Читати книгу - "Те що заважає жити, Дімич "

– Анно, ти така красива.
– Дякую, Дім, ти постійно мене осипаєш компліментами, хоча я знаю, що я зовсім не красуня. У мене багато комплексів. Один із них – це зайва вага. Ти говориш, що це не проблема, і це з легкістю можна виправити, сходивши до залу та почавши займатися спортом.
– Скажу тобі так, я вже пробувала багато способів і в залі була. Навіть із часом добилася таких результатів, що з легкістю сідала на шпагат. Також пробувала різні дієти. Все працювало, але все ж через якийсь час я зривалася і набирала ту саму вагу, а моментами і більше. Потім мені довелося записатися до психолога. Він мені почав говорити, що в мене розлад харчової поведінки, я дуже зациклена на тому, щоб схуднути, і комплексую через те, що я якась не така, і потрібно над собою працювати.
– Дім, ти розумієш, що мені дуже важко. Я занадто зациклена на своєму зовнішньому вигляді, і це не дає мені нормально жити.
– Аню, я тебе хочу розуміти, але якось не можу збагнути, як це можна не любити себе.
– Дім, ти хлопець, тому ніяк не можеш мене зрозуміти.
– Ну, якщо вже так, що ти не любиш себе, то я буду ще більше кохати тебе, Аню, і ми разом це пройдемо. Із завтрашнього дня ми почнемо знищувати твої страхи. Ми будемо займатися разом. Як ти на це дивишся?
– А в мене є вибір, Дім?
– Завжди, Аню. І я в твоєму житті також твій вибір. Тож не забувай, що твоє життя і що робити в ньому залежить тільки від тебе.
– Дім, із такою підтримкою, яку даєш мені ти, я це зможу. Покину ці дитячі комплекси.
– Тоді домовились, завтра в нас фізкульт-привіт!
– Саме так, Анют. Сьогодні добряче виспись, а зранку почнемо.
– Добре.

Вона заснула з полегшенням на душі та ще більшими почуттями до Діми.

– Доброго ранку, сонечко. Вставай, час робити розминку.
– Дім, та ще так рано!
– Якраз час.
– Добре.

Після годинки занять вони зітхнули з полегшенням.

– Аню, тепер у душ, а я за той час нам приготую щось смачненьке.
– Добре.

Аня за такий короткий час почала себе відчувати щасливою, а все через підтримку близької людини. Вона почала усвідомлювати, що те, чим вона переймалася, – це лише дурниці. Фігура і краса – це тимчасове, можна змінити. А знайти хорошу, люблячу людину, яка підтримає в тяжкі часи, – це велика рідкість.

Діма вже також скупався, і вони почали їсти та попивати чайок.

– Дім, знаєш, я вже не хочу перейматися собою так надмірно. Я хочу приділяти нам більше часу.
– Молодчинка, моя дівчинко. Любі труднощі в нашому житті – вони тимчасові, а долати їх разом набагато легше. Тож ходи до мене, моя рідненька, обійму тебе.

Вона підійшла, і він ніжно пригорнув її до себе. У ту мить вона почала забувати про всі свої переживання, бо відчула себе по-справжньому щасливою навіть тоді, коли вона зовсім не була для себе ідеальною. 

Якщо справді сподобалось то став лайк і переходь до книги " Короткі життєві оповідання"

Кінець