Читати книгу - "Розкололися літа, Олійник Борис"
- Жанр: 💙 Класика
- Автор: Олійник Борис
- 189
- 0
- 14.04.24
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Розтулило спраглі
дзьобики бруньок…
Одягну я по-козирному кашкет
І візьму самій весні
під козирок.
Та й піду я поза лугом,
через гать
Молодим своїм надіям навздогін:
Саме час-пора коня мені сідлать.
Тільки де ж це він завіявся, мій кінь?
По дорозі мене вітер обганя:
Груди – колесом.
А хмари – з-за халяв.
– Гей, – питаю, –
чи не стрів мого коня?
Ніби вчора ще тут попаски гуляв…
Вітер з подиву спинився зоддалік.
Зміряв поглядом, всміхаючись незло:
– Щось ти, – каже, –
чи не спутав день за рік?
Від учора вже… піввіку одгуло!
Вже по коню твому вихолов і шлях.
Навіть ворони його не встерегли…
Він же попаски гуляє у піснях,
Збрую ж рокери для форсу нап’яли.
…Схаменувсвя: на плечі – осінній лист.
Вже мій вечір проминає сум і сад,
А навстріч йому з-за рогу,
ніби лис,
Підкрадається нечутно листопад.
Потемнілося від холоду воді.
Зарипіло по-старечому весло.
Розкотилися літа, мов жолуді…
А, їй-богу ж, гейби вчора все було.
І коли воно, те вчора, відгуло?
І куди воно, те вчора, відпливло?..
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Розкололися літа, Олійник Борис», після закриття браузера.
