Читати книгу - "Сяйво повні, Горобчик-Кім, Нора Нойс"
- Жанр: 💛 Фентезі
- Автор: Горобчик-Кім, Нора Нойс
- 291
- 0
- 02.03.24
"Сяйво повні" - це захоплива та різноманітна колекція оповідань, створених талановитими авторами Норою Нойс та Горобчиком-Кім. Кожна історія у цій книзі – це окремий світ, де чекають незабутні пригоди та несподівані відкриття. Запрошуємо вас на захоплюючу подорож крізь сторінки цієї книги, де кожен рядок пронизаний магією та фантазією. Від сучасного реалізму до фантастичних уявлень, "Сяйво повні" переплітає різноманітні жанри та емоції, залишаючи читачів у захваті. Ця книга стане відмінним компаньйоном для тих, хто любить відчувати пульс творчого багатства та відчиняти нові горизонти в світі літератури. "Сяйво повні" – це не лише збірка оповідань, це історія, яка зачарує вас з першого рядка та залишить незабутні враження на довгі роки.
Читати ще книги автора Норою Нойс та Горобчиком-Кім на нашому сайті:
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Ти знову десь тинялася!?- запитує роздратовано батько, як тільки я переступаю поріг.
- Я ходила до мами квіти полити. Які позавчора посадила.
- Не ходи туди! – одразу ж гарчить, перериваючи мене.
- Не хвилюйся я була обережна. Просто у вечері не так палить сонце і квіточки краще впитують вологу. Я посадила улюблені квіти мами...
Договорити нам не дали. Двері за моєю спиною грюкнули.
Прийшов альфа нашої зграї. А через те, що наш з сестрою батько бета, він був частим гостем в нашому будинку.
-До нас їде альфа з сусідньої зграї. – одразу ж говорить, переступивши поріг.
Я зніяковіло відходжу в сторону, оскільки Альфа завжди навіював на мене жах. Його могутня енергетика, завжди збиває з ніг.
-Союз з ними буде не аби який корисний для зграї, - тим часом продовжує він, не звертаючи на мене жодної уваги. Як і всі в нашій зграї.
-А так як доньки. Точніше донька потрібного віку лише у декількох родин і тебе. То ....
-Мартіна ти чому досі тут?! Ану геть з відси!
- гаркнув батько, помітивши мене.
-Я й забув, що вона тут. Вже придумав, що з нею робити?- почула я частину розмови, адже побігла виконувати наказ батька.
Я звикла виконувати накази. Та й, що мені ще залишалося?! Через мене загинула мама. А саме, під час пологів мама померла давши життя мені. А я не виправдала такої жертви, адже народилася без вовка.
Бракована!
Я вже давно не ображаюся на те, що до мене ставляться, як до пустого місця. Та я і є ним. Жити в зграї перевертнів не мавши свого вовка не завидна доля. Моя сестра, яка на рік старша від мене, має сильну вовчицю. Батько пишається нею. А я хоч і схожа на маму, але ущербна, бракована, помилка природи. Напевне таки люди праві це я вина, що вона померла. А відсутність вовчиці це моя кара. Батько міг мене позбутися, але не зробив цього...Єдине пояснення цьому вчинку, він мене любить по своєму, але любить.
Я не розділяла хвилювання дівчат через приїзд молодого альфи до нас.
По- перше, мені безглуздо навіть надіятися, що мене обируть!
По-друге, мені просто не було з ким навіть обговорити ті плітки і плани по зваблюванні такого завидного нареченого.
-Як мене дістали вже ті квочки!- гримає сестра дверима.
-Ти про, що?!
Я здивовано завмираю з чашкою в куці. Давно я не бачила свою сестру такою злою. Її голубі очі, аж блискавки метали, а руде, пишне волосся електризувалося в усі боки.
Моя старша сестра Аїда, була надзвичайно вродливою і бажаною вовчицею. І кожен вовк був готовий одружитися на ній хоч сьогодні.
Не те, що я! Сіра міль, на її фоні. Худа, кароока, ще й з чорним, як смола волоссям.
-Сьогодні всі весь день лише те й роблять, що обговорюють приїзд Грегорі! - надувши свої пухкі губи, вона сідає за стіл.
Киває на плиту головою. Я знаю що це означає, тому поспішаю насипати їй поїсти.
-Зараз, - обтираю руки до рушника, оскільки мила овочі, які збиралася запекти на вечерю.
-Ти стала багато їсти...- почала я розмірковувати в голос.
-І відколи ти мені до рота заглядувати стала?! Га?!- заводиться сестра, з-пів обороту.
Ти що, ці продукти купуєш!? Ти живеш на всьому готовому!
Я опустила голову у знак покори та прикусила язика. Вона права. Я живу на всьому готовому, під їх захистом.
Сестрі доводилося мене захищати в школі від знущань інших дітей.
- Вибач, - шепочу, тихо.
- Доня! - на кухню забігає батько, проходячи повз мене. - Ти вже вдома? Ходімо. Вже всі зібралися, Грегорі з батьком приїхав.
- Тату, я не хочу туди йти! - скрикує Аіда, зістрибнувши зі стільця.
- Доня потрібно! Мають бути всі незаміжніх самки зграї.
Піднявши погляд на своїх рідних бачу, як сестра стримується з останніх сил, щоб не заперечити батьку.
- Ну добре — роздратовано, видихає. - Але після цього цирку нам потрібно поговорити.- зітхає сестра.
- А ти сиди вдома, і не висовуйся. Мені ганьби і так вистачає! Кидає через плече батько, пропалюючи мене ненависним поглядом.
“На правду не ображаються, на правду не ображаються!”
Повторювала я стираючи сльози, що так і норовили побігли по щоках.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сяйво повні, Горобчик-Кім, Нора Нойс», після закриття браузера.