Читати книгу - "Тимко і день навиворіт , Анастасія Зорель"

У лісі сьогодні було щось не так. Їжачок Тимко прокинувся догори дригом — буквально! Його ліжечко з моху і листя було перевернуте, а замість ковдри на ньому лежала... капустяна листина! Тимко потер очі, глянув навколо — і зрозумів, що весь світ ніби став навиворіт.

Вийшовши з хатинки, Тимко здивувався ще більше: пташки ходили по землі, мурашки літали, а лісові квіти цвіли не вгору, а вниз!

— Що за лісовий безлад? — пробурмотів Тимко і рушив до своєї подруги білочки Рудинки. Але коли він підійшов до її дерева, побачив, що Рудинка не стрибає, а… плаває в калюжі на листку, наче в човні!

— Тимку! — гукнула вона, — щось дивне коїться! Я з’їла горішок, а він був солоний, мов огірок!

Тимко застрибнув у калюжу до Рудинки — і раптом… калюжа виявилася теплою, мов чай, і пахла м’ятою!

— Це вже точно не звичайний день, — сказав їжачок, витираючи лапки. — Може, це сон?

— Якщо це сон, то чому я бачу тебе знизу вгору? — здивувалася білочка, визираючи з-під води, наче з вікна.

Тимко глянув на своє відображення… і побачив, що в нього замість голочок м’які пухнасті пір’ячка!

— Ой, тепер я точно сонний їжак-пташка! — засміявся Тимко, і вони з Рудинкою полягали в траву, яка росла з неба замість землі.

У цей момент з кущів визирнув дуже серйозний кріт у капелюсі догори дригом.

— Шукаєте відповідь на все це? — спитав він. — То вам до Сови-на-Навиворіт. Вона єдина знає, що тут сталося!

Тимко й Рудинка рушили стежкою, яка бігла… сама! Вона крутилася, стрибала через пеньки й сміялась, коли хтось спотикався. Але їжачок і білочка тримались один за одного й крокували впевнено.

— Дивися! — вигукнула Рудинка. — Там хатка на гілці… стоїть на одному колесі!

— Це точно Совина! — припустив Тимко.

У хатці всі речі висіли на стелі, а сама Сова-на-Навиворіт сиділа на люстрі й пила чай із блюдця знизу догори.

— Що сталося з лісом? — спитав Тимко. — Чому все шкереберть?

Сова примружилась і відповіла:

— Це День Навиворіт! Буває раз на сто років, коли місяць чхає вночі. Але не хвилюйтеся — все скоро стане на свої місця.

— А як повернутися додому прямо зараз? — спитала Рудинка.

Сова підморгнула:

— Скажіть три рази «Навиворіт-дивогляд!» — і заплющіть очі.

— Навиворіт-дивогляд! Навиворіт-дивогляд! Навиворіт-дивогляд! — прокричали вони разом.

Блим! І вони вже сиділи на галявинці. Дерева стояли прямо, калюжі були мокрі, а Тимко знову мав свої голочки.

— Оце так пригода! — засміявся їжачок. — Хоч щодня так!

Кінець