Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Містичний вальс 📚 - Українською

Читати книгу - "Містичний вальс"

594
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Містичний вальс" автора Наталія Очкур. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Містичний вальс» була написана автором - Наталія Очкур, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💛 Любовні романи".
Поділитися книгою "Містичний вальс" в соціальних мережах: 

Роман «Містичний вальс» — захоплююча розповідь про пригоди молодої самотньої жінки, яка вирішила відсвяткувати Різдво у Львові. Містичне місто Лева відкриває їй шлях до потойбічної країни, з дивними, як на сьогодення, законами, і кодексом честі, який безжально віднімає у неї щойно віднайдене кохання, і розбиває ледь-ледь вилікуване серце. Ця подорож в інший вимір — поєдинок того, чого бути не може, з тим, чого бути не повинно, це — одвічна суперечка справжнього з наносним, це — битва між обов’язком і бажаннями, битва, у якій перемагає людська душа, бо вона — безсмертна…

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 98
Перейти на сторінку:
Наталя Очкур
Містичний вальс


Львову — місту, яке дійсно шанує всі свої легенди


Вокальній формації «ПІККАРДІЙСЬКА ТЕРЦІЯ», чия чарівна пісня «Містичний вальс» надихнула мене на створення однойменного роману


Сестрам Григорчук — Катерині, Марії і Тетяні — моїм найпершим читачкам і найвідданішим шанувальницям присвячується ця книга

Глава 1

Бу-бу-бу-бу-бу…

Нав’язливе бурмотіння генерального директора, президента й голови ради правління відкритого акціонерного товариства «Київлікпрепарат» Василя Петровича Стояна заколисувало не гірше рясного дощику за вікном. Стояв грудень, але погода забула зазирнути в календар і подарувала зливу замість білого різдвяного сніжку. Усі присутні на нараді молоді люди в ділових костюмах і з однаковими, фальшиво-зосередженими виразами облич куняли — хто відкрито, користуючись тим, що знаходиться не в полі далеко не яструбиного зору керівника, хто потай, підкреслено уважно схиливши голову над паперами. Чергова безглузда ідея директора долітала до підлеглих мов крізь шар вати в метр товщиною. Сонне царство сколихнулося лише тоді, коли вхідні двері розчахнулися і в кімнату для нарад влетіла струнка, висока молода жінка, однією рукою чіпляючи кліпса зі штучних перлів на ліве вухо, другою зачиняючи за собою двері і закриваючи мобільний телефон підборіддям. Василь Петрович пожвавішав, з надією спрямувавши водянистий блакитний погляд на новоприбулу.

— Вибачте. Я запізнилась, — без жодних ознак ніяковості, які вказували б на те, що вона дійсно вибачається, випалила дівчина, плюхнувшись на послужливо відсунутий їй одним із хлопців стілець.

— Як завжди, — буркнув молодий чоловік у смугастому костюмі, що сидів напроти, викрививши свого і так схожого на лекало рота в іронічній гримасі. Дівчина кинула на нього глузливий погляд і єхидно зауважила:

— Гарний костюм, Грицю. Ти в ньому схожий на зебру, засуджену до страти.

По кімнаті прокотився смішок, а поривчаста пані звела ясні сірі очі на керівника в очікуванні вироку.

— Нічого страшного, — поблажливо озвався Василь Петрович, розпливаючись у посмішці. — Я саме закінчую вступ.

— То це був тільки вступ? — із відчаєм простогнав хтось. Дівчина оперлась підборіддям на сплетені руки.

— Отже, найцікавіше ще попереду.

— Клята підлабузниця, — кинув той самий «смугастий» молодий чоловік. Молода жінка приділила йому ще трохи своєї уваги.

— Якісь проблеми, Грицьку?

Григорій з відчаю зробився буряковим. Ото вже дали батьки ім’ячко, і ворогу не побажаєш. Ні, повний варіант ще куди не йшло, звучить пристойно, без грайливості, та ось скорочення від нього! Пестливі форми, хай їм грець! Гриша, Грицю… жах, та й годі! І, аби хоч якось допекти цій сіроокій виразці, Григорій бовкнув:

— Ніяких, Свєто. Геть ніяких.

На обличчі дівчини промайнула тінь, легенька, мов хмаринка літнього дня, і відразу ж зникла, розчинилась у показній безтурботності. Усі знали, що вона терпіти не може, коли її називають Свєтою, саме так, через «є», тому ця смугаста амеба й вирішила дошкулити їй таким чином. Та Бог з ним, звертати на оте нещастя увагу — тільки себе не поважати. Хоча, ніде правди діти, вона таки спізнилася. На бойові п’ятнадцять. Як завжди.

Звичка спізнюватись скрізь і всюди саме на цей проміжок часу допікала Світлані чи не більше, ніж тим людям, котрі стикалися з нею в процесі спілкування. Зранку Світлана взагалі пересувалась виключно галопом, як бойова конячка, і при цьому на її шкірі ніколи не виступало і краплини поту — було це в літню спеку чи в зимові холоди. Дехто з цього приводу казав «залізна», дехто — «змія», але всі сходились на тому, що Лана холоднокровне створіння, потвора, яку Бог задля маскування або з притаманним йому почуттям гумору наділив янгольською зовнішністю. Та навіть постійний рух на підвищеній швидкості їй не допомагав. Здавалося, запізнення були генетично закладені в її ДНК-карту, і що б вона не робила, наскільки раніше не виходила б із дому, результат виявлявся незмінним. Якось заради експерименту вона вирішила встати на дві години раніше, аби потрапити на зустріч, призначену в місці, до якого від її будинку було десять хвилин пішої ходи. Експеримент скінчився тим, що у Світлани згоріла праска разом із вихідною сукнею, зі стелі у ванні полилась вода, від омлету, під яким вона забула вимкнути газ, залишились сумні, чорні і смердючі спогади, і врешті-решт, на зустріч вона запізнилася. На п’ятнадцять хвилин.

Спочатку вона намагалась пояснювати. Не вибачатися, ні, бо навіть коли Світлана казала «вибачте», вона не вкладала в це слово і краплини каяття — просто пояснювати. Та все, що вона говорила, звучало настільки ж фантастично, наскільки відповідало дійсності, тому Світлана полишила ці марні спроби, прийнявши як даність те, що у неї є два виходи — або знайти роботодавця, який закриватиме очі на її постійні запізнення, втішаючись натомість працездатністю та старанністю, або жити на роботі. На щастя, Василь Петрович відповідав саме першому варіанту, а ще — за це Світлана його дуже поважала — ніколи не вимагав від неї того, що виходило б поза межі її

1 2 ... 98
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Містичний вальс», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Містичний вальс"