Читати книгу - "Заборонене кохання , Темний Лист Кохання"

Спека зависла над містом, ніби хтось накрив небо прозорою плівкою. Ми з Микитою щойно закінчили перший курс, літо обіцяло бути лінивим і довгим. Його мама, Олена Ігорівна, повернулась з відрядження й запросила нас у їхній заміський будинок. “Там є басейн”, — сказав Микита, ніби це вирішувало все.

Я не знав, як описати її. Вона не була просто красивою — вона мала щось інше, щось магнетичне. Її очі бачили тебе ніби наскрізь. У неї був легкий сміх, який залишався в повітрі, як аромат її парфумів — трохи цитрусу, трохи таємниці.

Я вперше помітив це, коли вона розпустила волосся на терасі, тримаючи келих білого вина, і засміялася з якоїсь дурниці, яку сказав Микита. Я відчув — щось не так. Але не міг відвести погляду.