Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Клуб зразкових чоловіків 📚 - Українською

Читати книгу - "Клуб зразкових чоловіків"

379
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Клуб зразкових чоловіків" автора Олександр Медведєв. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Клуб зразкових чоловіків» була написана автором - Олександр Медведєв, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Детективи".
Поділитися книгою "Клуб зразкових чоловіків" в соціальних мережах: 

Найпідступнішою істотою на землі є жінка. Хочете посперечатися? Будь ласка. Але для початку прочитайте новий роман Олександра Медведєва «Клуб зразкових чоловіків». Цілком можливо, ви зміните свою думку.
Адже тільки жінка може зібрати найвпливовіших чоловіків міста в один клуб, щоб використовувати їх у своїх цілях. Тільки жінка може вбивати і залишатися при цьому невинною та чистою, як немовля. І не просто вбивати, але робити це естетично та витончено, отримуючи справжню насолоду. А потім звабно дивитись у очі слідчому і шепотіти: «Так, я вбила, але доведіть це».
Якщо ж ви і після цього сумніваєтесь у жіночій підступності — ви або жінка, або… зразковий чоловік?

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 76
Перейти на сторінку:
Олександр Медведєв
Клуб зразкових чоловіків
Розділ 1
1

«Небезпечно і нерозважливо переміщатися по нічному місту у відкритій спортивній машині», — подумав чоловік у бронежилеті. Він пильно оглянув безлюдний, майже неосвітлений тротуар. Начебто нічого. Машина під’їхала до перехрестя.

Настрій його шефа був кепським. Веніамін Корж нерухомо сидів на передньому сидінні та свердлив поглядом порожнечу. Його млоїли погані передчуття. Ідея Марини повертатися додому у відкритій машині йому теж здавалася небезпечною. Але коли «дев’ятка» з пом’ятими крилами перегородила шлях рожевому «Порше», а старезна «Волга» закрила відступ, шкодувати про свою недбалість було вже пізно.

— Лягай! — проревів охоронець. Він вихопив з-під сидіння свій узі, звичним рухом зняв його із запобіжника і підвівся на повен зріст.

Марина заверещала, розпласталася на сидінні та по-страусячому накрила голову горностаєвим манто, наче воно могло захистити її легковажну голівку від кулі.

Не втрачаючи ні секунди, охоронець відкрив вогонь по «Волзі», з якої, немов чорти з табакерки, тримаючи напоготові зброю, вискочили троє бойовиків. Водій «Порше» теж зорієнтувався вмить. Поки його шеф сповзав униз, попутно витягаючи з кобури чималу беретту, він вихопив узі та став кришити пом’яту «дев’ятку».

Одні з дверцят «дев’ятки» заклинило, і її водій не встиг вибратися із салону. Обсипалося лобове скло. Він тихо охнув і впустив на кермо голову. Його плечистий напарник повз по-пластунськи уздовж проїзної частини в пошуках укриття.

— Семене Валентиновичу, у мене все, — кинув водій «Порше» і повернувся до знешкодженої «дев’ятки» спиною.

Але Семенові Валентиновичу щастило менше. Хлопці з «Волги» зайняли глуху оборону, і, здається, обидва були ще живі.

Швидко оцінивши обстановку накиданим оком колишнього офіцера розвідки, Семен Конєв зрозумів: їхня власна позиція набагато гірша, ніж позиція нападаючих. Незважаючи на бронежилети. Незважаючи на узі. Гірша тому, що кинути шефа і його кралю, яка схлипувала під своїм горностаєм, вони не могли.

— Ну, що у вас, Андрію Георгійовичу? — поцікавився Конєв, перезаряджаючи автомат і витираючи піт із чола.

— Попереду дорога вільна. У «дев’ятці» чисто, — відрапортував водій.

— Тоді заводь. А я їм наостанок ушкварю. Пацанва, — з неприхованим презирством процідив Конєв.

Знову вдарив автомат. Із-за корпусу розпанаханої «Волги» вирвався несамовитий крик. Конєв звик до цих криків. В Анголі. У Мозамбіку. В Афганістані. Отже, він улучив.

У відповідь пролунали чотири постріли. Мимо.

— Салати! — прохрипів Конєв.

І в цей момент із заднього сидіння «дев’ятки» гримнув постріл. У салоні був третій, який перечекав, поки старший лейтенант СБУ Андрій Слюсарний поливав її з автомата. Підступна куля знесла водію «Порше» півголови.

— Андрію Георгі… — озирнувся Конєв і враз затнувся.

Зі Слюсарним він пропрацював майже вісім років. І от… Але Конєв не був слабкодухим. І коли втрачав товаришів, думав не про упокій душі, а тільки про помсту. Негайну і нещадну. Тому пасажир «дев’ятки» не прожив і хвилини після того, як Конєв знайшов свого напарника мертвим. Черга з узі намертво пришила його до сидіння.

Конєв перегнувся через водійське крісло і викинув труп Слюсарного з машини. Спішно перестрибнув на переднє сидіння і дав ще одну чергу наосліп. А потім, буцнувши своїм рожевим крилом «дев’ятку», на якій не залишилося живого місця, «Порше» розчинився у глухій ночі.

— Як думаєш, Семене Валентиновичу, хто це був? — запитав Веніамін Корж, зручніше вмощуючись на сидінні. Вигляд у нього був пом’ятий, руки тряслися, але обличчя залишалося спокійним і рішучим.

— Хлопці незнайомі. Нічого не вміють. Зелені зовсім, — відкарбував Конєв.

— Якщо хочете знати мою думку, — кокетливо сказала Марина, поправляючи манто, — це були люди Рикова.

Корж і Конєв насторожено переглянулися.

— Заткнися, дитинко, — кинув нарешті Веніамін, навіть не глянувши в її бік. — Тебе ніхто не питає.

2

Сергій Нержин нетерпляче постукував пальцями по твердій пластиковій оплітці керма. Поки вантажівка з довгим причепом, заваленим трубами, переповзала перехрестя, світлофор устиг дати червоне світло.

Нержин закурив. Сьогодні був непоганий день. Він працював із дев’ятої ранку до дев’ятої вечора. Тільки таку — старанну, копітку роботу з невеликою перервою на обід і чотирма перекурами — Нержин вважав гідною. У великій пластиковій сулії пузириться газована вода, за вікном — тихий двір Головного архіву Міністерства оборони, на столі — батарея олівців із тонкими змінними грифелями, стос чистого паперу, маркер. Зараз він приїде додому, прийме контрастний душ, розігріє собі дві відбивні, погортає перед сном Діккенса. А завтра буде такий самий день, заповнений роботою і самотністю. Як звичайно. Як завжди.

Світлофор підморгнув жовтим. Нержин плавно дав газу і звернув із проспекту.

Незабаром крізь крони великих розкидистих лип проступили освітлені вікна його будинку. Незважаючи на прекрасну погоду, вулиця була безлюдною. Адже ні нічних яток, ні сумнівних барів поблизу немає. Випадковій підпилій компанії робити тут нічого. Ну, а гуляти ночами люди зараз не дуже полюбляють, дарма що цей район має репутацію спокійного.

От і поворот у двір із до болю знайомою вибоїною, у якій майже ніколи не висихало багно. Нержин звично відпустив педаль газу. Трикляту яму треба переїжджати дуже-дуже повільно.

Світлова пляма фар проповзла по стіні й занурилася в морок підворітні. Щось

1 2 ... 76
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Клуб зразкових чоловіків», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Клуб зразкових чоловіків"