Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Око дракона, Дар'я Пойманова 📚 - Українською

Читати книгу - "Око дракона, Дар'я Пойманова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Око дракона" автора Дар'я Пойманова. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Око дракона, Дар'я Пойманова» була написана автором - Дар'я Пойманова, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💛 Фентезі".
Поділитися книгою "Око дракона, Дар'я Пойманова" в соціальних мережах: 
Чотири стихії — вогонь, вода, земля і повітря. Чотири королівства і чотири брати, які за легендою стали основою життя на Великій Землі. Однак час нещадний і незабаром четверте королівство — земля вітрів, перетворюється на місто Привид. Кліо — незаконнонароджена дитина правителя, намагається побудувати своє життя в палаці. Однак на відміну від своїх однолітків, дівчині не під силу деякі, навіть найпростіші, заклинання. Чи пов'язано це з тим, що в її крові просто мало магії або ж із чимось іншим...? З огляду на дану матір'ю клятву, Кліо не може покинути територію королівського комплексу і щодня, сидячи на даху свого будиночка, вдивляється в горизонт у надії, що колись вона зможе відчути свободу. Але виявилося, що потрібно боятися своїх бажань...

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 89
Перейти на сторінку:
Частина перша. Початок.

— Спочатку була пустеля, — мелодійний, але гучний голос професора луною відбився від кам'яних стін аудиторії. — Ніхто не знає, що було до неї: порожнеча, небуття... І було чотири брати, чотири стражі, маги. Перші у своєму роді. Спокійний, тихий Авон — повелитель води, палкий і зухвалий Ялкін — вогонь, надійний, справедливий Замін — земля і нарешті, легкий і рухливий Ілмарі — повітря.

Попри те, що вже останні двадцять хвилин я гіпнотизую гігантський настінний годинник, який, на мій превеликий жаль, ніби навмисне став рухатися ще повільніше, але почувши ім'я першого мага повітря, я нарешті перевела погляд на професора. Цю легенду особисто я чула вже разів так десять. І не дивлячись на те, що сама я володію магією землі (хоча володію це надто гучне слово) історія Ілмарі та Королівства Іджин приводить мене в дикий захват.

— Так виникло перше з королівств на континенті, який незабаром носитиме назву Велика Земля. Повітря ганяло пісок, створюючи смерчі, тим самим оберігаючи своє королівство і братів. Але з кожним проведеним днем у пустелі, Авон, наймолодший із братів, став згасати на очах. Тоді з'явився океан. За ним Замін зростив ліси, а після і з'явився вогонь і тепло. Слідом за чотирма братами з'явилися пори року та й...

Сама земля стала змінюватися під кожного з братів. Так-так. Подумки повторила я слова вчителя. Ще дві хвилини. Мені сьогодні не можна спізнюватися.

Позолочений годинник, ніби насміхаючись наді мною, кажучи: ні вже, подруго, сиди і поглинай знання, все ніяк не рухався.

І ось, довгоочікуваний дзенькіт дзвону, що сповіщає, про те, що пробило рівно опівдні, а це значить — свобода!

Підриваюся з місця, і вже звичним рухом змітаю підручники в сумку, і вже чітко намічаю собі шлях до дверей, але тут мене зупиняє голос професора:

— Кліо, затримайся.

Швидко згадую, що такого я вже встигла накоїти, раз учитель Тирон захотів поговорити зі мною. Він насправді той ще добряк, але прогульників і ледарів не любить. Невже він помітив, як я всю лекцію гіпнотизувала годинник?

Я важко зітхнула, і, розвернувшись, попрямувала вниз до великого столу, зробленого з темного дерева. Професор Тирон стояв поруч зі столом, попиваючи зі свого улюбленого кухля кави, прицмокував і кивав якимось своїм думкам. Його темне волосся, як зазвичай, стирчало на всі боки, ніби він вирішив довічно оголосити страйк гребінцям. Одягнений він був у свою улюблену туніку, яка доходила йому до щиколоток і нагадувала сукню, і тільки підкреслювала його кругленьке пузо. А зверху був накинутий легкий халат, оскільки, незважаючи на початок літа, на дворі все ще було трохи прохолодно.

Аудиторію було зроблено на подобу амфітеатру, і вона могла вмістити не менш як сотню студентів, ось тільки в королівській академії навчалося всього десять учнів. І щоб одразу розвіяти всі непорозуміння — це абсолютно не тому, що ми вирізняємося особливим розумом або навичками у володінні магією. Аж ніяк. Я, так взагалі була практично останньою в списку, коли справа стосувалася магії. Але на історії я завжди намагалася робити всі завдання, які давав нам професор Тирон.

— Не хмурься ти так, — учитель добродушно розсміявся, і я, нарешті, трохи видихнула. — Просто хотів нагадати, що сьогодні чергова сімейна вечеря, на якій на тебе, між іншим, чекатиме король.

Ах, так! Ще одна маленька деталь — він перебуває в раді Лісового Королівства, і колись мій батько — король Лорайн, навіть пропонував йому посаду свого радника. Але історія і викладання йому виявилися ближчими.

— Я знаю, — киваю я. — Вам не обов'язково мені про це нагадувати.

— Якби ти приходила на них, мені б не довелося тобі нагадувати.

Стиснувши губи, я з сумом глянула на свого вчителя. Він чудово розуміє, чому я не ходжу на ці сімейні вечері. Однак обов'язок змушує його щоразу мені нагадувати.

— Бастардам не дуже раді на сімейних вечерях, — тихо відповіла я. — Та й востаннє, коли я відвідала цей «прекрасний» вечір... Ви пам'ятаєте, що сталося.

Це було феєрично... Законна принцеса, весь вечір не замовкала, і продовжувала по черзі обговорювати родовід кожного з десяти бастардів. Вони мовчали, а я ні.

Ну не можу я тримати язика за зубами і робити вигляд, що мені нормально. Тому що це не так.

Батько, точніше король Лорайн, (навіть якось незвично називати його своїм батьком) промовчав, даючи своїй законній дочці свободу у висловленні своїх мерзенних думок. Тоді в мені була лише злість і роздратування, які зрештою я й виплеснула на всіх присутніх. Однак зараз до принцеси я відчуваю тільки жалість. Їй з дитинства, як і всім нам, не вистачало піклування батька, та й її мати, королева Наїр, більше цікавиться, який фасон суконь вибрати, і чи не влаштувати чергове свято.

— Кліо...

— Усе нормально, — взявши себе в руки, я вичавила посмішку. — Я прийду. Обіцяю.

Професор киває, і моментально відволікається на якісь папери та свою недопиту каву.

Я ж зрозуміла це так, що тепер вільна на всі чотири сторони світу, і можу бігти по своїх справах. А день сьогодні мав бути насичений!

Закинувши свою стареньку, але таку вмістку плетену сумку на плече, я практично полетіла в бік свого павільйону, щоб перевдягнутися і взяти все необхідне. Так само потрібно було показатися покоївкам і своїй няні, і повідомити їм, що в мене чергове завдання з історії, яке вимагає нелюдської концентрації, а тому турбувати мене до вечора суворо заборонено!

Королівський комплекс складався з кількох частин: Головного палацу, що помпезно стояв у середині, оточеного квітучими цілий рік садами. До нього веде лише один вхід (усе задля безпеки Його Величності) і відповідно один вихід, який охороняють цілодобово і кращими бойовими магами. У ньому мешкали сам король і королева, але не всі три законнонароджених дитини Його Величності, а саме — Адан — спадкоємний принц, що віддав перевагу власному павільйону на території палацових садів, а Тера — друга дитина та наймолодший — Ланс — мешкали разом із королем та королевою в палаці.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 89
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Око дракона, Дар'я Пойманова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Око дракона, Дар'я Пойманова"