Читати книгу - "Помста Револьвера Піта , Лео Нур"

Сонце, мов розпечений мідний диск, повільно виповзало з-за зубчастих силуетів Скелястих гір, забарвлюючи пилюку рівнину в багряні тони. На фермі МакКензі, загубленої в цій безкрайній глушині, життя тільки починало прокидатися.

Півень, горластий господар двору, сповістив про настання нового дня, а з труби невеликого будиночка потягнувся тонкий димок, обіцяючи гарячу каву та скромний сніданок. Ніхто не підозрював, що цей світанок стане останнім для багатьох.

Джон МакКензі, міцний чоловік із обвітреним обличчям і поглядом, загартованим роками важкої праці, вийшов на ґанок. Він окинув поглядом свої володіння: поля, ще вкриті росою, хлів, де мирно жували сіно корови, і невеликий фруктовий сад, посаджений його покійною дружиною. То був його дім, його земля, його життя. І він був готовий захищати її до останнього подиху.

Раптом тишу розірвав тупіт копит. Джон напружився, примружившись, намагаючись розгледіти в ранковому серпанку наближаються вершників. Їх було багато, не менше дюжини, і рухалися вони швидко, ніби зграя голодних вовків, що відчули здобич. На обличчях, прихованих під насунутими капелюхами, читалася лише спрага наживи

Це була банда "Громовержців" на чолі з безжальним Кліффом "Молотом" Хендерсоном, відомим своєю любов'ю до грабежів та насильства."Громовержці" зупинилися біля воріт, піднявши клуби пилюки. Кліфф, здоровенний дитинча з кривою усмішкою і шрамом, що перетинає щоку, зістрибнув з коня.

- МакКензі! Виходь! Ми прийшли за твоєю худобою! - прогарчав він, його голос звучав як скрегіт каміння.

Джон не відповів. Він мовчки увійшов до будинку, схопив свій старий, але надійний вінчестер і зайняв позицію біля вікна.

- Сховайся - звелів він синові.

Він знав, що шансів небагато, але здаватися без бою він не збирався.

"Громовержці" розпочали штурм. Вони ламали ворота, стріляли у повітря, намагаючись залякати господаря. Але Джон МакКензі не був із полохливих. Він дочекався, поки перший бандит не наблизиться до будинку і натиснув на курок. Вінчестер грюкнув, і грабіжник звалився на землю, вбитий наповал.

Почалася справжня бійня. Кулі свистіли навколо будинку, пробиваючи стіни та розбиваючи вікна. Джон відстрілювався влучно і холоднокровно, одного за іншим відправляючи бандитів у пекло. Але сили були нерівними. "Громовержці" насідали, використовуючи кожен камінь і кожне дерево як укриття.

Незабаром у хаті закінчились патрони. Джон, поранений у плече, вискочив з дому і кинувся до хліва, сподіваючись знайти там хоч якесь укриття. Але не добіг. Кулі бандитів зневажили його.

Чоловік прокинувся у холодному поті. Страх. Жах дитинства, стану безпорадності переслідували його щоночі. Він не міг пожвавити батька. Але міг хоча б зрівняти рахунок.

Сонце палило нещадно, випалюючи останні краплі вологи з пересохлої землі.Пил, піднятий копитами коней, висів у повітрі густим, задушливим маревом, огортаючи маленьке містечко Ред-Рок, загублене десь на безкраїх просторах Дикого Заходу. Цього спекотного дня в Ред-Році очікувалося щось більше, ніж звичайна рутина салунів і лайки ковбоїв.

До міста прибув шериф Піт, людина з обличчям, порізаним зморшками, наче карта місцевості, і очима, в яких читалася втома та непохитна рішучість. Його мета – арешт Білла "Громовержця" Клейтона, члена зграї Громовержці

Клейтон, відомий своїми зухвалими пограбуваннями банків та холоднокровними вбивствами, ховався на околицях Ред-Рока вже кілька тижнів. Шериф Піт, отримавши наведення від одного з місцевих, вистежив його до старого занедбаного ранчо на околиці міста.

Напруга висіла в повітрі, наче натягнута струна. Шериф, у супроводі двох своїх помічників, повільно наближався до ранчо. Він знав, що Клейтон не здасться без бою. Його револьвер "Кольт Миротворець" був готовий до дії, а серце билося в унісон із тихим шелестом вітру в сухій траві.

Коли вони наблизилися до ранчо, з-за похилої стіни хліву пролунав постріл. Куля просвистіла за кілька дюймів від голови шерифа. Почалася стрілянина.

Кулі свистели навколо, вибиваючи тріски з дерев'яних стін та піднімаючи клуби пилу. Шериф Джексон і його помічники сховалися за возом, ведучи вогонь у відповідь. Клейтон, мов дикий звір, метався по ранчо, використовуючи кожен камінь і кожну тінь як укриття. Він був один, але його влучність і нерозсудливість робили його небезпечним супротивником.

Перестрілка тривала кілька хвилин, що здавались вічністю. Звук пострілів луною розносився околицями, привертаючи увагу мешканців Ред-Рока. Деякі з них, озброївшись, поспішали на допомогу шерифу.

В один із моментів, коли Клейтон спробував перебігти від хліва до головного будинку, шериф, скориставшись моментом, вистрілив. Куля потрапила в плече.

Шериф Джексон, не гаючи часу, підбіг до пораненого Клейтона і, приставивши дуло револьвера до його голови, наказав йому здатися. Клейтон, розуміючи, що опір марний, з ненавистю глянув на шерифа і прохрипів: 

- Ти мене ще пошкодуєш!

Шериф, не звертаючи уваги на його погрози, надів на Клейтона наручники. Арешт було здійснено.

Пил осів. Сонце продовжувало палити. Але в Ред-Році запанувала полегшення. Білл "Громовержець" Клейтон був спійманий. Правосуддя перемогло. Правосуддя, але не помста

Ніч принесла довгоочікувану прохолоду. У камері нудився заарештований. 

-Ну привіт Клейтон.

-Чого тобі шериф? 

-Як на людину, якій незабаром у петлю, ти надто грубий. Особливо з тим - він продзвенів ключами - Хто може тобі врятувати 

-З чого це? 

-Кліфф "Молот". 

-Е ні …

-Тоді петля. 

 В'язень важко зітхнув.

-Колишні ранчі Томсона. На півночі біля старого мосту. 

-Ну ось. - Шериф відчинив двері - Виходь.

Клейтон зробив кілька кроків до дверей, шериф вихопив револьвер і вистрілив у спину.

-Ти думав я це залишу кату? - Підходячи до того, що заповзає, промовив шериф - Я тобі кат.