Книги Українською Мовою » 💛 Шкільні підручники » Про правду і кривду 📚 - Українською

Читати книгу - "Про правду і кривду"

512
0
21.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Про правду і кривду" автора . Жанр книги: 💛 Шкільні підручники / 💙 Класика / 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Про правду і кривду» була написана автором - , яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💛 Шкільні підручники / 💙 Класика / 💙 Дитячі книги".
Поділитися книгою "Про правду і кривду" в соціальних мережах: 

Українська народна казка “Про правду і кривду”.

Приємного читання!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2
Перейти на сторінку:
ПРО ПРАВДУ І КРИВДУ Жили колись-то два брати: один багатий, а другий бідний, що й не сказати. Цей бідний брат умер. Зостався у нього син, і він жив теж бідно. І спитався раз він у свого дядька: — А що, дядьку, як лучче жити: правдою чи неправдою? — Е-е-е!.. Де ти тепер найшов правду? Нема тепер правди на світі! Тепер скрізь одна кривда. — Ні, дядечку! Є правда — правдою лучче жити. — Ходім на суд. — Та чого ж ми таки підемо на суд? Лучче давайте підемо по дорозі і спитаємо чоловіка, якого зустрінемо; як скаже, так і буде. Ваша правда — уся моя худоба буде вам; моя правда — ваша худоба буде мені. Так спитаймо до трьох раз. — Ну, добре. І пішли вони дорогою. Ідуть, ідуть — зустрічається їм чоловік — з заробітків, чи що йшов. — Здоров, чоловіче добрий! — Здорові! — Скажи, будь ласкав, чоловіче, як тепер лучче жити: чи правдою, чи кривдою? — Е-е-е!.. Добрі люди! Де тепер ви правду найшли? Нема тепер її ніде на світі. Лучче жити кривдою, аніж правдою. — Ну, оце раз моя правда! — каже дядько. А небіж і зажурився, що йому прийдеться віддавати всю свою худобу дядькові. Ідуть, ідуть — зустрічається їмпан. А небіж і каже: — Ну, запитаємо ж цього пана. Цей уже всю правду розкаже: він грамотний і все знає. — Ну, добре. От порівнялися з паном і питають його: — Скажіть, будьте ласкаві, паночку, як тепереньки лучче жити: чи правдою, чи кривдою? — Е-е-е!.. Добрі люди! Де ви тепер найшли правду? Нема її ніде в світі; лучче жити кривдою, аніж правдою. — Оце вже і вдруге моя правда! — сказав радісно дядько. Небіж ще більше зажурився. Ідуть, ідуть — зустрічається їм піп. Небіж і каже: — Ну, поспитаймося попа, цей уже правду скаже — на те він і духовний. Цей як уже скаже, то так і буде. — Ну, добре! Як порівнялися з попом, питають його: — Скажіть, панотче, як тепер лучче жити: чи правдою, чи неправдою? — Е-е-е!.. Добрі люди! Де ви теперечки знайшли правду? Її тепер і в світі нема: лучче жити кривдою, аніж правдою. — Оце вже і втретє моя правда! — сказав радісно дядько. Нічого робити небожеві: віддав багатому дядькові всю свою худобу, а сам зостався голий, босий і голодний. Тяжко прийшлось йому жити. Бився, бився, сердешний, та й задумав повіситись — узяв він обривок та й пішов у ліс. Пішов та й дивиться на дерево — вибирає гілку, на якій би то повіситись. "Ото, думає собі, добра гілка — кріпка, а на оту сісти та, зачепившись, і повиснути б". Він так задивився на дерево, що й не помітив, як вовк прибіг. Як уздрів його чоловік, кинувся мерщій на дерево, а обривочка й забув. Зліз на дерево та й сидить. Коли прибігають три чорти, а трохи згодом і четвертий, їх ватаг. І питає він своїх слуг: — Ти що сьогодні наробив? — Е... я такого наробив, що там хоч що хай роблять,— не справлять. У такім-то селі, у пана, я поробив так, що ізроду довіку не вгатять греблі. А пан лупить своїх людей, як скажений: багато їх буде у нас. — Добре ж ти зробив, та ще не так. — А як же? — Там посеред яру в лісі росте три дерева. Хто ті дерева зрубає та положить навхрест на греблю — вгатить. — О!.. Хто ж то чув, хто ж то й знав, що це так треба зробити! — Ну, а ти що зробив? — питає він другого. — Е... я такого наробив, що багато буде людей у наших руках. У такому-то городі всю воду повисушував, так що тепер там ні краплі нема, а носять її за тридцять та за сорок верст. Багато там пропаде людей! — Добре ти зробив, та ще не так,— каже ватаг. — А як же? — Як хто викопав той кущ малини, що росте посеред города,— буде вода на весь город. — О!.. Хто ж то й чув, хто ж то й знав, що треба це зробити! — Ну, а ти ж що зробив? — питає він третього. — Е... я такого наробив, що хай там хоч що не роблять — нічого не подіють! У такім-то королевстві у короля одна дочка, та я й тій поробив так, що хай хоч як лікують, нічого не подіють, буде наша. — Добре ти зробив, та ще не так. — А як же? — Хто відрубає глухого кутка та підкурить — така буде, як і перше. — Хто ж то чув, хто ж то й знав, що це треба зробити! А чоловік сидить собі на дереві та й чує усе, що чортяки балакають. Як уже розлетілись чортяки, чоловік той і думає: "Може, це й правда, що вони казали? Піду до пана, може, й справді угачу греблю". Пішов. Приходить до греблі, а там пан б'є та мучить людей, щоб мерщій угачували. Вони, бідні, аж піт з них ллється, роблять, а воно все нічого не помагає. А пан знай лютує. Приходить до нього цей правдивий чоловік та й каже: — Е-е, пане! Б'єте ви людей, та ніякого з цього діла не буде. А що дасте мені — я вгачу? — Дам я тобі сто карбованців і ще й на придачу цих пару коней з коляскою і з кучером (а там і коні панові стояли). — Дайте ж мені людей шість чоловік та три підводи. — Візьми. Поїхали вони в ліс, зрубали ті три дерева та й поклали їх навхрест на греблі — так зараз і вгатили. Пан віддав йому сто карбованців і пару коней з коляскою та з кучером. Тоді той чоловік і думає: "Дай поїду ще до того города, де води нема: може, й то правда; може, дам я їм води". Сів та й поїхав до того города. Не доїжджаючи до города кілька верст, зустрів він бабусю, що несла пару відер на коромислі. — Що це ти, бабусю, несеш? — Воду, синочку. — Дай же й мені напитись. — Е-е, синочку! Я ж її несу за тридцять верстов; а поки ще дійду додому, половину розхлюпаю; а сім'я у мене велика, пропаде без води. — Я от приїду у ваш город, наділю водою всіх, і буде тієї води у вас довіку. Вона йому дала напитись, а сама така радісна стала, та мерщій у город трюшком і розказала всім городянам, що їде такий чоловік, що води їм дасть. Городяни всі вийшли за город, назустріч тому чоловікові, з хлібом-сіллю і всякими подарунками. Як
1 2
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Про правду і кривду», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Про правду і кривду"