Читати книгу - "Заручники шлюбу, Дані Балл"

Аделіна

Ледь стримуюсь, щоб не заплакати від болю, коли замальовую свіжі синьці на обличчі. Він вкотре мене вдарив. Губа трохи опухла, але хоч немає крові. Дякую природі за засмагу і високий больовий поріг, на цьому і тримаюсь. 

- Ліночка, дорогенька ти як? - У вбиральню тихенько заходить Єва, моя мачуха. Як завжди, поки не чує батько, вона приходить мене жаліти. На диво в нас з нею чудові стосунки, вони разом 15 років. Не розумію як ця жінка живе з чудовиськом, яким є мій батько. Я вже звикла до Єви, і не уявляю як би справлялась без неї.

- Все добре, щелепа трохи болить, дрібниці. - Протираю вилиці в надії, що стане легше.

- Я намагалась його зупинити, але він був сам не свій. Навіщо ти сперичалась з ним, ще й на людях? Ти ж знаєш, що батько цього не любить.

- Він не любить все, що мене стосується.

Єва лише зітхнула, вона не гірше мене знає про наші відносини.

В голові не вкладається чому, з самого дитинства батько мене так не любив, шпиняв, карав за незначну провину, говорив, що я ганьблю його, та не гідна носити прізвище Самсонова. Ще він мене іноді бив, не дуже часто, але все ж таки це було. З часом моє життя перетворилось на кошмар, я боялась не так подивитись, сказати щось не те, чи просто поводитись як того хотіла, принаймні в присутності батька. Він мене контролював на скільки це взагалі було можливо.

Я залишилась сама у вбиральні, треба замаскувати сліди нашої суперечки, та повернутись до залу. Сьогодні відкриття чергового спа комплексу і я примудрилась накликати на себе біду у вигляді тяжкого удару батька. Лише не погодилась з ним, коли преса брала в нього інтерв'ю. Не думала що він так спалахне, з ним щось відбувається останнім часом.

Артур Самсонов - публічна людина, володіє мережею готельних комплексів, проводить благодійні вечори, допомагає лікарням, дитбудинкам і пишається своїми дітьми, особливо сином. Так, мене є молодший брат - Стас, його мати Єва. Він навчається у приватній школі та являє собою приклад нащадка роду Самсонових. У батька бездоганна репутація, ідеальний зразок чоловіка - високий, широкоплечій шатен, з яскраво зеленими очима, дуже вродливий, та приємний в спілкуванні. Майже кожен хто з ним спілкувався, був зачарований його харизмою. Наша сім'я взірцева, але на жаль лише для оточуючих. Його не керована агресія виплескується за зачиненими дверима і ніхто навіть уявити не може на скільки це жорстока людина.

Весь свій бізнес батько побудував на гроші моєї матері, в неї були заможні батьки, саме вони започаткували свій перший готель <<Бристоль>>, що в майбутньому переросло в мережу. А потім якимось дивним чином дідусь і бабуся загинули в автокатастрофі, майже відразу після весілля батьків. Мені здається, що він скористався  нагодою і почав розвивати бізнес. 

До завершення вечора я трималась подалі від батька, щоб не викликати ще більшої суперечки. 

Нарешті цей день дійшов кінця і я можу піти спати. Завтра треба в універ, я на останьому курсі, скоро випуск, тож пропускати не дуже хочеться.

Залітаю в аудиторію, наче встигла. Сама не зрозуміла як могла проспати, займаю місце біля Лесі. Це моя єдина подруга, людина якій довіряю на сто відсотків. Ми познайомились у виші, вона одна з ким я спілкуюсь і доволі близька, можу все їй розповісти, і знаю що ніхто більше не дізнається мої таємниці. Тому на мої синці вона лиши закочує очі і додає:

- Знову? Аделіна, ти довго ще будеш терпіти? 

- Ти знаєш, що я безсильна. Він повністю мене контролює.

Вперше, коли батько мене побив, я пішла в поліцію, спочатку в мене взяли показання, потім він приїхав до відділу, за зачиненими дверима поспілкувався з начальником поліції і мене передали прямісінько йому в руки, порекомендувавши більше так не жартувати. От все. У батька багато зв'язів в поліції,  окрім готельного бізнесу в нього є ще гральні клуби - звичайно не законні, там крутяться великі гроші. Думаю, що є і заборонені речовини. Тому поліції він дає достатньо, щоб вони його прикривали. Розумію, що допомоги від них чекати марно.

- Але так не може продовжуватись. Ти ж розумієш? Тобі вже двадцять один, не дванадцять, ти хоча б могла спробувати йому чинити опір.

- Я сподіваюсь, що після універу він мене все ж таки відпустить. 

Хоч як мені не подобається моя професія, але це можливість мати достатню зарплатню, щоб запезпечувати себе, та втекти подалі від того чудовиська.Батько сказав, що я маю навчатись на фінансиста, бо йому так треба. Сама ж я не горіла бажанням до нескінченних цифр, звітів, розрахунків, стратегій. Але навчалась добре, бо знаю, що може бути за погані відмітки, або не складений іспит.

- Ти думаєш проблема лише в грошах?  - Леся лише насупилась.

- Я сможу спробувати втекти і орендувати житло. Такий в мене план, принаймні. 

- Мені здається він не продуманий. -Вона задумливо схопила ручка зубами. - В буль-якому випадку, я тобі допоможу, щоб не сталось. 

- Не сумніваюсь. - Я притулилась до Лесі а вона мене обійняла. Її підтримка була дуже цінною для мене, бо я більше не мала до кого звертатись.

Після пар на мене вже чекає водій. Я під пристальним наглядом, майже завжди за мною хтось дивиться, охоронці вже як рідні. Не розумію, навіщо мене так берети, наче експонат якийсь. Але я вже звикла до цього, в мене охорона і водії, скільки себе пам'ятаю.

- Лін, давай у п'ятницю сходимо в клуб?

- Давай ще до неї доживемо! -  Зітхаючи обіймаю подругу на прощання і плетусь до автомобіля.

Інколи я живу як мені хочеться і збігаю з дому, щоб піти на якусь вечірку, приблизно раз чи два на місяць. А так я майже нікуди не виходжу, лише на офіційні зустріччі, або заходи де має бути вся родина. Батько забороняє практично все, чого я хочу.  Каже, що буду гандьбити нашу сім'ю і що я така як моя мати - не путяща, безтолкова, не вдячна і ще багато не приємних характеристик. 

Маму я не пам'ятаю, вона зникла з мого життя, коли мені було 5 роки. Батько розповідав, що вона втекла, залишивши нас удвох, але я не здивуюсь, якщо він позбавився її, можливо навіть вбив. Це б пояснило все.