Читати книгу - "Дорога баби Катерини, Олійник Борис"
- Жанр: 💙 Класика
- Автор: Олійник Борис
- 123
- 0
- 19.04.24
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Сизим інеєм
капусти цвітуть.
Аж під зорями
літаки гудуть.
Хмара стелиться
скатертиною
Та над бабою
над Катериною.
Наробилася, находилася,
Натоптала стільки доріг,
Що в ногах уже не вмістилися.
То поклала їх під поріг.
І стоїть тепер над воротами,
І когось так печально жде.
Може, хтось-таки…
Ну хоч хтось-таки…
Та ніхто до неї не йде.
А було ж колись: хата ходором,
Ще й сварилася колись:
“Вже набралися… Понаходили…
Чи смоли б ви не напились?”
Дід Іван під чаркою доблесно
Гопака у дворі шерстив:
“Та щоб я на свої, зароблені,
Товариство не пригостив?!”
Як ішов на фронт – був тверезий дід.
А її огорнула печаль…
Повернувся сусід з протезами,
А від діда привіз… медаль.
Не заплакала, не забилася,
Тільки в день той останнім сном
На віконниці зачинилося
Причілкове перше вікно.
Потім – троє ще
в сумі сивому,
Їх нікому не одчинить:
Друге – синове…
Третє – синове…
І четверте – доччине.
І лишилось одне.
І так дивно зорить
Крізь цвітіння і падолист:
Що чотири шляхи
почались у дворі,
А куди ж вони подались?
…Наробилася, находилася,
Натоптала стільки доріг,
Що в ногах уже не вмістилися,
То поклала їх під поріг.
І стоїть тепер над воротами,
І когось так печально жде:
Може, хтось-таки…
Ну хоч хтось-таки?..
Та ніхто до неї не йде.
Під ворітьми сусідські хлопчики
Вибивають рудий спориш.
А їй хочеться, як їй хочеться
З хлопчаками поговорить!
Вона лагідно так їм:
“Драстуйте”.
А вони пролітають:
“Привіт!”
І схиляється сива ластівка
На провислому дроті літ.
А вона б таке їм повідала,
Що ніхто на світі не чув:
Як з-під серця її –
повірите! –
Аж чотири дороги течуть:
Перша – Йванова…
Друга – синова…
Третя – синова…
І четверта – доччина.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дорога баби Катерини, Олійник Борис», після закриття браузера.
