Читати книгу - "Дорога. Поле. Вітер і слова, Павлюк Ігор"
- Жанр: 💙 Класика
- Автор: Павлюк Ігор
- 111
- 0
- 20.03.24
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Такі земні, що хоч ліпи людину:
І бронза, й бринза, й клятва і клятва —
Ми всі чомусь живем наполовину.
Баби і леді, лорди і хлопи,
Самці і самки всіх племен і видів.
Зі слова й глини я би й сам зліпив…
Та ще людини з каменю не видів.
Його, бувало, гладила сльоза,
Пекли вітри, освітлювали зорі…
Втікав від себе, щоб не йти назад.
Чим був мудрішим, тим ставав прозорішим.
Чутливий і холодний, наче сніг,
Кружляє світ з мечем старим і бідним.
Дерева пишуть вірші в напівсні.
Чужі дерева, але вірші рідні.
Під них я гірко няньчив лелечат,
Терпів образи, цілував сльозину.
Втікав у себе, щоб не йти назад.
Летів у світ, вертавсь на батьківщину.
Не знав, для чого все те і кому…
І церква, й цирк, і теле-, й мікроскопи.
Солоним серцем бився об пітьму
Й шукав тривоги, знавши вічний спокій.
І ту дорогу, й поле, і вітри…
І мед з ножа, і шлях останніх чайок,
Все те, що я ще не договорив
І у бою, і за вечірнім чаєм.
І бронза, й бринза, й клятва, і клятва…
Комічний і космічний щем хатини.
Ну був, ну вмер…
Кого ти здивував
Великим вічним кошиком малини?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дорога. Поле. Вітер і слова, Павлюк Ігор», після закриття браузера.
