Книги Українською Мовою » 💛 Шкільні підручники » Скорочено Пурпурові вітрила (Червоні вітрила) 📚 - Українською

Читати книгу - "Скорочено Пурпурові вітрила (Червоні вітрила)"

196
0
21.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Скорочено Пурпурові вітрила (Червоні вітрила)" автора Олександр Грін. Жанр книги: 💛 Шкільні підручники / 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Скорочено Пурпурові вітрила (Червоні вітрила)» була написана автором - Олександр Грін, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💛 Шкільні підручники / 💙 Класика".
Поділитися книгою "Скорочено Пурпурові вітрила (Червоні вітрила)" в соціальних мережах: 

Тут ви можете скачати безкоштовно твір “Пурпурові вітрила (Червоні вітрила)” (скорочено) Олександра Гріна, який ви можете прочитати приблизно за 6 хвилин.

«Пурпурові вітрила» (рос. «Алые паруса») — повість-феєрія російського письменника Олександра Гріна про віру в диво і всеперемагаючу, піднесену мрію, написана в 1916–1922 роках.

Феєрія починається історією про дівчинку Ассоль, яка втратила матір, коли мала всього вісім місяців. Ассоль жила в селі Каперна зі своїм батьком — моряком Лонгреном. Батько, людина замкнута і відлюдна, після відставки, щоб заробити собі і маленькій дочці на життя, став робити і продавати іграшки — майстерно виготовлені моделі вітрильників і пароплавів.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2
Перейти на сторінку:
Олександр Грін Олександр Грін

Лонгрен, людина замкнута і відлюдна, жив виготовленням і продажем моделей вітрильників і пароплавів. Земляки не дуже шанували колишнього моряка, особливо після одного випадку.

Якось під час жорстокого шторму крамар і шинкар Меннерс були винесені в своєму човні далеко в море. Єдиним свідком того, що відбувається виявився Лонгрен. Він спокійно курив люльку, спостерігаючи, як марно волає до нього Меннерс. Лише коли стало очевидним, що тому вже не врятуватися, Лонгрен прокричав йому, що ось так само і його Мері просила односельця про допомогу, але не отримала її.

Крамаря на шостий день підібрав серед хвиль пароплав, і той перед смертю розповів про винуватця своєї загибелі.

Чи не розповів він лише про те, як п'ять років тому дружина Лонгрена звернулася до нього з проханням дати трохи в борг. Вона тільки що народила крихітку Ассоль, пологи були нелегкими, і майже всі її гроші пішли на лікування, а чоловік ще не повернувся з плавання. Меннерс порадив не бути недоторкою, тоді він готовий допомогти. Нещасна жінка в негоду вирушила до міста заставити кільце, застудилася і померла від запалення легенів. Так Лонгрен залишився вдівцем з донькою на руках і не міг уже більше ходити в море.

Що б там не було, а звістка про таку демонстративному бездіяльность Лонгрена вразила жителів села сильніше, ніж якби він власними руками втопив людину. Недоброзичливість перейшла мало не в ненависть і звернулася також на ні в чому не винну Ассоль, яка росла наодинці зі своїми фантазіями і мріями і як ніби не потребувала ні однолітків, ні друзів. Батько замінив їй і мати, і подруг, і земляків.

Одного разу, коли Ассоль було вісім років, він відправив її в місто з новими іграшками, серед яких була мініатюрна яхта з червоними шовковими вітрилами. Дівчинка спустила кораблик в струмок. Потік поніс його і захопив до гирла, де вона побачила незнайомця, який тримав в руках її кораблик. Це був старий Егль, збирач легенд і казок. Він віддав іграшку Ассоль і повідав про те, що пройдуть роки і за нею на такому ж кораблі під червоними вітрилами припливе принц і відвезе її в далеку країну.

Дівчинка розповіла про це батькові. На біду, жебрак, випадково почув її розповідь, розніс чутку про кораблі і заморському принца по всій Каперні. Тепер діти кричали їй услід: "Гей, дурнушка! Червоні вітрила пливуть!" Так вона прославилася недоумкуватою.

Артур Грей, єдиний нащадок знатного і багатого прізвища, ріс не в хатині, а в родовому замку, в атмосфері зумовленості кожного нинішнього і майбутнього кроку. Це, однак, був хлопчик з дуже живою душею, готовий здійснити своє власне життєве призначення. Був він рішучий і безстрашний.

Охоронець їх винного льоху Польдішок розповів йому, що в одному місці закопано дві бочки аліканте часів Кромвеля і колір його темніше вишні, а густе воно, як хороші вершки. Бочки зроблені з чорного дерева, і на них подвійні мідні обручі, на яких написано: "Мене вип'є Грей, коли буде в раю". Це вино ніхто не пробував і не спробує. "Я вип'ю його, — сказав Грей, стукнувши ногою, і стиснув долоню в кулак: — Рай? Він тут! .."

При всьому тому він був надзвичайно чуйний на чужу біду, і його співчуття завжди виливалося в реальну допомогу.

У бібліотеці замку його вразила картина якогось знаменитого мариніста. Вона допомогла йому зрозуміти себе. Грей таємно покинув будинок і вступив на шхуну "Ансельм". Капітан Гоп був доброю людиною, але суворим моряком. Оцінивши розум, завзятість і любов до моря молодого матроса, Гоп вирішив "зробити з цуценя капітана": познайомити з навігацією, морським правом, лоцією і бухгалтерією. У двадцять років Грей купив трищогловий галіот "Секрет" і плавав на ньому чотири роки. Доля привела його до Лісса, за півтори години ходьби від якого знаходилася Каперни.

З настанням темряви разом з матросом Летік Грей, взявши вудки, відплив на човні в пошуках підходящого для рибного лову місця. Під обривом за Каперні вони залишили човен і розвели багаття. Летика відправився ловити рибу, а Грей ліг біля багаття. Вранці він пішов побродити, як раптом в заростях побачив сплячу Ассоль. Він довго розглядав дівчину, яка його вразила, а йдучи, зняв з пальця старовинне кільце і надів на її мізинець.

Потім вони з Летік дійшли до трактиру Меннерса, де тепер господарював молодий Хін Меннерс. Він розповів, що Ассоль — божевільна, яка мріє про принца і кораблі з червоними вітрилами, що її батько — винуватець загибелі старшого Меннерса і жахлива людина. Сумніви в правдивості цих відомостей посилилися, коли п'яний вугляр запевнив, що шинкар бреше. Грей і без сторонньої допомоги встиг дещо зрозуміти в цій неймовірній дівчині. Вона знала життя в межах свого досвіду, але понад те бачила в явищах сенс іншого порядку, роблячи безліч тонких відкриттів, незрозумілих і непотрібних жителям Каперни.

Капітан багато в чому був і сам таким же, трохи не від світу цього. Він відправився в Лісс і відшукав в одній з крамниць червоний шовк. У місті він зустрів старого знайомого — бродячого музиканта Циммера — і попросив до вечора прибути на "Секрет" зі своїм оркестром.

Червоні вітрила привели в здивування команду, як і наказ просунутися до Каперні. Проте вранці "Секрет" вийшов під червоними вітрилами і до полудня вже був біля Каперні.

Ассоль була вражена видовищем білого корабля з червоними вітрилами, з палуби якого лилася музика. Вона

1 2
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Скорочено Пурпурові вітрила (Червоні вітрила)», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Скорочено Пурпурові вітрила (Червоні вітрила)"