Читати книгу - "Вітер у вербах, Кеннет Грем"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: Кеннет Грем
📚 "Вітер у вербах" — це класичний твір англійської літератури, написаний Кеннетом Гремом, що переносить читача у чарівний світ пригод та дружби. Ця казкова історія розповідає про захоплюючі пригоди чотирьох звірів — Крота, Щура, Жаби і Борсука. Кожен з них має свій характер та унікальні риси, що роблять їх пригоди не лише цікавими, але й повчальними.
Головний герой, Кріт, вирішує залишити свою підземну нору та дослідити навколишній світ. Він зустрічає Щура, який живе на березі річки і стає його вірним другом. Разом вони переживають неймовірні пригоди, знайомляться з Жабою, яка завжди потрапляє у смішні та небезпечні ситуації через свою любов до швидких автомобілів, та Борсуком, мудрим і стриманим наставником. Ці персонажі допомагають один одному долати труднощі, вчать важливості дружби, відповідальності та взаємодопомоги.
Автор книги, Кеннет Грем, народився 8 березня 1859 року в Единбурзі, Шотландія. Грем був відомим англійським письменником, найкраще запам’ятався своїм твором "Вітер у вербах", який був опублікований у 1908 році. Перед тим, як стати письменником, він працював у Банку Англії. Його твори відзначаються теплотою та гумором, а також глибоким розумінням дитячої психології. Грем створив світ, де тварини поводяться як люди, але зберігають свої природні інстинкти, що робить його історії такими чарівними і неповторними.
🌐 На сайті readukrainianbooks.com ви можете безкоштовно і без реєстрації читати цей та інші шедеври світової літератури українською мовою. Тут зібрані найкращі книги світу, включаючи бестселери та класичні твори. Читання книг українською мовою є надзвичайно важливим для розвитку нашої мови та культури. Це допомагає збагачувати словниковий запас, покращує розуміння рідної мови та сприяє формуванню національної ідентичності.
📖 Книги — це безцінне джерело знань та натхнення. Читання українською мовою має велике значення для кожного, оскільки сприяє збереженню та розвитку нашої культури. На readukrainianbooks.com ви знайдете багатий вибір літератури, що допоможе вам поринути у світ фантазій та знань, відкрити нові горизонти та насолодитися найкращими творами світової класики.
🌟 "Вітер у вербах" Кеннета Грема — це книга, яка не залишить байдужим жодного читача. Вона перенесе вас у світ неймовірних пригод, смішних ситуацій та важливих життєвих уроків. Ця історія про дружбу, мужність і відповідальність є актуальною і сьогодні, навчаючи нас цінувати прості радощі життя та підтримувати один одного у складних ситуаціях.
Приєднуйтесь до мільйонів читачів по всьому світу, які вже відкрили для себе цей шедевр, і читайте українською на readukrainianbooks.com. Відчуйте магію казкових пригод і знайдіть натхнення у кожній сторінці цього чудового твору! 🌿📚🌞
Читати ще книги автора Кеннет Грем на нашому сайті:
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Кеннет Грем
Вітер у вербах
Переклад з англійської
Анатолія Сагана
Ілюстрації В. Качурівського
Розділ перший
РІЧКОВИЙ БЕРЕГ
Весь ранок Кріт пропрацював, немов заведений. Прийшла весна, і слід було причепурити свою хатку. Кріт трудився, не покладаючи лап — спершу орудував щітками й мітлами, потім у хід пішли ганчірки, а після цього, озброївшись відром вапна та віхтем, узявся за побілку. Він білив, стоячи на драбині, потім злітав на приступку, тоді видирався на стілець, а тим часом пилюка набивалася в горло та запорошувала очі, шубка на спині вся побіліла від вапняних бризок, до того ж починали стомлено гудіти лапки і спина.
У повітрі пахло весною, вона витала над землею і пробиралась у підземелля. Весна просочилася в темну низеньку хатинку, задурманила Крота, напоїла своїми пахощами — і його охопило нестримне бажання от зараз, просто зараз облишити все та гайнути світ за очі, назустріч новому та незвіданому. Тож, мабуть, не варто дивуватися з того, що він ні сіло ні впало жбурнув вапняний віхтик на підлогу і вигукнув:
— Хай йому грець!
А потім ще:
— А щоб йому!
І ще:
— Та пропади воно пропадом, те прибирання!
І, забувши про все на світі, навіть пальто на ходу не накинувши, Кріт кулею вилетів із дому. Якась невидима сила нестримно вабила його надвір, і він подерся вгору вузьким крутим тунелем. Кротам такі тунелі заміняють посипані гравієм під’їзні доріжки, якими користуються всі інші звірі, що живуть не так глибоко під землею, як наш Кріт, а трохи ближче і до сонця, і до неба.
Кріт щосили дряпався нагору. Він ліз, зривався, потім знову ліз і знову зривався, проте його невтомні лапки ні на мить не припиняли роботу, а сам він безперестанку бурмотів:
— Вище! Ще вище!..
І от нарешті — гульк! — його мордочка вистромилася над землею, над якою яскраво світило сонце, а сам Кріт навіть незчувся, як опинився на широкій галяві і давай викачуватися по зеленій траві.
— Яка краса! — кричав він сам до себе. — Це вам не стіни білити!
Сонце вмить нагріло кротову шубку, а вітерець легенько обдував його розпашіле чоло. Після тиші підземелля, в якому Кріт проводив більшу частину самотнього життя, йому аж вуха закладало від пташиних співів. Заново відчувши радість життя, захват весни, в якій немає місця ніяким прибиранням, Кріт радісно підстрибнув на всіх чотирьох лапах, тоді задріботів навпростець через галявину і вперся у живопліт, що ріс із протилежного краю.
— Стій! — закричав від нірки якийсь підстаркуватий кролик. — Ти ходиш по чужій доріжці, з тебе шість пенсів за користування!.. — На що кріт — ні, ви тільки подумайте, що за нечемне й пихате створіння! — навіть поглядом його не удостоїв, а пішов собі далі попід живоплотом, глузуючи з інших кроликів, що витикалися зі своїх нірок, поспішаючи побачити, що це там за гамір.
— Цибулевий соус! Цибулевий соус! — дошкульно дражнився Кріт та йшов собі далі, не чекаючи, поки хтось із них спроможеться відповісти щось настільки ж ущипливе.
А кролики, так і не встигаючи дати гідну відповідь Кротові, тільки сердилися та бурчали один на одного:
— Розвісив вуха! Не міг йому сказати?..
— А ти чого не сказав?..
— Міг би йому й нагадати…
Поки кролики сперечалися між собою, бешкетник віддалявся на безпечну відстань, так нічого від них і не почувши.
Кріт ішов і очам своїм не вірив — така краса була довкола. Він діловито проминав галявини, бігцем обминав нескінченні живоплоти, продирався крізь чагарники, і куди б не поткнувся, всюди будували гнізда заклопотані птахи, набухали квіткові пуп’янки та розпускалося листя, і всюди панувала радісна весняна метушня. Сумління, яке мало би суворо сказати: “Ану марш білити!”, чомусь мовчало, і Кріт просто насолоджувався своїм байдикуванням та радісно спостерігав, як усі чимось клопочуться і метушаться. Чи не в цьому й полягає принадність усякого байдикування, що ти можеш просто сісти і нічим не клопотатися, усвідомлюючи свою перевагу над тими, хто має трудитися в поті чола?
Щойно Кріт устиг подумати, що більшої радості на світі годі й бажати, коли (навіть незчувшись, як це сталося) опинився на березі широкої річки. Він ще ніколи у житті не стояв так близько до річки — отієї величезної істоти з лискучим та гнучким тілом, що стрімко линула вперед, грайливо накочувалася на все, що зустрічалось на її шляху, та зі сміхом бігла далі, шукаючи нових предметів для розваг, гралася з ними, тоді відпускала, та щойно ті звільнялися від водяного полону, як вона знову накидалася на них, а потім знову відпускала. Усе текло й мінилося, світилося та іскрилося, яскріло, шелестіло й плюскотіло, гулькало та булькотіло. Якийсь час Кріт стояв, як зачарований, як громом уражений, а там і собі пішов слідом за течією, і йшов за нею так, як іде за дорослим дитина, заворожено прислухаючись до захопливої казки. Кріт ішов, допоки не стомився, а коли він присів відпочити, річка й далі говорила та говорила. Вона оповідала йому найкращі у світі казки, які несла з глибин суходолу до моря, що жадібно вбирало все нове й цікаве.
Отже, Кріт присів на траву, блукаючи очима поверх річки, і увагу його привернула нірка, що чорніла на протилежному березі просто над водною поверхнею. У голові відразу зароїлися думки про те, що з цієї нірки могла б вийти непогана оселя для якогось звірятка зі скромними звичками та здатного належно оцінити всі принади затишного помешкання на березі: вода під самим носом, ніякої тобі метушні, ніякої тобі пилюки. Поки він отак сидів і мріяв, у нірці заяскріла якась крихітна блискітка, потім вона зникла, тоді знову заяскріла, неначе крихітна зірочка. Проте зіркою це бути не могло — місце надто негодяще, — а світлячки не такі дрібні, та й блиску від них менше. Кріт пильно вдивлявся в цю блискітку, і невдовзі помітив, як вона йому підморгує. Мало-помалу навколо блискітки стала вимальовуватися невеличка мордочка, що обрамляла її, наче рама картину.
Брунатна мордочка, ще й з вусиками.
Серйозна кругленька мордочка, а на мордочці — миготливе око. От воно й привернуло увагу Крота.
Невеличкі охайні вушка, густе шовковисте хутро.
Та це ж Ондатр!
Не рухаючись, Кріт і
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вітер у вербах, Кеннет Грем», після закриття браузера.
