Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Валюша, Мінович Олександр 📚 - Українською

Читати книгу - "Валюша, Мінович Олександр"

37
0
19.05.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Валюша" автора Мінович Олександр. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Валюша, Мінович Олександр» була написана автором - Мінович Олександр, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Класика".
Поділитися книгою "Валюша, Мінович Олександр" в соціальних мережах: 

Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.

Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.

Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити

В кінці 70-х років минулого століття молодь Радянського Союзу попала під "тлетворное влияние Запада"(рос.). Такий штамп виходив від кремлівських ідеологів. Справді, американські джинси, "Біттлз", "АББА" та "Боні-М" заполонили тоді мозок радянських молодих людей і стали брати верх над комуністичним маразмом. Футболка чи сумка з іноземними написами була атрибутом стилю і належністю до тих, хто вміє жити краще.

Саме в цей час у нашу країну стали завозити кольорові поліетиленові пакети із зображенням відомих закордонних співаків, груп, а часто просто з їх назвою. Пакет носили в руках, як дамську сумочку. З ним ходили на танці, в кіно, в гості, гуляли по вулицях. Його берегли, не клали чогось важкого, щоб краще і довше зберігався, клеїли-ремонтували коли він рвався. Він коштував добрих грошей і далеко не всі могли дістати таку обновку. У магазинах він не продавався. Треба було мати блат, щоб його купити. Для багатьох це було мрією і предметом заздрощів.

В жіночій бригаді ізолювальників працювала сімнадцятирічна дівчинка Валюша, яка дуже любила ходити в міський парк на танці і мріяла дістати пакет з фото групи "АББА".

На танцях було так заведено, що модні дівчата ставали в кружок і танцювали "шейк", а в середину кругу ставили свої пакети, як символи своєї успішності, своїх можливостей.

Валюша була дуже гарненькою дівчинкою-лялечкою. Підстрижена під "мальчика" (рос.), зі стрункими ніжками, в короткому платтячку – вона зводила з розуму всіх хлопців. Але переваги не давала нікому. Здається, жила одними танцями, хоча це не заважало бути їй дуже працьовитою.

На початку літа в бригаду підкинули на допомогу двох зеків-хіміків. Це ті, що вже відсиділи в тюрмах та колоніях частину свого строку, а потім їх селили у спеціальних гуртожитках з міліцейським наглядом та посилали на будівельні роботи.

Міша Фікса займався в бригаді влаштуванням риштовок, на які вилізали дівчата, аби ізолювати труби, що високо піднімалися над землею.

Фікса мав років з двадцять п'ять, більшість яких провів по тюрмах за злодійство та бійки. Був весь у зеківських наколках, мав гнилі зуби, говорив, вставляючи в мову жаргонні словечки. Віяло від нього агресією.

А як не брати те все до уваги, то можна було б сказати, що він був ще так – "нічого собі". Мускулястий, засмаглий від щоденної роботи на сонці.

Валюша впала йому в око з першого дня роботи в бригаді. Він всіляко намагався привернути її увагу, але робив це марно.

Хтось підказав Мішці, що Валюша мріє про пакет з улюбленою групою.

І він його дістав. Де взяв – невідомо, але приніс і при всіх подарував дівчині.

Та зраділа подарунку. Аж стрибала від задоволення.

Фікса підходи знав. Виждав до вечора і запросив Валюшу піти з ним в парк прогулятися. Дівчина, прийнявши подарунок, по простоті душі відмовити не змогла.

На другий день Валюша прийшла якась зажурена і трохи наче змарніла. На розпитування не відповідала. Що там було між нею і татуйованим кавалером на прогулянці – ніхто так і не дізнався, але Фікса почав відноситися з того часу до дівчини, мов до своєї власності. Дозволяв собі відверті приставання, напускну грубість, ревниво перехоплював погляди інших чоловіків. Видно було, що межу між ним і дівчиною було перейдено.

Дивіться такожОлександр Мінович — 38-й автобусОлександр Мінович — Розпрягайте, хлопці, конейОлександр Мінович — "В цигани"Ще 52 твори →Біографія Олександра Міновича

В обідню перерву Фікса відводив дівчину далеко за великі баки-цистерни, які височіли на території будівництва.

Валюша поверталася звідти з припухлими губами, ніяковіла від чужих поглядів. Фікса ж приходив з масними очима і вдавав з себе героя.

Побачивши, до чого йдеться, дівчата вирішили поговорити з Валюшею.

– Шо ти робиш, Валю? Схаменися, поки не пізно. Не встигнеш зоглянутися, як він знову піде в тюрму. Дивись, а то ше й в карти тебе програє. Не губи своєї молодості, – вмовляли вони.

– Запізно вже... Та й боюся я його. Сказав, шо коли кину, то вб'є. А може він ше виправиться?.. Мені здається, шо він в душі добрий.

Що тут було робити? Спостерігали жінки мовчки, ждучи, що воно дальше буде.

Тим часом Фікса перестав зовсім звертати на всіх увагу і підкоряв дівчину на очах. Інколи став говорити з нею наказним або грайливим тоном, заставляв щось подати чи принести.

Правда, подарував їй золоті сережки й кулон.

Пройшло ще декілька днів і на будівельну площадку нагрянула міліція. Приїхало їх п'ятеро. В автобусі із закритими вікнами. Всі здоровезні на вигляд, з нахабними очима.

Забрали Фіксу в автобус. Відвезли за баки. Хтось чув, як нещадно й довго його били і як він страшно кричав.

Через годину привезли назад. Скинули коло бетонних плит і сказали, щоб ніхто не підходив, нехай відпочине, а вони незабаром за ним повернуться.

Як тільки автобус від'їхав, до Фікси нагрянули його дружки. Такі самі, як він, в тюремних наколках. Розмова у них була жорстокою.

Звинуватили дружки Фіксу, що не видержав він міліцейських побоїв, здав їх:

– Ти чо, Мішаня, здав нас мєнтам? Не міг і години протриматися? Слабак!

– Ви ж самі бачили – мусора мене ледь без пєчєні не оставили? Шо я міг? Та й не сказав нічо такого, про вас ні слова, про себе тільки.

– Сматрі! Счас ані приєдут – все буде ясно. Загребуть нас – спросім з тєбя по-сєрьозному, чікаться не будем. Но атвєт всьо равно придьотся дєржать. Заплатиш!

Виявляється почистили вони разом багату хату, звідки й взяли золоті сережки, кулон і злощасний пакет з малюнком групи "АББА".

Фікса обіцяв загладити свою вину, казав, що до віку буде в боргу у своїх корешів.

Коли зайшло у них за борг, перешли на шепіт. Щось почали погрожувати-вимагати від Фікси. Той просився й молився, щоб не вимагали з нього того, чого хочуть. Але дружки були невблаганні. Суворо стояли на своєму. Врешті-решт Фікса здався і покликав до себе Валюшу.

Говорив з нею погрозливо, різко, настійливо.

Валя покірливо слухала і плакала. Потім скорилася і пішла за баки.

За нею хтиво кривляючись пішли троє дебелих урків.

– Ех, Валюшо, Валюшо, і навіщо був здався тобі той клятий пакет, – почулося від когось з жінок. Інші стояли, мов приречені, не знаючи, що робити.

Раптом з-за рогу знову показався міліцейський автобус. Всі полегшено зітхнули.

Олександр Мінович

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Валюша, Мінович Олександр», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Валюша, Мінович Олександр"