Читати книгу - "Казка про Кефірчик , Andy Iva"

Жив собі на світі Кефірчик. І був він дуже самотнім, самотнім. Одиноким, одиноким. Він ні з ким не дружив і з ним ніхто не товаришував. Він ні до кого не ходив у гості, і ніхто до нього не навідувався. У нього взагалі не було друзів. А дружити з ним ніхто не хотів, бо як тільки хтось намагався з ним потоваришувати, то Кефірчик одразу говорив усілякі погані слова і незадоволено шипів: ПШШШШШ! — тому всі одразу від нього розбігалися.

Прокинувся він одного літнього ранку. І так йому стало самотньо і сумно, що вирішив він піти і знайти собі друзів. Вийшов на дорогу. Оглянувся і попрямував у надії з кимось подружитися. Був прекрасний літній ранок. Сонечко весело посміхалося. Бджілки гуділи на квітах.

Кефірчик прямував дорогою, роздивляючись обабіч у надії когось зустріти. Нікого не було. І тут несподівано він зустрів Зайчика.

— Привіт, Кефірчику. Куди прямуєш?

І тільки Кефірчик хотів щось відповісти, але замість цього вийшло тільки голосне: ПШШШШШ! — разом з поганими словами.

Зайчик злякався і пострибав далі, не оглядаючись. Засмутився Кефірчик, але вирішив продовжити шукати друзів. Хоч він уже далеченько відійшов від дому, але він вирішив іти далі.

Сонечко піднялося вгору і почало припікати. Вітерець перестав дмухати, а на небі не було жодної хмаринки. Проте Кефірчик прямував далі у пошуках друзів.

Дорога змійкою вилася веселим літнім лугом, а Кефірчик прямував нею вперед.

Несподівано із-за куща, що ріс поруч з дорогою, показався Їжачок.

— Привіт, Кефірчику. Куди прямуєш?

— Шукаю друзів, — зрадів Кефірчик.

— Я можу бути твоїм другом, — посміхнувся Їжачок.

І тільки Кефірчик хотів зрадіти, як у нього почали вириватися погані слова і в кінці голосне шипіння: ПШШШШШ!!!

— Ні, — заперечливо похитав головою Їжачок. — Не хочу я з тобою дружити. — І швиденько попрямував далі.

Засумував Кефірчик. Почав думати, що йому робити далі. Але подумавши, він вирішив іти далі в надії знайти таки хоч одного друга. Він зібрався з силами і попрямував далі. Літнє сонце почало припікати. На вулиці стояла неймовірна спека. Кефірчику було спекотно, і він весь заливався потом. Хоч як важко було йому йти, але він не зупинявся.

Він продовжував іти. З кожним кроком ставало важче, але він не зупинявся.

Несподівано перед ним зупинився Медведик.

— Привіт, Кефірчику. Куди прямуєш?

— Шукаю друзів, — відповів Кефірчик.

— Давай я стану твоїм другом, — запропонував Ведмедик.

— Давай, — зрадів Кефірчик. — Але я не знаю, як це — дружити? — розхвилювався Кефірчик.

— Я тобі розповім, — заспокоїв Ведмедик.

— Дружити — це... — І тільки Ведмедик хотів почати розповідати Кефірчику, що таке дружба, як той почав вигукувати погані слова і в кінці так голосно зашипів: ПШШШШШ! — що Ведмедик від несподіванки присів і, не сказавши більше нічого, пішов геть.

Дуже сильно засумував Кефірчик. Сів посеред дороги і понуро опустив голову. Йому було дуже-дуже сумно. Він весь спітнів і обливався потом. Був жаркий літній день і стояла неймовірна спека. Кефірчик продовжував понуро сидіти, а сонце пекло з неймовірною силою.

— Ти чому такий сумний? — несподівано почув Кефірчик.

— Бо ніхто не хоче зі мною дружити, — понуро промовив Кефірчик, піднявши очі.

На Кефірчика дивилися веселі, усміхнені очі собаки Бублика.

— Я буду з тобою дружити!

— Ти? — здивувався Кефірчик.

— Так! — І Бублик весело помахав хвостиком.

— Але я не вмію дружити, — засмутився Кефірчик.

— Я тебе навчу! Дружити, — почав Бублик, — це не ображати друзів, допомагати, ділитися іграшками, разом гуляти, веселитися і допомагати один одному!

Кефірчик весело посміхнувся. І тільки він хотів почати вигукувати погані слова і голосно зашипіти: ПШШШШШ! — як у нього це не вийшло. Під пекучим літнім сонечком він перетворився на ніжний, приємний сирочок, з яким так приємно обійматися.

І вперше у своєму житті Кефірчик обійнявся з другом, якого знайшов.

З цього дня всі почали з ним дружити і обійматися. Тому що, ставши ніжним, приємним сирочком, він перестав шипіти і, найголовніше — говорити погані слова. Адже саме погані слова були причиною, чому він так шипів. Тому — уважно зі словами, щоб не перетворитись на ПШШШШШ!!!

КІНЕЦЬ!

Кінець