Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Історія однієї істерії 📚 - Українською

Читати книгу - "Історія однієї істерії"

217
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Історія однієї істерії" автора Ірина Сергіївна Потаніна. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Історія однієї істерії» була написана автором - Ірина Сергіївна Потаніна, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Детективи".
Поділитися книгою "Історія однієї істерії" в соціальних мережах: 

Гадаємо, ви вже скучили за героями тетралогії, про Катерину Кроль — її симпатичним чоловіком Жориком, колишнім опером, сестричкою Настусею, котра що не день демонструє нові витівки підлітка в період активного самоствердження…
Не сумуйте, все це чекає на вас і в новому романі, останньому з цього циклу. А на додачу — ще безліч не менш цікавих персонажів: унікальний письменник Хомутов і його лиховісний з вигляду друг-глухонімий, видавець-ідеаліст, що перебуває в полоні власних ілюзій, неперевершена режисерка молодіжного театру «Сюр» з безліччю найкумедніших дивацтв і її вихованці, такі, як голомоза, та не позбавлена шарму дівчинка на прізвисько Тигра, трішки нервова Ксенія, її подруги Лариса з Аллою, що полюбляють чомусь таємниче зникати, й нарешті, причина всіх нещасть цих дівчаток — талановитий і демонічний Кирило… Чого вони всі накоять цього разу, ми переповідати не будемо. Але повірте: пригоди, які ви переживете з ними разом, такі само захопливі, як і в попередніх книжках циклу.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 91
Перейти на сторінку:
Ірина Потаніна
Історія однієї істерії
Пролог


«Трамвай», — меланхолійно констатував він, виколупуючи з волосся шматочки обсипаного тиньку. Чоловік витяг із-за вуха олівець, відійшов на три кроки. «Так, тут, тут і тут… От зараза!» Тонкий графіт хрупнув і відломився. Винуватець ледь чутно вилаявся. Сьогодні все проти нього. Втім, як і вчора. І позавчора. І всю попередню вічність. Але нічого. Тепер у нього було чим помститися цьому егоїстичному світові. Замість покійного олівця вже щосили працював цвях, залишаючи на стіні шорсткі подряпини.

— Виходить, завтра вранці Петрович закінчить фіксатор, — ледь помітне тремтіння голосу виказувало вищий ступінь хвилювання. Передчуття швидкого втілення найвишуканіших снів сповнювало все його тіло зрадницькою кволістю.

Втім, руки працювали гранично чітко. Жало свердла пожадливо вгризалося у відволожену цеглу, викусуючи зі стіни шматки ніжно-рожевої плоті…

«Петрович?! Він зможе виказати. Признатися, для кого робив замовлення…» — думка боляче різонула спухлу полотнину мозку.

«Та ні. Петрович свій. І потім, кому спаде на думку розпитувати нещасного глухонімого?» — як завжди, він сам себе заспокоював.

Отже, все підігнано. Міліметр до міліметра. Вистава почнеться завтра… Довгонога кокетуха вийде погуляти, тихенько зарипить пружина. І тиша…

Розділ про те, що коли бажання збуваються, то, найімовірніше, вони були необдумані

— Альо, детективна агенція «Order», — солодкавими інтонаціями дурненької секретарки відгукнулась я на пищання телефону.

— Щаслива вітати, детективна агенціє! — незнайомим басом прогула слухавка, а по тому, звертаючись очевидячки сама до себе, продовжила: — Кгм… Детективна агенція з дефективною назвою… Саме те, що мені потрібно!

— Чим можемо бути корисні? — трохи холодніше, але й далі зображаючи щебетання, поцікавилась я.

— З ким я можу поговорити про… — в слухавці затнулися, — про проведення певного розслідування… Попереджаю відразу, справа підвищеної таємності, важливості, ну, й небезпеки, певна річ…

Попри те, що останнім часом нам із Жориком замовлень не бракувало, я все-таки відчула радісне серцебиття після останніх слів співрозмовниці.

— Одну секундочку, зараз я перемкну вас на детектива, — не припиняючи дурнувато посміхатися, промовила я. Потім швидко запищала кнопками на телефоні, вдаючи, що перемикаюся на інший апарат.

— Слухаю вас, — сухо озвалась нарешті своїм нормальним голосом, після чого натисла на апараті кнопку голосного зв’язку, щоб Жорик теж міг осягнути суть замовлення.

Слухавка мовчала, тільки підозріло пихкала.

— Детектив Кроль, — відрекомендувалась я, трохи дратуючись. — Чим можу допомогти?

— Нічого-нічого, — слухавка кілька разів розкотисто прореготала. — Знаєте, з вас вийшла б непогана акторка. Майже правдоподібне перевтілення. Я б тільки додала які-небудь характерні дефекти мовлення одному з образів. Приміром, детектив може трішечки гр-р-расир-р-рувати.

— Не може, — приречено зітхнула я. — Про це теж думала. Але, на жаль, мені потім із тими самими клієнтами доведеться особисто спілкуватися. Не зможу я весь час гар-рчати…

— А даремно, — пирхнула слухавка, — справжній актор повинен уміти тримати образ.

Тільки тут до мене дійшло, що ось зараз, вперше за три роки роботи агенції клієнти викрили мої безневинні хитрощі…

— Я не актор, а детектив. Решта — витрати виробництва, — можна було обмежитися цим сухим висловлюванням, але чомусь мене потягло на виправдання. — Розумієте, секретарка все-таки особа неофіційна. Вона може наговорити клієнтові безліч такого, про що детектив і подумати не може, щоб не заплямувати власної репутації, тому…

— Та ви не переживайте, дитинко, — слухавка вочевидь відчула мою ніяковість і напористо кинулася заспокоювати, — гадаю, ніхто не помічав досі вашого виверту… У мене це, розумієте, професійне. Я — режисер, — після цієї заяви співрозмовниця на мить замовкла, а далі діловито відкашлялася і з пафосом справжнього конферансьє відрекомендувалася: — Шаврай Зінаїда Максимівна!

Спираючись на її інтонації, моя уява миттю змалювала витончену пані Гурченківского типу й віку.

— Дуже приємно, — трішки засоромилась я, — і все-таки, що у вас за справа?

— О… Це тільки тет-а-тет. Ви зможете під’їхати до нас?

Я зрозуміла, що власна цікавість розірве мене на дрібненькі клапті, якщо я тільки посмію відмовитися від подальшого спілкування. Схоже, я міцно втрапила в лабети до чарівної режисерки.

— Гаразд. Як вас знайти?

Співрозмовниця назвала адресу, причому, дуже дохідливо пояснила, як під’їхати до потрібного будинку на авто. Мене запрошували просто на заняття студентського театру «Сюр».

— Мене ви легко впізнаєте, — наостанок додала Зінаїда Максимівна, — я вродлива. Красива й велика…

Коли я поклала слухавку, нареготатися досхочу не встигла, бо телефон знову задзвонив.

— Детективна агенція «Order»! — автоматично защебетала я.

— Любонько, — не менш цукровим голоском промовила Зінаїда Максимівна, — не перемикайте мене на своє керівництво. Ну їх к дідьку. В мене тільки одне запитання. Ви, ж, я так розумію, в курсі всіх справ… Скажіть, ваші детективи дійсно професіонали? Можу я розраховувати на кваліфіковану допомогу? Не хвилюйтеся, все сказане залишиться між нами, пані Кроль ні про що не довідається.

Я подумки зааплодувала режисерці. Он що значить театр!

— Скажу відверто, — я перейшла на шепіт, — спец у нас тільки один…

Жорик, який досі байдуже слухав ці мої переговори, трішки підняв підборіддя.

— Але, розумієте, — провадила я, — його якраз навідала зоряна хвороба, тому він навряд чи візьметься за вашу справу. В будь-якому разі, осторонь Георгій Собаневський не залишиться, і консультації пані Кроль, на рахунку в якої, до речі, теж є зо двоє розкритих злочинів, все одно даватиме. Інакше вона не готуватиме йому їсти. Вагомі аргументи, чи не так?

Останню фразу я виголосила більше для Жорика, який уже розширив очі та запекло жестикулював, намагаючись показати, що особисто він до справи цієї божевільної клієнтки ніякого відношення мати не збирається.

— Чудово, передайте пані Кроль, що я буду неймовірно щаслива бачити її в себе.

Нарешті я поклала слухавку і все-таки розреготалася.

— Катерино! —

1 2 ... 91
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Історія однієї істерії», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Історія однієї істерії"