Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Гаррі Поттер і Смертельні реліквії 📚 - Українською

Читати книгу - "Гаррі Поттер і Смертельні реліквії"

363
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Гаррі Поттер і Смертельні реліквії" автора Джоан Роулінг. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2.
Електронна книга українською мовою «Гаррі Поттер і Смертельні реліквії» була написана автором - Джоан Роулінг, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB, FB2 та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Дитячі книги".
Поділитися книгою "Гаррі Поттер і Смертельні реліквії" в соціальних мережах: 

"Гаррі Поттер і Смертельні реліквії" - остання книга у захоплюючій серії про пригоди відомого чаклуна. Вона починається з того, що Гаррі, Рон та Герміона продовжують пошуки Хоркруксів, щоб знищити їх і побороти Волдеморта. Але цей шлях буде далеко не легким, і головні герої зіткнуться зі своїми власними страхами, перешкодами та трагічними втратами. У книзі багато епічних битв, несподіваних поворотів сюжету та непередбачуваних відкриттів.

Ця книга вражає не лише своїми вражаючими візуальними описами та глибокими переживаннями персонажів, але й своєю важливою темою про любов, дружбу та жертовність. Читачі побачать, як головні герої зростають та змінюються під впливом своїх досвідів, як вони стикаються зі своїми помилками та вчаться на них, а також як вони вчаться бути сильними, коли цього вимагає ситуація.

"Гаррі Поттер і Смертельні реліквії" - це книга, яка захоплює своїм сюжетом та персонажами, а також пропонує читачеві важливі моральні принципи. Вона стала незабутнім закінченням захоплюючої серії та продемонструвала майстерність письменництва Джоан Роулінг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 176
Перейти на сторінку:

Дж.К.Ролінґ

Гаррі Поттер і Смертельні реліквії

             Присвята

                  цієї книжки

                          ділиться

                   насемеро:

       Нейлові,

Джесіці,

         Давидові,

                Кензі,

                         Ді,

                 Анні

         і тобі,

якщо ти

       тримався

               з Гаррі

                        аж до

                самого

             кінця

О, ці страждання невимовні,

         нестерпний вереск смерті,

                  коли холоне кров у жилах...

     Цей жах, цю кровотечу не спинити

й нікому з нас не знести це прокляття.

Та є від цього ліки - тут вони,

             шукати їх не треба на крайсвіту,

                     у невідь-кого, їх дадуть вони

     в борні кривавій. Тож співаємо для вас,

боги підземні й темні.

Почуйте нас, володарі глибин -

              нам відгукніться, порятуйте нас.

Благословіть дітей на повну перемогу.

Есхіл, «Узливальниці»

Смерть - це мандрівка світом. Так друзі долають океан - вони й далі живуть одне в одному. Адже вони присутні в чомусь всюдисущому, вони існують там і люблять. У цім божественнім люстрі вони стрічаються віч-на-віч, а їхні розмови вільні й чисті. Це втіха для друзів, які нібито й померли, але їхня дружба - у найвищому сенсі - вічна, бо безсмертна.

Вільям Пенн, «Плоди самотності»

Перший епіграф узято з твору давньогрецького трагіка Есхіла «Узливальниці» (або «Хоефори») - другої частини трилогії «Орестея». Переклад з грецької В. Смоляра.

- РОЗДІЛ ПЕРШИЙ -

Сходження Темного Лорда

Два чоловіки з’явилися нізвідки у вузенькому, залитому місячним сяйвом провулку, розділені всього кількома кроками. На якусь мить вони завмерли, навзаєм цілячись у груди чарівними паличками, а тоді впізнали один одного, сховали палички під плащі і стрімко подалися в одному напрямку.

- Новини? - запитав вищий на зріст.

- Якнайкращі, - відповів Северус Снейп.

Зліва дорогу обмежували низькі зарості дикої ожини, а справа - високий, охайно підстрижений живопліт. Довгі, до кісточок, плащі чоловіків лопотіли від швидкої ходи.

- Думав, що спізнюся, - сказав Якслі, грубувате обличчя якого то виринало в місячному світлі, то ховалося в тіні гілляччя. - Вийшло складніше, ніж я сподівався. Та, думаю, він буде задоволений. Бачу, і ти впевнений, що зустріч вдасться.

Снейп кивнув, не розвиваючи думки. Вони завернули праворуч у широку під’їздну алею. Високий живопліт завернув разом з ними аж за масивні ковані ворота, що перегородили чоловікам дорогу. Не сповільнюючи ходи, вони мовчки підняли ліві руки, немовби когось вітаючи, і пройшли крізь ворота, наче ті були виковані з диму, а не з заліза.

Тисовий живопліт приглушував кроки. Щось зашелестіло праворуч: Якслі знову вихопив чарівну паличку, націливши її над головою супутника, проте це був звичайний білий павич, що велично походжав згори на живоплоті.

- Луціус полюбляє розкіш. Павичі... - Якслі пирхнув і сховав паличку під плащ.

З темряви наприкінці алеї проявився пишний будинок. На першому поверсі крізь ромбовидні шибки вікон мерехтіло світло. Десь у глибині темного саду за живоплотом жебонів фонтан. Коли Снейп і Якслі подалися до дверей, у них під ногами захрускотів гравій. Пропускаючи новоприбулих, двері відчинилися, хоч коло них начебто нікого й не було.

Передпокій був великий, тьмяний, пишно оздоблений, з чудовим килимом майже на всю кам’яну долівку. Блідолиці персонажі портретів на стінах проводжали очима Снейпа і Якслі, коли ті їх проминали. Біля важких дерев’яних дверей, що вели в іншу кімнату, чоловіки зупинилися, часточку секунди мовби вагаючись, а тоді Снейп натис на бронзову клямку.

Вітальня була повна людей, що мовчки сиділи за довгим, вишукано оздобленим столом. Решту меблів було абияк відсунуто під стіни. Освітлював кімнату вогонь, що гоготів у чудовому мармуровому каміні, увінчаному позолоченим дзеркалом. Снейп і Якслі на мить затрималися на порозі. Коли очі звикли до слабкого світла, їм відкрилося химерне видовище: людина, явно непритомна, висіла догори ногами над столом і поволі оберталася, наче на невидимій мотузці, відбиваючись у дзеркалі і в гладенькій полірованій поверхні столу. На цю дивну людину ніхто й не дивився, крім блідого юнака, що сидів майже під нею. Здавалося, ніби його щось примушує щохвилини позирати вгору.

- Якслі. Снейп, - пролунав високий чіткий голос з чільного місця. - Ви ледь не спізнилися.

Той, хто це сказав, сидів прямо перед каміном, тож новоприбулі спершу бачили тільки його силует. Та наблизившись, розрізнили в напівтемряві його безволосе, схоже на зміїне, лице зі щілинами ніздрів і з палаючими червоними очима, які вражали вертикальними зіницями. Він був такий блідий, що аж мовби випромінював перламутрове сяйво.

- Северусе, сюди, - розпорядився Волдеморт, вказуючи на стілець праворуч од себе. - Якслі - біля Дологова.

Прибулі сіли на вказані місця. Більшість очей за столом були прикуті до Снейпа, і саме до нього першого звернувся Волдеморт.

- Отже?

- Володарю, Орден Фенікса планує забрати Гаррі Поттера з його безпечної схованки в суботу, як смеркне.

Це повідомлення явно зацікавило присутніх: дехто заціпенів, хтось засовався на місці, й усі погляди були прикуті до Снейпа з Волдемортом.

- У суботу... як смеркне, - повторив Волдеморт. Він так пильно вп’явся своїми червоними очима в чорні Снейпові, що дехто з присутніх не витримав і відвернувся, побоюючись, що їх самих спопелить цей лютий погляд. Однак Снейп спокійно дивився Волдемортові у вічі, і за якийсь час Волдемортове безгубе лице скривилося в подобі посмішки.

- Добре. Дуже добре. І вся ця інформація йде...

- З джерела, про яке ми говорили, - додав Снейп.

- Володарю...

Якслі нахилився над довжелезним столом, щоб краще бачити Волдеморта і Снейпа.

Усі обличчя повернулися до нього.

- Володарю, я чув інше.

Якслі зробив паузу, та Волдеморт мовчав, тож він повів далі:

- Доліш, аврор, натякнув, що Поттера заберуть аж тридцятого, напередодні його сімнадцятиліття.

Снейп заусміхався.

- Моє джерело повідомило, що в них є плани заплутати сліди; це, мабуть, той випадок. Немає сумніву, що на Доліша накладено закляття «Конфундус». І не вперше, бо відомо, що він до нього сприйнятливий.

- Запевняю вас, володарю, що Доліш говорив цілком упевнено, - не погодився Якслі.

- Звичайно, упевнено, бо був конфундований, - наполіг Снейп. - Я запевняю тебе, Якслі, що бюро аврорів більше не братиме участі в охороні Гаррі Поттера. В Ордені переконані, що наші люди проникли в міністерство.

- Хоч у чомусь Орден не помилився, - хрипко захихотів присадкуватий чоловік неподалік од Якслі; дехто за столом

1 2 ... 176
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гаррі Поттер і Смертельні реліквії», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гаррі Поттер і Смертельні реліквії"