Читати книгу - "Заберу тебе собі, Ірина Муза"
- Жанр: 💛 Романтична еротика
- Автор: Ірина Муза
- 512
- 0
- 13.02.24
📚 "Заберу тебе собі" – це захоплива історія про шлях пошуку себе та кохання. Головний герой, Олександр, втратився в суєті великого міста та невпевненості у майбутньому, але все змінюється, коли він зустрічає Лілію, таємничу дівчину, що приходить у його життя як вітряний подих свободи.
🖊️ Ірина Муза – талановита українська письменниця, чия творчість відзначена численними літературними преміями. В її книгах завжди звучить відгомін справжніх почуттів та емоцій, розкриваючи глибини душі.
💡 Читати книги українською мовою – це не лише захоплююче відкриття світу літератури, але й активна підтримка розвитку мови та культури. На сайті readukrainianbooks.com ви можете безкоштовно та без реєстрації насолоджуватися бестселерами та найкращими творами світової літератури, збагачуючи свій внутрішній світ та підтримуючи українську мову. Не забувайте: читання українською – це не просто модно, це наша спільна відповідальність перед майбутніми поколіннями. 📖💬
Читати ще книги автора Ірини Муза на нашому сайті?
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Фрось, ти впевнена? Новий рік у якійсь глушині?
- Не можу я більше так, Оль, остогидло все, та й бабі Насті я пообіцяла вже, вона мене чекає.
- Ні, я, звісно, розумію, що твій чоловік-козел тобі вже набрид, але це не привід їхати в село і зустрічати новий рік без благ цивілізації! Краще приїжджай до нас, ми з Антошкою будемо раді! - обурювалася моя подруга, і не зрозуміла мого спонтанного рішення напередодні нового року виїхати зустрічати новий рік у село до родички.
- Твій Антоха скоро мене відкритим текстом посилати почне, і терпить він мою присутність тільки через те, що тебе кохає!
- Не правда...- почала моя подруга, але я її знову перебила
- Не те, щоб він мене прямо зневажав, але стільки зловживати гостинністю я більше не можу. Я надто часто у вас буваю і ночую, він з тобою, напевно, кохатися вночі нормально не може, бо я сплю в сусідній кімнаті, а мене ось заздрість бере знаєш як? І чоловік є, а толку нуль! Ой ладно, не будемо про це, а то я знову заведуся.
- Ну, а чого заводитися то, тут розлучатися треба, а не заводитися!
- Оля...
- Що Оля, Фрось, я тобі вже два роки товкмачу за твого Колю, та ти ж себе зі світу зведеш!!! Тобі скільки років? 32? Ти себе в дзеркало бачила? Ти ж була фатальною красунею!!! А зараз що? Одна турбота - кота і чоловіка нагодувати, а чоловік він взагалі тільки за документами! Нахріна тобі такий мужик?
- Він спочатку таким не був, - сумно зітхнувши відповіла я і повернулася на 5 років назад у спогади.
Після інституту пішла підпрацьовувати у фірму татового друга секретарем, Микола тоді там був провідним спеціалістом з реклами. Посада його мене не дуже тоді цікавила, він був привабливий зовні, мав автівку і гарну посмішку. Спочатку були банальні підкати, ну, а потім я погодилася на побачення з ним, він здався мені дуже рішучим, і як пристойна дівчина я дозволила переночувати собі в нього тільки після 5-го побачення.
А потім так закрутилося все! Я, через три місяці, вже жила в нього, а ще через півроку він запропонував мені свій суповий набір (руку і серце), я навіть не роздумуючи погодилася одразу, у мене в голові одна рожева ваніль була. Та й він так красиво залицявся спочатку...
Спочатку я робила все в задоволення, приготувати обід, вечерю, подбати про свого чоловіка у всіх сенсах цього слова. Та й Колі це дуже подобалося.
Потім було весілля.
До сніданків, обідів і вечерь ставився, як само собою зрозуміле, бо його мама була такою самою, і він не розумів, що може бути все, зовсім по-іншому. Я ж спочатку робила все для коханого чоловіка, але мені хоч інколи хотілося бачити хоч якусь віддачу, тому що з часом він навіть "спасибі" перестав говорити, коли поїв, просто встав і пішов...
Потім, я пішла з роботи. "Навіщо тобі працювати, я достатньо заробляю, займайся краще побутом" сказав він мені тоді. Я начебто проти не була, чим погано, коли тебе утримує чоловік... але лише доти, доки тобі за це не дорікають! Прийшла з магазину і не встигла вчасно приготувати вечерю і тут же чую: "ти ж ніде не працюєш, так важко приготувати вчасно вечерю?" І начебто час би було вже обурюватися, якби подібну поведінку я не бачила у своїй сім'ї, моя мама теж домогосподарка і нас усе життя забезпечував батько, я бачила подібну поведінку з дитинства, можливо, тому дозволила зайти цьому всьому так далеко.
Потім почалося... "Навіщо ти так багато витрачаєш грошей на косметику, ти ж нікуди не ходиш!" "Куди зібралася одягати таку дорогу сукню?""" У мене зараз на роботі невеликі проблеми, економ!"
Потім слово "заощаджуй" я стала чути занадто часто. Косметики я купую мінімум, і то Олька свою віддає. Одяг новий уже років зо два як не купую. Коля став виділяти певну суму на тиждень, і живи як хочеш.
І начебто навіть пристосувалася. Скаржилася мамі й подрузі, мама ось підтримувала, умовляла, що це тимчасові труднощі, через які проходить будь-яка сім'я, але за рік її риторика змінилася, мабуть, розгледіла те, що я її життям зараз живу, і почала мене, так само як Олька, пиляти, щоб я від Колі йшла.
А я ось поки не можу так. Та й чесно, причин особливих я не бачила...
У моїх батьків кохання є, досі взаємне, і мама моя не виглядала вже такою нещасною, хоч тато теж був багато в чому не правий, але мама не помічала, бо було видно, що тато її кохав, а в мене ось усе навпаки.
Для розлучення причин я не бачила, та й у зраді його викрити мені не вдавалося, він як, зразковий сім'янин, завжди повертався додому з роботи, вчасно. Ну а те, що уваги мені мало приділяє, то це він просто людина така, та й річ не в мені зовсім, може, в нього синдром переможця, типу мене він домігся, а більшого й не потрібно?
Тільки ось останні півроку все змінилося. Різко з'явилися друзі, і їм він присвячував увесь свій вільний час, міг навіть із легкістю вдома не ночувати. Мене взагалі, як прислугу, найімовірніше, сприймає.
Додому приходить, одразу їсть, і на диван. Ще може дві години з Вітькою по телефону триндіти. А на вихідних він зазвичай бухає, з тим же Вітькою і Сашком. Мужиків я цих знаю, у них дружин немає, тому так багато часу вільного... благо хоч додому їх не водить.
Не те, щоб я не намагалася повернути пристрасть у наші стосунки, мені ж не 50 років, я цілком молода жінка, хоч із таким чоловіком і забула, що такою є.
Пробувала зачіску поміняти, профарбуватися, сукню гарну одягнути... Коля, звісно, не був до таких змін байдужий, і секс у нас був того ж дня, але тривало це два дні. Потім Коля мабуть звик і все ставало, як і раніше.
І вимовляла я йому це не раз, тільки в суперечках наших завжди програвала.
Тільки почну вимовляти йому, що він мене прислугою вважає, що секс у нас по-хорошому, раз на два-три тижні, що не ходимо нікуди, то він знову за своє... мовляв, з жиру я скаженію, і так як я зараз живу, всі нормальні баби живуть.
Ми коли зустрічалися, у нас секс був щодня, і не один раз. А зараз я взагалі себе фригідною відчуваю.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Заберу тебе собі, Ірина Муза», після закриття браузера.