Читати книгу - "Ненависть при світлі, Роза Фаєр"

Три місяці тому...

Артур

Сьогодні я уклав дуже перспективну угоду і ми з моїм новим партнером вирішили відсвяткувати це десь у клубі. Який виявився не тільки надійним і перспективним,але й компанійським.

В нас одразу зайшла спільна мова та теми. Тому, після закінчення роботи я приїхав за адресою,яку він мені сказав.

По його словам тут чудове місце і не дуже гамірне. А ще тут працює його сестра з якою він хотів мене познайомити.

Настільки він описував її дуже милою і активною, що я зрозумів діла не буде. Хай не ображається та такий тип не в моєму смаку. При, чемно з нею поговорити я можу.

А далі якось її збудуся. Сподіваюся, що брат не буде проти. Все ж він просто мені за неї розповів. Отже,в них теплі відносини.

А я на роль зятя вже точно не підходжу. Принаймні,ще років з десять так точно. Паркую авто і потираю переднісся. Тиждень був напружений і я з радістю пропущу декілька склянок чогось міцного.

Далі ж можна спокійно шукати якусь лісову німфу,яка забезпечить мені чудову ніч. А завтра вже нормально відісплюся. Бо понеділок не загорами і роботи ніяк не зменшується.

Покидаю авто і проходжу всередину закладу. Таки у Святослава прекрасний смак. Місце хоч і вечірнє,але без різного "сміття".

Знаходжу його без проблем і міцно потискаю руку. 

-Вибач,запізнився,-падаю на крісло.

Якщо чесно,то валюся з ніг,але просто поїхати додому, також,не налаштований. Тим паче, що сам.

-Нічого,я сам прийшов хвилину тому. Бармен, налийте чоловікові віскі і лід,-робить розпорядження Святослав.

Мені подобається,як він легко вгадує хід моїх думок.

Алкоголь приносять швидко і я роблю перший ковток. Гарний вибір, вкотре переконуюся, що мені пощастило в знайомстві.

Святослав відповідає лише кивком і когось виглядає. Мабуть,сестру. Бляха..

Може я помилився і він все ж захотів нас з нею звести.. 

Тоді справи трохи змінюються і не в кращу сторону. Сподіваюся, що вона хоч не зануда. Бо вечір просто пропаде даремно..

-Ти когось шукаєш?-запитую Святослава.

-Так,сестру. Я її ще не бачив,-кидає останній погляд на натовп і повертається до мене,-За успішне партнерство,-підіймає склянку і спустошує її.

Роблю те саме і відчуваю,як спиртне потроху розслабляє тіло. Все ж чудове віскі.

-Налийте ще нам,-звертаюся до бармена.

То й виконує все за секунду. Раптом музика стишується і люди починають кричати.

-Що це?-не розумію.

-Зараз буде танець. До речі,в тому кінці блондинка,то моя сестра,-вказує на дівчину.

Та я на секунду забуваю,як дихати...

Струнка фігура з спокусливими формами. Засмагла шкіра і ці неймовірні рухи. Волосся,очі..

Здавалося, що мені сподобалось все і вся. Я навіть вже уявив,як буду намотувати ці білі кучері собі на кулак,володіючи нею.

За весь виступ я не відвів жодного разу погляд. Здається і не кліпав. Лише з жадібністю ловив кожен її рух.

Танець закінчився і дівчина зникла. В залі піднявся божевільний рев чоловіків у яких текла слина. А це мене вивело з себе. Я не хотів, щоб хтось ще так дивився на неї,крім мене.

-Зараз познайомлю,-десь збоку чую голос Святослава.

В цю мить можу йому тільки кивнути. Сам же не випускаю з голови образ дівчини. Маленька..

Відчуваю,як вся жага намагається вирватися на волю. Поправляю піджак,щоб не було помітно. Як школяр чесне слово.

Роблю ковток віскі і вже сам з нетерпінням розглядаю юрбу. Та на моє розчарування Святослав повертається один.

Я намагаюся тримати обличчя і не виказувати своїх емоцій.

-Вибач,вона не прийде. Має справи,-бачу, що йому не зручно.

-Нічого,я все розумію,-підіймаю ще раз свою склянку.

Вкотре спустошую її. Отже, дівчина попалася з характером. Бляха..це подобається мені ще більше.

-А як хоч сестру звати?-не стримуюсь від запитання.

Хочу знати про неї все. Потрібно попросити, щоб охорона трохи знайшла про неї інформацію.

-Єва,-відповідає Святослав.

І більше нічого не потрібно. Що ж, вибач друже та твоя сестра занадто мені сподобалась. Проте,не бійся.

Я не зроблю нічого,щоб її образити. Більше того, впевнений, що її все сподобається...

З Святославом ми випиваємо до пізньої години. За цей час його сестра більше так і не з'явилася. При цьому,я постійно шукав її поглядом в надії, що ще раз побачу цю біляву німфу.

Так дивно, що всього лише за декілька хвилин і рухів вона зайняла усі мої думки. Але більше всього мене заїло те, що вона мене проігнорувала.

Точніше,що не прийшла зі мною познайомитися. Навіть не зацікавилася. Звісно,її за це я не винню. Проте, потроху починаю розуміти,яка вона людина.

Якщо не помиляюся, то унікальна. Точно впевнений, що знає свою ціну. Її потрібно буде добиватися і вражати. Так як вона з тих декількох відсотків жінок,що все ще залишили в собі романтику.

Не перейшли в це століття і не пристосувалися до нього. Не вішаються на першого ліпшого чоловіка з декількома мільйонами на рахунку.

При цьому,я можу запевнити її,що мене їх багато. Я б навіть сказав мільярдів. Проте, думаю, що відповідне її не вразить. Чорт.. перш ніж з нею познайомитися потрібно добре поцікавитися її біографією.

Швидко дістаю телефон і набираю повідомлення начальнику охорони. Щоб знайшов мені за лічені години все про Єву Поводську.

Раніше він мене не підводив і сподіваюся, що я буду знати про неї все вже сьогодні. Хоча зараз і друга година ночі.

-Вибач,робота не спить,-задовольняю цікавість Святослава.

Не хочу, щоб моя зацікавленість його сестрою стала на заваді нашого партнерства. До речі,він сам винен,бо вирішив нас познайомити.

Єва.. тільки подумати,яке цікаве ім'я з неменш цікавою історією. Мені б все підкорити ці пухкі губи і змусити їх стогнати, викрикувати моє ім'я..

Бляха.. від самої уяви в мене знову встає. Якщо так далі піде,то я просто не зможу з нею спокійно познайомитися.

А просто накинувся і втрачу. Тому, потрібно якось заспокоїтися.