Читати книгу - "Моя кохана втікачка, Тетяна Калинова"

      -  Машунь,  ти  вибач  сонце  але  ти божевільна.    Ну   куди   ти   поїдеш і що будеш   робити? - намагається до мене достукатись по телефону, моя подруга  Юля.
      -  Я   не  знаю. Сяду  в  перший  же автобус,  який  буде  на вокзалі  і  поїду.  Мені зараз  байдуже  куди ,  але заміж  з примусу  я  виходити  не  буду.  Батько ще пошкодує про своє рішення ,  одружити мене з Вишневським, без моєї на те згоди. 
        -  А ти бачила його? Цього  Вишневського.
        -   Ні звичайно,  я його не бачила і бачити не хочу,  татко  сказав,  що він вчиться за кордоном.  Мабуть якийсь пихатий мажор .      

       -   А   може він красень?  Можливо краще  зачекай, спочатку познайомся з ним,  а раптом він тобі сподобається, Маша. 
       -  Тобі що теж мій татко мізки промив ?  
      -   Ні, звісно ні ,  люба.  Я просто  хвилююсь  за  тебе.  Я   уявлення  не  маю,  що  ти  будеш  робити сама  в  чужому  місті.   Ти  мене  вибач , але  ж ти нічого  не  вмієш. За  тебе  все  життя, все  робили інші.  -  І  це  дійсно  так.  Я  справді  ніколи  не  робила  навіть   хатньої  роботи. З  дитинства  за мене  готували,  прибирали,  прали  і  прасували.  Моїм  завданням  було ,  за  словами  татка, слідкувати  за  собою і завжди  гарно  виглядати.  Він   часто  брав  мене  з  собою  на  різні  світські заходи . Тому,  ніколи  не  шкодував  для  мене  коштів,  ні  на  салони  краси,  ні  на  дорогі ,  брендові речі.  Я  дуже  гарно  навчалась  в  школі  і  коли  сказала,  що  хочу  навчатись  в  університеті,  тато спочатку  сказав  що  це  зайве,  але  все  -  таки  погодився.  Тепер  розумію   чому   зайве. І   щодо "завжди  виглядати  гарно" , теж   розумію.  Він  просто  вже  тоді  вирішив  мою  долю.   Образливо. Чому  для   того,  щоб  тато  з  братом  і  далі  продовжували  жити  як  звикли,  я  мушу  вийти  заміж ,  за  сина  його  нового  ділового  партнера ?  Я  розумію,  що  в  нього  зараз  якісь  проблеми  на  фірмі, але  ж  я  його  донька .  Невже  заради  грошей ,  можна  пожертвувати  щастям  рідної  дитини.     З  Вишневським  старшим,  я  познайомилась  нещодавно,  тато  сказав  що  я  йому  дуже  сподобалась. Вони  говорили  про  те,  що  було  б  добре  одружити  мене  з  його  сином,  тоді  я  подумала  що  це жарт.  Як  виявилось,  я  помилилась .  Я  ніколи  не  бачила  молодшого  Вишневського,  але  чула  що він  типовий  самозакоханий  мажор  і  бабій.  Та   моєму  таткові  на  це  байдуже.  Він  сказав  що через  місяць  ,  той  прилетить в  Україну  і  нас  познайомлять.  Але  це  лише  формальність ,  тому що  вони  вже  все  вирішили.   Ми  з  татом  посварились ,  він  замкнув  мене  в   моїй     кімнаті  і вони   з   братом   поїхали   на   фірму.  Татко   не   знає,   що   я   вже   давно   знайшла   інший   вихід   з   кімнати.   За   моїм  вікном,   широкий   карниз,  по   якому   я   обережно   перейшла   до   вікна  в його   кабінет.   Так  як  зараз   спекотно,   всі   вікна   в   будинку   відчинені.   І   от   зараз   я   тут,   в його   кабінеті. 
       -   Машо !  Ти  мене  чуєш? - нагадує  про  себе  Юля.
       -   Так, Юль.  Я  просто  намагаюсь   відчинити  сейф.  Там  мій   паспорт.   Ну  і  візьму  в  татка трохи  грошей,  на  перший  час .   Юля,  я  розумію  про  що  ти  мені  говориш  і  так,  мені  звісно страшно.  Та  більше  я  боюсь  вийти  заміж,  за  небажаного  чоловіка  і  страждати  все  життя.  Ти  ж мене   добре   знаєш...   Я  хоч   і  скажена,  але   романтична.   Я  вірю  в  справжнє  кохання.
        -    Ой,  Машка !  Дурепа  ти  моя ,  романтична. 

        -   Може  й  дурепа,  але  я  хочу  відчувати  " мурашок",  "метеликів"  і   все   решта,   що   відчуваєш   коли   закохана.   Хочу   прокидатись   вранці  і  дивлячись   в   сонне   обличчя   свого коханого,   думати   яка   я   щаслива.   Я   мрію   про   справжнє,   розумієш ?

         -  Я  розумію,  що  ти  забагато  читаєш. 
        -   Юль.  Здається  тато  повернувся,  передзвоню . -   відключаюсь   і  підбігаю   до   вікна.  Дійсно, тато.   Чорт.   Мабуть  щось  забув.   Я  не  встигну  перелізти  до  своєї  кімнати.  Ховаюсь  під  стіл. Чорт.  Чорт.  Він  точно  мене  спалить.
       Тато  зайшовши  до  кабінету,  відразу  попрямував  до  сейфа.  Відчинивши  його , взяв  якусь  теку і  вийшов  не  зачинивши  ні  сейф,  ні  двері  в  кабінет.  Мабуть  зараз  повернеться.  Це  звісно  дуже ризиковано,  але  це  мій  шанс.  Швидко  підбігаю  до  сейфа   і взявши   паспорт ,  який  стояв  на верхній  поличці  і  пачку  купюр,  ховаюсь  назад  під  стіл.  Татко  повернувся,  поставив  теку  на  місце  і  зачинивши  сейф  вийшов  з  кабінету. 
   Хух !  Можна  видихати.  Не  спалив.  Я  дуже люблю  свого  тата  і  мені  шкода  що  я  роблю ,  те  що  роблю,  але   він не  має  права  використовувати  мене  і   керувати  моїм  життям.  Мама  б  цього  ніколи не  дозволила.

       Моя  мама  померла  два  роки  тому,   І  хоч  я  була   вже  не  маленька,  мені  було  сімнадцять, та  вона  була  мені  дуже  потрібна.  Мені  її  дуже  не  вистачає.   Ми  з  мамою  були  дуже  близькі, наче   подруги,  я    розповідала  їй  практично  все.  Мама  завжди  мене  підтримувала.  В  нас  була дуже  щаслива  сім`я.  Тато з  мамою  дуже  кохали  один одного .  Вони  були  для  мене  прикладом відносин в сім`ї, прикладом  відносин   між  чоловіком  і  дружиною, прикладом  справжнього  кохання. Тому,  я  не  розумію, як  тато , який  був  щасливим  в  шлюбі,  може  віддати  свою  доньку  заміж  з примусу,  за  нелюбого.  Хоча  після  смерті  мами,  він  дуже  змінився. Став  жорстким  і чужим .  Таким  же  є  і  мій  брат,  Вадим.  Він  старший  за  мене,  на  шість   років.  Ми  з  ним  не  надто  близькі,  можливо  через  різницю  в  віці,  а  можливо  тому ,  що  ми  зовсім  різні.   Вадима  не  цікавить  нічого,  крім  фірми.  
Повернувшись  в  свою  кімнату,   дістаю   невеличку  сумку  і  збираю  найнеобхідніші  речі.   Зібравши, знов  телефоную   подрузі.
       -   Юль,  я  готова.