Читати книгу - "Фарби кохання, Яна Кліменюк"

Дощ лив як з відра. Марія, молода художниця з блакитними очима, що сяяли навіть під сірим небом, швидко крокувала вулицею, стискаючи в руках папку з ескізами. Вона спізнювалася на важливу зустріч з галеристом, і дощ тільки погіршував її настрій. Раптом, з-за рогу вискочив чорний позашляховик, обдавши її бризками брудної води. Марія скрикнула, відступаючи на тротуар.

З позашляховика вийшов чоловік. Високий, з ідеальною постаттю, темне волосся мокре від дощу, карі очі виражали роздратування. Це був Дмитро, успішний бізнесмен, відомий своєю холоднокровністю та впертістю. Він теж спізнювався на важливу зустріч, і ця непередбачувана перешкода вивела його з рівноваги.

– Дивіться куди йдете! – гримнув він, його голос був холодним і жорстким.

Марія, ще не оговтавшись від шоку, пробурмотіла вибачення, але Дмитро вже повернувся до свого автомобіля, навіть не подивившись на неї. Вона подивилася на його машину, потім на свої мокрі ескізи, і стиснула кулаки. Дощ, спізнення, і цей грубіян… День явно не задався