Читати книгу - "Матір порядку, Михайло Небрицький"

Почувши галас Персика, Кіра прокидається лише з двома думками. Перша: сьогодні, мабуть, вівторок, бо ранок цього дня апріорі не може бути гарним. І друга: зараз зателефонує Сергій Іванович. Всівшись на край ліжка, жінка починає ранок з масажу скронь. Ні, у неї зараз не болить голова. Це вже, скоріше, звичка – впливати на біологічно активні ділянки, що відповідають за розумову діяльність.

-Ну, чого ти кричиш, сирено?

Хвилястий папуга, відчуваючи себе в безпеці за сталевими ґратами клітки, продовжує видавати пронизливий писк. Природа такої поведінки могла б слугувати загадкою для вчених, оскільки невідомо, який саме фактор змушує птаха нервувати перед телефонним дзвінком. Адже недарма кажуть, що тварини краще за людей відчувають наближення лиха. Тому Михайлова вже давно не ображається на свого «будильника». І якщо у поведінці пернатого створіння ще можна віднайти причинно-наслідкові зв’язки, то чому більшість неприємностей трапляється саме по вівторках – велика таємниця. Можливо, всі біди цього світу почались після того, як Господь створив на другий день твердиню земну, на якій людству й доводиться відбувати термін свого існування.

Попрямувавши до кухні, дівчина вже не сподівалась встигнути поснідати. Сьогодні не найкращий для цього день. Але це не означає, що без їжі має залишитись Персик. Суміш із зернових культур та насіння конопель – те, що птах полюбляє найбільше. Хоча, останнім часом Кірі здається, наче її улюбленець трохи погладшав. Можливо, через малорухливий спосіб життя, а можливо, через сумування, адже він проводить увесь день на самоті, замкнений всередині клітки. До речі, про клітку – не завадило б в ній прибрати, але це вже почекає до вечора, якщо у пані слідчої після робочого дня залишаться сили.

Дзвінок від пана майора не змусив на себе чекати. Глибоко в душі Кіра дякувала папузі за те, що будить її заздалегідь, адже такий дзвінок під час сну здатний мало не вбити.

Взявши смартфон з журнального столика, Михайлова не кваплячись відповіла:

-Так, Сергію Івановичу.

-Доброго ранку, Кіро. Вибач, якщо розбудив.

-Ні, я вже давно прокинулась.

-Звісно. Ти ж рання пташка.

Начальник й гадки не мав, що рання пташка тут не вона, а інший мешканець, який, власне, і змушує її підлаштовуватись під незапланований розклад дня.

-На 16-му кілометрі шосе за напрямком вбік столиці аварія з летальними наслідками. Лісового, Клинського та Капутіна я вже повідомив, вони виїхали. І не забувай про запобіжні заходи – медичну маску й антисептик. Якщо вже їх використала, то візьми у чергового.

З цією пандемією коронавірусу люди ніби збожеволіли. Наче інших проблем в країні більше не існує, крім цього респіраторного захворювання. І все ж правила є правила. Дякувати Богові, хоча б протигази не змушують надягати.

Наповнивши поїлку пташки, капітан карного розшуку, чиє чергування припало на цей день, вирушила до місця ДТП.

На місці, посеред огородженої ділянки дороги, знаходилась купа металобрухту. За словами свідків, Renault раптово почав виляти дорогою з боку в бік, після чого виїхав на зустрічну смугу, де й врізався в Mercedes. Учасники аварії: дівчина років 25-ти – водійка Renault, та чоловік, який їхав з дружиною за кермом Mercedes, загинули від отриманих травм.

В салоні французького автомобіля, з якого вже витягли тіло дівчини, на вцілілому сидінні сидів Лісовий та, оглядаючи вміст бардачка, складав протокол. Звичайна процедура вилучення особистих речей з подальшим їх описом, щоб потім передати родичам.

Жахлива картина. Технічний прогрес, покликаний служити задля добробуту людства, здатний завдати цьому ж людству так багато шкоди. Кузов автомобіля тепер зовні нагадував бляшанку, яка вибухнула в мікрохвильовці. Удар від зіткнення припав на бік водія, тому жертва, ймовірно, загинула миттєво.

«Німець», завдяки інженерним особливостям конструкції, постраждав менше, тому жінка, яка втратила чоловіка в цій катастрофі, відбулась переломом ключиці та кількох ребер, і наразі її шпиталізували до лікарні.

-Чому без маски? – суворо запитала Михайлова свого помічника Лісового.

-Кіро Валентинівно, я вас благаю. Хочаб ви не піддавайтесь цьому колективному божевіллю. Мої теща з тестем цього року перехворіли на грип, який підхопили від сусідів, а ті, своєю чергою, на роботі, де всі хворіли. І через це ніхто державний кордон не закривав і кількість пасажирів в трамваях не обмежував.

В словах Михайла частково була рація, однак краще не нехтувати обережністю, тому слідча намагалась зайвий раз не з’являтись в багатолюдних місцях без засобів захисту. До того ж, це досить зручний спосіб уникати небажаних вітань, адже якщо не видно обличчя, то ніхто й не впізнає.

-Де тіло?

-Моїсей Семенович вже оглянув та пообіцяв, як завжди, розповісти більше після розтину.

-А де він?

-Ондо, біля свого автомобіля.

Михайлова перевела погляд в бік, куди вказав старший лейтенант, і побачила дідуся в круглих окулярах із металевою оправою та в медичній масці на обличчі.

-Ось, бачиш? Навіть експерт вдягає маску.

-Ну, то ж, в його віці це не дивно. Адже пенсіонери найбільш схильні до зараження.

-Ох, Михайле, дограєшся ти, що я врешті-решт сама всі справи розслідуватиму, якщо тебе в лікарні закриють.

-Звучить привабливо, – пожартував Лісовий з відтінком сатири.

Однак його мова здалась жінці незвичною. Вона була якоюсь повільною, монотонною. Слідча вирішила, що ранковий дзвінок від майора не дозволив Михайлу виспатись, тому він виглядає таким втомленим.

Непомітно підійшовши ззаду, поважного віку криміналіст дружньо обійняв офіцерку, поцікавившись її здоров'ям. Зробив він це, скоріше, не через турботу про молодшу колегу, а побоюючись підхопити на старість ще одну, на додачу до інших, хворобу.

-Поки не скаржусь, а як ваші справи? Все добре?

-Дякуючи вашим молитвам.

-Що скажете? Є ознаки алкогольного сп’яніння?