Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Незнайомка з тринадцятої квартири, Сайко Оксана 📚 - Українською

Читати книгу - "Незнайомка з тринадцятої квартири, Сайко Оксана"

67
0
02.12.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Незнайомка з тринадцятої квартири" автора Сайко Оксана. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2.
Електронна книга українською мовою «Незнайомка з тринадцятої квартири, Сайко Оксана» була написана автором - Сайко Оксана, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB, FB2 та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Класика".
Поділитися книгою "Незнайомка з тринадцятої квартири, Сайко Оксана" в соціальних мережах: 

Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.

Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.

Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити

Вона помітила його не так давно. Мабуть, він з'явився у їхньому дворі кілька днів тому. Він тримався осторонь, не долучався до гурту хлопчаків, сидів собі на поламаній гойдалці. З вигляду йому було років тринадцять. Іноді він курив цигарку, ліниво споглядаючи довкола себе невеличкі будинки-п'ятиповерхівки, плакучу вербу, під якою стояв похилий столик із лавками, за яким літні чоловіки перекидалися у карти й доміно, а вечорами збиралася весела юна ватага з гітарою, дитячий майданчик з пісочницею, гаражі… Він був зодягнутий у розтягнутий светр з чужого плеча зі стертим англійським написом і в кепку дашком назад. Насуплений, з поглядом з-під лоба, той хлопець не викликав жодної довіри. Минаючи його, Ксеня, відчувши на собі його суворий погляд, лише пришвидшувала ходу.

– І що йому тут потрібно? Чого він тут висиджує? – перемовлялися бабусі біля під'їзду, а вже надто баба Василина, охоча до всіляких здогадів та припущень.

– Може, злодій який? Того й гляди, не приведи Господи, щось поцупить… Ох, розвелося їх…

Того дня, повертаючись з музичної школи додому, Ксеня виявила, що забула ключі. Іноді з нею таке траплялося. Недарма мама називала її розсіяною. Звісно, вона одразу пішла до Катьки, яка мешкала в сусідньому під'їзді, але її не було вдома. Ще й, мов на зло, і гроші на мобільнику закінчилися… І їй нічого не залишалося, як добру годину сидіти в дворі на лавці й чекати повернення тата (він завжди приходить з роботи раніше за маму). Навпроти будинку біля гаражів старші хлопці лагодили мотоцикла. А той, насуплений, і далі сидів, затягуючись цигаркою… Ксеня навмисне сіла на лавку якомога далі від того дивного хлопчиська. Та закінчивши курити й стрельнувши окурком убік смітників, він сам підійшов й сів неподалік від неї.

– Що, на скрипці граєш? – спитав, як здалося Ксені, насмішкувато.

– І що? – з гордовитим викликом спитала Ксеня, відсуваючись від нього разом з футляром зі скрипкою.

– Та нічого… – знизав плечима хлопець, – дівчата, що грають на скрипці, якісь…

– Не сучасні?

– Та ні, дивні. Занадто ніжні чи що…

Тепер Ксеня стенула плечима:

– Звичайні… Хоч мама завжди каже, що я дуже вразлива, а, як правило, саме вразливі люди й стають митцями.

– Ким?

– Ну, музикантами, поетами…

– Дивись, тільки не зазнавайся! – Ксені знову вчулася насмішка.

– Чого б то? – не зрозуміла вона.

– Бо коли отак вважатимеш, що ти особлива, не схожа на інших, то задиратимеш носа, а зарозумілих, як правило, не люблять і уникають!

Ксеня всміхнулася.

– А ти недурний…

– Та звісно! Я теж так вважаю. А ти чого тут сидиш?

– Чекаю батьків, ключі забула. А ти?

– А я так собі.

– От не люблю брехунів, – Ксеня відсунулася від нього ще далі й опинилася на самісінькому краєчку лавки.

– Це я брехун?

– Ти! Бо ти вже кілька днів тут сидиш! Але ж просто так людина не стане годинами сидіти в чужому дворі! А знаєш, що про тебе говорять бабки? Що ти злодій!

Дивіться такожОксана Сайко — Пізній дзвінокОксана Сайко — Забутий брелокОксана Сайко — КатькаЩе 17 творів →Біографія Оксани Сайко

– Цікаво!.. – присвиснув хлопець.

– А може, ти втікач? Утік з дитячого розподільника чи з притулку? Слухай, а може, ти просто закохався і вистежуєш когось?

– Не твоя справа! – сердито блиснув він на Ксеню очима з-під лоба.

– Не хочеш, то й не кажи! – відвернулася від нього Ксеня. – У тебе на мармизі написано, що ти з тих, кого називають важкими підлітками! Ще й куриш, щоб здаватися дорослим, малолітка!

Якийсь час вони сиділи мовчки.

– Хочеш? – нарешті порушив мовчанку хлопець, простягаючи їй пакетик з льодяниками, що витяг з кишені джинсів.

Ксеня байдуже стенула плечем і, не дивлячись на нього, витягла цукерку.

– А тебе як звати?

– Ксеня.

– А я – Славка. Знаєш, може, так воно насправді й є. Наша керівничка теж мене вважає важким.

– Справді? Слухай, може, ти втік з дому? Якийсь ти підозрілий… – пожвавішала Ксеня. Розмова ставала дедалі цікавішою.

– Та ні, я маму шукаю.

– Що? – Ксеня мало не вдавилася цукеркою. – Як це? А де ж твоя мама?

– Не знаю, десь в одному із тих будинків… Вона багато років тому виїхала за кордон, на заробітки, а тепер нібито повернулася. Хоч тато завжди вважав, що вона вже більше не вернеться. Але кілька днів тому хтось із його друзів сказав, що бачив маму в місті і навіть розмовляв з нею… Тато напідпитку мені зізнався – інакше, певно, б не сказав…

– То вона тебе покинула?

– І зовсім ні, – розсердився Славка, – просто в неї часто виникали непорозуміння з татом, в дорослих іноді так буває… Але вона завжди листи писала, надсилала пакунки і гроші… Обіцяла, що повернеться! Я думаю, все в нас буде добре і з татом в неї все налагодиться…

– Звісно, налагодиться! Мій тато якось цілий місяць жив у бабусі, коли посварився з мамою, – чомусь збрехала Ксеня, – але згодом все налагодилося… Але чому вона сама тебе не знайде, якщо повернулася?

– Напевно, через тата. Вона вважає, що він їй не пробачить. Принаймні, він це завжди повторював, але, думаю, насправді він би пробачив. Якось я бачив, як він переглядав її фотографії і витирав очі. Мама не раз писала, що повернеться, купить квартиру і буде зі мною. Напевно, вона чекає слушної нагоди, щоби прийти до нас. Тільки коли вона, та нагода, настане? А я чекати не хочу, я хочу, щоб усі ми жили разом, а не окремо. І думаю, мені вдасться їх умовити помиритися.

– Складна ситуація, – зітхнула Ксеня. – Але ти знаєш, де її шукати?

Славка кивнув.

– В одному з тих будинків. Тато назвав лише вулицю. Два я вже обійшов, з того боку, і поки що без результату.

– Лише вулиця… Не густо інформації, – зітхнула Ксеня й замислилася.

Мешканців свого будинку Ксеня знала. Тільки хто б міг виявитися Славчиною мамою? Всі живуть родинами… От тільки та гарна жінка, що мешкає поверхом вище, – сама… Вона зовсім недавно купила тут квартиру… А що, коли це вона – Славчина мама?

– Скажи, а твоя мама вродлива? – спитала вона раптом.

– Звісно, – зітхнув Славка, – інакше б тато в неї не закохався. Шкода, фотокартки не прихопив… Ти б побачила!

– Ксеню! – почула вона раптом голос тата, що саме вийшов з автівки й зауважив її. – Знову ключі забула?

– Знаєш, у моєму будинку якраз живе така жінка! На четвертому поверсі у тринадцятій квартирі! А я – нижче поверхом, у дванадцятій! Ти, в разі чого, заходь! Мені ж цікаво буде дізнатися… – швидко заговорила Ксеня й побігла за татом, що вже заходив у під'їзд.

Вона тільки-но взялася за домашні завдання, як у квартирі пролунав дзвінок.

– Схоже, це до тебе, – загадково повідомив тато, зазирнувши до неї в кімнату.

На порозі її чекав Славка.

– Ну що? В тринадцятій був? – нетерпляче спитала Ксеня.

Він похитав головою:

– Немає нікого вдома. Я б ще почекав, але обіцяв татові прийти швидше. Він в третю зміну.

Підіймаючись на поверх, на сходовій клітці спинилася баба Василина й кинула на них суворим поглядом.

– То сидів годинами на лавці невідомого чого, то тепер у під'їзді опинився. Вештаються тут всякі підозрілі типи. А потім – крадіжки, хуліганства… – пробурмотіла баба.

– І зовсім не підозрілі! Це – мій друг! А взагалі – то не ваша справа! – гукнула їй вслід Ксеня.

– Може, вам сумку допомогти нести? раптом спитав Славка.

– Іще чого! Отака вона, молодь. Хто ж то її виховує… – забідкалася баба Василина, підіймаючись далі.

– Послухай, – рішуче заговорила до Славки Ксеня, – ти, головне, не впадай у відчай. Ти її обов'язково знайдеш! Треба спробувати ще раз із тринадцятою квартирою. І потім – довкола ще стільки будинків! Хочеш, завтра після школи я тобі допоможу її шукати?

Славка всміхнувся й стенув плечем:

– Ну, якщо тобі не важко…

– Звісно, не важко! Це ж така важлива справа! – вигукнула Ксеня.

– Тоді до завтра? Я чекатиму на тебе на лавці.

Славка потис їй руку.

Опинившись знову в своїй кімнаті, Ксеня довго не могла зосередитись на домашньому завданні, придумуючи, яким же способом можна було б допомогти Славці. А що, як помістити оголошення з її фотокарткою в інтернеті або розклеїти на тролейбусних зупинках? А може, розповісти батькам – вони напевно щось порадять й допоможуть? Ну звісно, це на крайній випадок! І обов'язково треба завтра в школі розповісти Катьці! А раптом ця гарна жінка з тринадцятої квартири – Славчина мама?

Бажаючи пришвидшити завтрашній день, Ксеня швидше вклалася спати. Вже засинаючи, вона подумала про те, що зовсім несподівано її другом став отой насуплений хлопець, який не викликав жодної довіри і здавався підозрілим усім бабусям, а надто бабі Василию. "А друзям завжди легше вирішувати справи, – всміхнулася Ксеня. – Разом вони обов'язково знайдуть його маму!"

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Незнайомка з тринадцятої квартири, Сайко Оксана», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Незнайомка з тринадцятої квартири, Сайко Оксана"