Читати книгу - "Інша казка про Попелюшку, Даринка Воробйова"

Давним-давно в одному королівстві жив заможний купець. Він мав багато магазинів у великих містах по всій країні. В цих магазинах продавали різноманітні тканини, зручне взуття, прикраси, вишуканий посуд і багато інших якісних товарів.

Звісно, у купця був великий гарний будинок у столиці, де він мешкав зі своєю красунею дружиною та маленькою донечкою. Життя їх було щасливе та безтурботне. Сім’ю знали та поважали навіть при королівському дворі, де вони були шанованими гостями на кожному святі.

Жили вони не сумували, аж до одного страшного дня, коли дружина купця раптово захворіла. Її чоловік витратив всі свої статки на найкращих лікарів і найрідкісніші, найдорожчі ліки, але нічого не допомогло. Бідній жінці ставало з кожним днем все гірше і гірше. Врешті решт, вона померла.

Купець залишився сам з малою донечкою та купою боргів за лікування дружини. Всі його чудові магазини довелося закрити, шикарний маєток у місті продати, а самим їм переїхати до невеликого будинку в передмісті.

Чоловік, що до того не тримав у руках нічого важчого за виделку, погано справлявся зі своїми новими обов’язками. Адже тепер йому доводилося самому вирощувати овочі та фрукти, доглядати за худобою, прибирати, прати та ще й за малою дитиною глядіти.

На поміч йому прийшла сусідка. Вона сама вже давно лишилася вдовою. Але через те, що жінка все життя жила в селі, то вміла робити геть усе та ще й знаходила час і сили виховувати двох своїх доньок.

Збіднілий купець багато та важко працював. Крім того, він ремонтував свій і сусідкин будинки, підвозив жінку на ринок по вихідних і робив все від нього залежне, аби життя їхніх сімей було хоч трішки легшим і щасливішим. Його сусідка допомогла йому з побутом: прибирала, прала речі, готувала їсти та доглядала за всіма трьома дітьми.

Отак потроху, допомагаючи та підтримуючі один одного, збіднілий купець і молода вдова й не помітили як закохалися. Для їхнього шлюбу не було жодних перешкод, тому вони невдовзі побралися та з’їхалися жити всі разом в один дім. Другий будинок було вирішено переобладнати під трактир. І це було дуже вдале рішення. Адже новий заклад дуже швидко став відомим серед мандрівників завдяки смачній їжі та гостинності.

Справи родини пішли у гору. Батьки змогли не лише прогодувати себе та своїх дітей, але й забезпечили їм щасливе дитинство. У малечі було красиве вбрання, гарні іграшки, але головне - дівчата отримали чудову освіту. Зростаючи, граючи та навчаючись разом, зведені сестри вже і не пам’ятали часів, коли вони були не знайомі. Діти були дружні, добрі, щиро любили одна одну та своїх батьків.

Минав час і дівчата стали вже майже дорослі. Треба було вирішувати, як складеться їхнє майбутнє. Батьки довго радилися між собою, мріючи про щасливу долю для своїх дочок. Хоча життя налагодилося, вони розуміли, що їхнім дівчатам потрібне міцне та надійне становище, адже в цьому світі молодим жінкам не завжди буває легко.

Одного дня, до трактиру завітав мандрівник. Він був старий і сивий. Його плащ і чоботи вкривав товстий шар дорожнього бруду та пилу. Гість виглядав втомленим, але його манери видавали в ньому людину шляхетну. 

Дівчата, які допомагали батькам працюючи у трактирі, не оминули старого увагою. Вони нагодували його смачною гарячою вечерею, попрали його брудний одяг і вклали спати на м’яку постіль у окремій кімнаті для гостей.

Зранку, покидаючи трактир, мандрівник подякував господарям за теплий прийом і особливо похвалив трьох дівчат за їх доброту та увагу. 

Пройшло кілька днів, і до трактиру завітав посланець з королівського палацу. Виявилося, що старий мандрівник, який нещодавно зупинявся тут, був не кимось там звичайним, а справжнісіньким королем всієї тієї країни! 

Іноді так буває, що навіть правителі королівств вимушені подорожувати таємно, без супроводу своїх підлеглих, змінивши розкішне вбрання на простий і зручний одяг.

На честь свого повернення з далекої подорожі король влаштовував пишний бал у своєму палаці, на який вирішив запросити і трьох сестер.

Вся сім’я неабияк зраділа. Адже бал - це така подія, де можна дуже гарно провести час, потанцювати та посмакувати смачні страви, а також зустріти багато цікавих людей. Такий шанс не можна було втрачати, а одже всі почали готуватися до майбтньої події.

Старша сестра пошила модні та вишукані сукні з тканин, які залишилися від колишньої купецької розкоші. Найменша сестра сплела красиві вінки з квітів, а мама-мачуха віддала донькам свої коштовності, які берегла на особливий випадок.

Батько ж відремонтував і пофарбував старого воза. Накрив його балдахіном, який зробив із штор. У воза запрягли білу конячку, яку теж викупали, вичесали та вплели їй в грву та хвіст кольорові стрічки.

У визначений день сестри гарно вбралися, сіли у воза, а їх тато повіз їх до палацу. 

На балу дівчита вразила всіх своєю красою, розумом і добротою. Принц не відходив від старшої сестри ні на мить, і до кінця вечора всі зрозуміли, що вони закохані один в одного. Через деякий час, принц зробив їй пропозицію, і вони одружилися.

Середня сестра, маючи природний дар до спілкування та знання кількох іноземних мов, швидко привернула увагу не лише гостей балу, але й самого короля. Її вміння вести бесіду на будь-яку тему не аби як його вразило. Він вирішив, що така обдарована дівчина стане чудовим послом. Король запропонував їй цю відповідальну посаду, і дівчина з радістю прийняла пропозицію, адже завжди мріяла про подорожі та пригоди.

Молодша сестра, хоч й не отримала високої посади чи принца у нареченні, була щаслива опинитися на балу, де багато танцювала, веселилася та гарно проводила час. 

Для себе вона обрала життя в рідному домі та роботу в трактирі. Вона дуже старанно та відповідально завідувала батьківським закладом. Її гостинність, доброзичливість і вміння створювати теплу атмосферу приваблювали відвідувачів з усіх куточків королівства та навіть з-за кордону. Дівчина була щаслива, живучи поруч із своїми батьками, і доглядала за ними, коли вони постаріли.