Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Гамарджоба, гєнацвалє. Або тепле, рідне слово, Мінович Олександр 📚 - Українською

Читати книгу - "Гамарджоба, гєнацвалє. Або тепле, рідне слово, Мінович Олександр"

37
0
19.05.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Гамарджоба, гєнацвалє. Або тепле, рідне слово" автора Мінович Олександр. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Гамарджоба, гєнацвалє. Або тепле, рідне слово, Мінович Олександр» була написана автором - Мінович Олександр, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Класика".
Поділитися книгою "Гамарджоба, гєнацвалє. Або тепле, рідне слово, Мінович Олександр" в соціальних мережах: 

Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.

Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.

Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити

Пізня осінь. Листя вже давно впало з дерев та приставало до ніг перехожих, немов хотіло зігрітися теплом їхніх підошов.

Я спустився крутим схилом з пожовклою травою до моря.

Штормить. Сильний вітер кидає солоні бризки далеко на порожній берег. Хвилі накочуються на пісок, а потім повертаються назад. Це нагадує мені мистецтво малювати піском на склі. Помах рукою – і картина. Ще помах – і чисте скло.

Так і хвиля. То залишить на піску химерні візерунки, то зітре їх для нового твору.

Волога і вітер проймають до кісток.

Я стараюся йти дуже швидко, щоб не закоцюбіти. Для мене зараз не має нічого кращого ніж така прогулянка повз моря. Вона відволікає від всіх надокучливих думок та змиває неприємності, що налипали на мене протягом цього дня.

Десь через півгодини повністю очищаю себе від поганого настрою. Думаю тільки про тепло.

Тепер жену – втікаю від моря з бажанням як найшвидше в теплу хату, щоб зігрітися.

Я тут чужий, у цьому приазовському містечку. Буваю тільки наїздами.

Йду вузькою вуличкою з майже однаковими одноповерховими будинками. Стара жовта цегла, шифер та зелені забори.

На вулиці – ні душі. Здається холодний вітер навіть собак позаганяв до будок. Бо не гавкають.

Ще здалеку помічаю одиноку темну постать, яка надвисла, як гілка, на зеленому штахетнику.

Як стає ближче, бачу довгі чорні вуса, насунутий на очі великий картуз, смугле обличчя.

За виробленою звичкою пробую вгадати. Нібито грузин.

Ще ближче і сумніву не має – старий, старий та якійсь сумний і посинілий від холоду грузин.

Дай, думаю, привітаюсь — пожартую злегка зі старим:

— Гамарджоба, гєнацвалє!

— Гамарджоба! Гамарджоба! Гамарджоба! — відразу відповів на привітання чоловік та також відразу ожив, розпрямився й кинув на мене зацікавленим поглядом.

Потім додав ламаною російською:

— Спасибо, дарагой, бальшой спасибо! Давно не слышал ничего радново. Гавари, дарагой, еще гавари са мной. Гавари пажалуста.

Я нічого не знав більше грузинською. Аж прикро стало, що розчарував старого. Але раптом на думку та язик прийшло: назви грузинських вин, потім прізвища футболістів, а на додаток, ще й назви міст.

Я почав їх викрикувати скоромовкою:

— Кінзмараулі! Ахашені! Сапераві! Кіпіані! Чивадзе! Тбілісі! Батумі!

Чоловік на зеленому заборі так зрадів, неначе я йому поему читаю, чи пісню найдорожчу заспівав:

— Вах, дарагой, спасибо тебе, дарагой! Ничего лучше слышать мне не хотелось! Ничего сладше тваих слов, дарагой, быть не может!

Я зупинився і на холоді вислухав терпеливо коротку історію одного життя.

Старий давно покинув Батьківщину. Доля занесла його в дальні краї. Тут прожив останніх двадцять років.

Сім'ї, що була раніше, вже давно немає. Повмирали. Тільки він ще одиноко товчеться по своєму двору. Слухає шум моря та терпеливо чекає смерті.

Бажання вже давно покинули його. Лиш інколи сняться рідні гори і як батько з сусідами співав на якомусь святі "Суліко".

Колись дуже хотів наостанок побачити батьківщину. Тепер змирився. Розуміє, що мрія нездійснена. Ніхто не жде і нікому не потрібен. Та й здоров'я не дозволить вирушити в далеку дорогу.

— Еще гавари! Гавари, дарагой! А я слушать буду...

Я згадував все, що міг. Про царицю Тамару, про Шота Руставелі, назви річок, імена спортсменів, знову назви міст і вин.

Нарешті вичерпався.

— Піду я вже, — кажу до старого. – Змерз дуже. А вам, що не холодно хіба?

— Нет, дарагой… Савсем не холодно… Теперь...

Вже в поїзді, по дорозі додому, сама собою склалася в мене пісня. І вірші, і мелодія. Російською – бо ж для старого аби зрозумів:


Я давно в чужом краю

Прожил много лет

Сын мой вырос здесь и повзрослел

Здесь уже я дед


Но в душе всегда таю

Сокровенную мечту

Что однажды возвращусь… в детство – Родину мою

В Грузию, Грузию…

Ты милее всех на свете – Родина моя

Ты печаль любовь и боль моя – Грузия, Грузия…


Часто по ночам снится мне Кавказ

Все друзья сидят за одним столом

Горной речки шум умиляет нас

Старое вино с радостью мы пьем


Но в душе всегда таю

Сокровенную мечту

Что однажды возвращусь… в детство – Родину мою

В Грузию, Грузию…

Ты милее всех на свете – Родина моя

Ты печаль любовь и боль моя – Грузия, Грузия…

Навряд чи зможу ще коли зустрітися з тим старим. Може ви його десь побачите.

То заспівайте…

Олександр Мінович

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гамарджоба, гєнацвалє. Або тепле, рідне слово, Мінович Олександр», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Гамарджоба, гєнацвалє. Або тепле, рідне слово, Мінович Олександр» жанру - 💙 Класика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Гамарджоба, гєнацвалє. Або тепле, рідне слово, Мінович Олександр"