Книги Українською Мовою » 💛 Шкільні підручники » Комета прилітає 📚 - Українською

Читати книгу - "Комета прилітає"

338
0
21.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Комета прилітає" автора Туве Янссон. Жанр книги: 💛 Шкільні підручники / 💙 Дитячі книги / 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Комета прилітає» була написана автором - Туве Янссон, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💛 Шкільні підручники / 💙 Дитячі книги / 💙 Класика".
Поділитися книгою "Комета прилітає" в соціальних мережах: 

“Мумі-троль і комета” та “Комета прилітає” – дитяча казка шведомовної письменниці з Фінляндії Туве Янссон, вперше опублікована в 1946 році. У 1968 році Янссон переробила казку, внесла деякі доповнення та зміни, і змінила назву

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 12
Перейти на сторінку:
Комета прилітає Туве Янссон Повість Тoгo ж ранку, коли Тато Мумі-троля завершив спорудження містка через річку, крихітне звірятко Чмих зробило відкриття. Чмих знайшов цілком нову незнану стежину. Вона в’юнко вповзала до лісу у його найтемнішу гущавину. Чмих стояв і довго дивився їй услід. "Треба розповісти про це Мумі-тролеві, – подумав він. – Разом розвідаємо новий шлях, бо на власний страх і ризик я цього робити не буду". Він склав дві гілочки навхрест, щоб залишити мітку, і щодуху погнав додому. Долина, в якій вони мешкали, була дуже гарною. Її населяли щасливі маленькі істоти та великі зелені дерева. Левадами протікала Річка, робила закрут навколо блакитного будиночка Мумі-тролів і бігла собі далі, в інші долини, де також мешкали маленькі істоти, дивуючись, звідкіля це вона береться. "Дивна річ – дороги та річки, – міркував собі Чмих, – дивишся їм услід – і відразу страшенно кортить опинитися деінде, піти за ними, аби побачити, де вони закінчуються…" Мумі-троль саме прилаштовував гойданку, коли Чмих повернувся додому. – Привіт! – гукнув Чмих. – Я знайшов цілком незнану стежину. Вона видається небезпечною. – Наскільки небезпечною? – поцікавився Мумі-троль. – Я б сказав, жахливо небезпечною, – поважно відказав Чмих. – Що ж, беремо зі собою канапки, – вирішив Мумі-троль. – І морс. Він підійшов до вікна кухні: – Послухай, мамо. Ми сьогодні не обідатимемо вдома. – Он як! Чудово. Вона спакувала перекуску до кошика, що стояв біля кухонного столу. Потім зачерпнула з однієї бляшанки жменьку карамельок, а з іншої досягла два яблука, ще доклала в кошик чотири маленькі учорашні ковбаски та пляшку домашнього морсу, який завжди стояв наготові на полиці над плитою. – Супер! – зрадів Мумі-троль. – Бувай, мамо. Не знаю, коли повернемося. – Бувайте! – відповіла мама. Мумі-троль та Чмих проминули сад, попростували угору левадами, де закінчувалася Долина і починалося узлісся темного пралісу, в якому вони ще ніколи не бували. Там поставили кошика на землю й озирнулися на Долину. Хатинка Мумі-тролів видавалася звідси цяточкою, а річка – вузькою зеленою стрічкою. Гойданки зовсім не було видно. – Так далеко від мами ти ще ніколи не відходив, – зауважив Чмих. – Лише я тут бував, до того ж, зовсім сам. Зараз побачиш мій новий шлях, я його віднайшов! Він понишпорив довкола, понюшкував повітря, почмихав носом, задерши догори мордочку, визначив точку сонцестояння, пороззирався на всі боки, аж врешті скрикнув: – Ось! Знайшов! То як? Що скажеш? Бачиш, яка небезпечна дорога! Ти йди попереду! Мумі-троль дуже сторожко увійшов до зеленої гущавини. Навколо німувала тиша. – Дивися на всі боки, чи не чигає десь небезпека, – прошепотів Чмих. – Я не можу одночасно роззиратися на всі боки, – запротестував Мумі-троль. – Ти пильнуй ззаду – мені важко буде ще й тил прикривати. – О, ні-ні, тільки не ззаду, – злякано зажебонів Чмих. – Ворог позаду набагато страшніший, ніж той, що виходить назустріч. Це вже ти бери на свою відповідальність! – То йди ти попереду! – Я й попереду йти не хочу! – упирався Чмих. – Може, підемо пліч-о-пліч? Отак, ступаючи удвох, заходили вони все далі й далі у хащі. Ліс ставав чимраз зеленішим і темнішим, стежка в’юнилася то вгору, то вниз, ставала все вужчою, аж доки зовсім зникла – лише мох та папороть. – Стежка мусить кудись вести, – мовив Мумі-троль. – Щось тут не так. Вона не може отак просто собі урватися. Він ступив кілька кроків у мох. – А якщо ми ніколи не знайдемо дороги додому? – Помовч! – цитьнув на нього Мумі-троль. – Чуєш? Десь здалеку з-за дерев до них долинав слабкий шелест. Мумі-троль ступив ще кілька кроків, задер носа і принюхався. Вітер приніс вологу і приємні пахощі. – Це море! – вигукнув Мумі-троль і щодуху побіг через ліс, бо понад усе на світі любив купатися. – Зачекай! – заволав Чмих. – Не покидай мене самого! Та Мумі-троль спинився лише тоді, коли перед ним постало море. Він сів на пісок і захоплено задивився, як на берег одна по одній накочуються хвилі з білими баранцями на гребенях. Невдовзі з лісу вибіг Чмих і гепнувся на пісок поряд. – Ти втік від мене! Покинув мене напризволяще! – Я страшенно зрадів! – виправдовувався Мумі-троль. – Я знав, що у нас є Долина, річка і гори, але навіть не здогадувався про море. Глянь, які хвилі! – Холодні і непривітні! – буркнув Чмих. – Стрибнеш у воду й намокнеш, гойдатимешся – знудить. – Тобі не подобається пірнати? – здивувався Мумі-троль. – Умієш пірнати з розплющеними очима? – Умію, але не хочу, – вперся на своєму Чмих. Мумі-троль підвівся з піску і рушив до води. – Не забувай, що сам несеш за себе відповідальність! – гукнув йому навздогін Чмих. – Не знати, хто тобі в глибіні трапиться! Мумі-троль не вагаючись пірнув у велику пронизану сонячними променями хвилю. Спершу перед його очима миготіли лише зелені бульбашки світла, а потім він побачив ліс водоростей, що вигойдувалися на піщаному дні. Пісок був ніби гарно причесаний, прикрашений мушлями, рожевими всередині і білими зовні. Далі, перед чорною дірою, дно якої губилося у безодні, вода ставала темнішою. Мумі-троль повернув назад, плигнув на гребінь хвилі, і вона винесла його на прибережну рінь. Над морем сидів Чмих і волав про допомогу. – Я вже думав, що ти потонув! – закричав Чмих. – Або що тебе зжерла акула! Що б я робив без тебе? – Не мели дурниць! – урвав його Мумі-троль. – Море – моя стихія. Доки я плавав у морських глибинах, в мене з’явилася чудова думка, але це – таємниця. – Яка завелика? – запалився Чмих. – "Хай земля западеться піді мною" – така? Мумі-троль кивнув головою. – Хай земля западеться піді мною, – забубонів Чмих. – Нехай грифи рознесуть по світу мої білі кості, ніколи не бачити мені морозива, якщо зраджу таємницю таємниць! То що? – Я стану шукачем перлів! – урочисто проголосив Мумі-троль. – І ховатиму свої перли у скрині. Усі білі камінці – перлини. Ті, що дуже білі і дуже круглі. – Я також хочу бути шукачем перлів! – підхопив ідею Чмих. – Збиратиму на березі. Он скільки їх тут, білих і круглих. – Ти не розумієш, – терпляче пояснював Мумі-троль. – Камінці лише тоді стають перлами, коли вони під водою. Бувай тим часом! – і він знову пірнув у хвилю. – То ким же я тоді стану?! – гукнув Чмих услід. – Шукачем скрині для добувача перлів, чим зле? – відповів Мумі-троль, зникаючи у морі. Чмих поволі побрів уздовж берега. – Він завжди обирає собі цікавіше, – насуплено бурмотів Чмих. – А все тому, що я такий маленький. Час
1 2 ... 12
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Комета прилітає», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Комета прилітає"