Читати книгу - "Милосник, Bella Isfrella"

Цей твір захищений авторським правом. Ніяка частина цієї книги не може бути відтворена або використана в будь-якій формі або будь-яким способом без письмового дозволу автора.

Будь ласка, поважайте працю автора та утримуйтеся від несанкціонованого копіювання чи розповсюдження.

Світ належав скогійцям. Їхня краса була поза людським розумінням, їхня влада — абсолютною. Але ніхто не знає, що трапляється з тими, хто наважується порушити заборону і підійти ближче.

Білокурі, зі шкірою, як чистий сніг, вони були втіленням ідеалу. Королівський двір складався лише з них, а наближення звичайних людей до цих істот було гріхом, караним смертю. Скогійці не тільки правили — вони були богами серед смертних.

Весь королівський двір, від короля і королеви до останнього слуги, належав до цього небесного роду. Їхня краса, мов гострий клинок, розділяла світ на тих, хто мав право на велич, і тих, хто міг лише споглядати її здалеку.

І якесь дивне, майже гротескне щастя охоплювало мене від усвідомлення, що я перебувала настільки далеко від цього привілейованого світу — світу багатства, інтриг та безсмертної краси. Адже життя в тихому містечку, хоч і окутане старими легендами, було більшим, ніж я могла мріяти. 

Мене звуть Маланка. Я проживаю в маленькому, забутому богами містечку, на самому краю королівства. Ці землі належать звичайним людям, тут не було  скогійців — тих, хто не знижується до таких далей імперії. Але сталося те, через що моя історія стала варта вашої уваги, історія заплутана й казкова. Ні, я не стала нареченою чи королівською фавориткою скогійця, бо вони навіть не фігурують як головні герої у моїй повісті. Все почалося в одному здавалося б звичайному лісі, де я, неочікувано для себе, вперше у житті заблукала, хоча гуляла тут ще з дитинства.