Читати книгу - "До землі, Олійник Борис"
- Жанр: 💙 Класика
- Автор: Олійник Борис
- 132
- 0
- 19.04.24
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Земле!
З тебе пішов і в тебе вернусь.
Власні планетки ліплять жуки-скарабеї.
Ат, суєта…
З тебе пішов і в тебе вернусь.
І оце-то вже – істина.
Як я метався:
і пекло, і рай собі видумав,
Так не хотілось – в ніщо!
Думав: хоч за молитву вчеплюсь.
Але пішло поколінь в тебе
видимо й невидимо,
Земле, –
Тільки ж ніхто,
хоч криком кричи,
назад не вернувсь,
І оце-то вже – істина.
Скільки тебе ми
снарядами й мінами шарпали,
Списом кололи, свинцем поливали!
А ти
Брала до себе, як мати, солдатів і маршалів
Під обеліски, під горбики і хрести.
Тиха моя. Скорбна моя і велика.
Що я без тебе?
Так собі – сірий суб’єкт.
Он журавель. Хвали небесам накурлика,
А від землі ж почина і дітей, і себе.
О, серед нас було стільки орлів, що хитали
Небо, немов стріхи дідівських осель, та й вони
На материнських могилах безкрило ридали,
Склавши обпалені крила на віко труни.
Рідна моя!
Я тут жагуче зачатий
В ніч на Купала, як папороть зацвіта.
Верби зітхають. Вишні тремтять, мов дівчата,
Коли парубки кладуть їм смагу на уста.
От я спинився на мить в борозні. Іще тепло
Дихає рана, аж світ закипає в очах.
Плугом надрізані
нерви оголених стебел
Болем збілілим безмовно кричать.
Земле!..
Тобі я на рану не висиплю солі –
Я окроплю твою рану цілющим зерном.
В муках пологів із материнського болю
Хай обертається в колос надії воно.
Ось я торкнувся
неторканих уст троянди.
От я сахнувсь хробака
і втрапив на кропиву…
Земле свята!
Я не безгрішний янгол:
Часто з дорідним зерном я сіяв погану траву.
Стерпіла все ти од мене:
І примхи, і вибрики модні,
І колисала дітей моїх, і берегла від нещасть.
Земле моя!
У твоїй чистоті великодній
Від гріховиння і я очищавсь.
Альфо й омего, колиско і мавзолею –
Земле,
з тебе пішов і в тебе вернусь.
Власні планетки ліплять жуки-скарабеї.
Ат, суєта…
З тебе пішов і в тебе вернусь.
І повернуся!
І мчатиму юно степами,
Доки лунатиме в дітях
мій рід і народ.
В землю перейде скороминущая плоть.
В генах нащадкам перейде незнищено Пам’ять.
І це так же істинно, як тричі істинно те, що
Після зимової смерті
трава і дерева правлять
Службу незмінно зелену,
як сотні, як тисячі літ.
Стали землею ті,
що починали цей світ.
Інші прийшли, зовсім не схожі. А цвіт
Чисто-червоний, як перше,
вінчає калину і прапор.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «До землі, Олійник Борис», після закриття браузера.
