Читати книгу - "Снігова баба, Жиленко Ірина"
- Жанр: 💙 Класика
- Автор: Жиленко Ірина
- 92
- 0
- 12.08.24
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Щеня скавчало на порозі.
Малого вигнали із дому,
Хоч і не винен був ні в чому.
Щеня скавчить і замерза,
На сніжній мордочці сльоза.
А жінка та, що це зробила,
Спокійно двері зачинила.
Про песика забувши вмить,
У крісло сіла каву пить.
А він скавчить і замерза,
На сніжній мордочці сльоза.
Так страшно песику, так тяжко,
Бо ні людини, ані пташки,
І лиш в куточку, там де дрова,
Стояла баба загадкова.
Щеня до неї підійшло
І притулилось, і лягло.
А сніжна баба стрепенулась,
Глибоко й жалібно зітхнула:
– Я ж тільки баба снігова.
Чом я не тепла, не жива?
І плаче баба у дворі,
Що нічим песика зігріть.
І раптом тепло так і тихо
Забилось серце в купі снігу.
стала баба снігова –
Не снігова вже, а жива!
І загорнула у кожух
Чотири лапки, двійко вух,
Замерзлий ніс, тремтячий хвіст
І оченята, повні сліз.
І песик втішено зітхнув,
Клубком згорнувся і заснув.
В ту ж мить недобра господиня
Себе відчула якось дивно.
Немовби вся вона не та,
І замість серця – пустота.
І от в кімнаті (ну й дива!)
Стоїть з морквяним носом
Не жінка – баба снігова,
Холодна й безголоса.
І це не казка, зовсім ні.
Це просто – новорічна ніч.
А в новорічну ніч завжди,
Ой, сто пригод і двісті див.
Пішов над містом тихий сніг,
Так тихо йшов, як тільки міг.
Щоб чути, як в людських будинках
Дзвенять прикраси на ялинках.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Снігова баба, Жиленко Ірина», після закриття браузера.
