Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Справа Сен-Ф'якрів 📚 - Українською

Читати книгу - "Справа Сен-Ф'якрів"

235
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Справа Сен-Ф'якрів" автора Жорж Сіменон. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Справа Сен-Ф'якрів» була написана автором - Жорж Сіменон, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Детективи".
Поділитися книгою "Справа Сен-Ф'якрів" в соціальних мережах: 

На відміну од суто пригодницьких романів, пропоновані читачеві твори Сіменона є глибоко соціальними, в них викривається моральний і фізичний занепад французьких буржуа.
«Справа Сен-Ф'якрів» — розповідь про підступні й злочинні дії цілої зграї аристократичних авантюристів, які намагаються загарбати чуже добро…

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 35
Перейти на сторінку:
Жорж Сіменон
СПРАВА СЕН-Ф’ЯКРІВ





Розділ 1
КОСООКА ДІВЧИНА

Почулося несміливе шкрябання в двері, потім щось із легким стуком поставили на підлогу й чийсь голос стиха промовив:

— Вже пів на шосту! Щойно перший раз дзвонили до меси…

Мегре невдоволено прогнав сон і підвівся на ліктях, здивовано поглядаючи на слухове віконце, прорізане в даху:

— Пан піде до причастя? — знову запитав голос.

Комісар Мегре спустив босі ноги на холодну як крига підлогу й підійшов до дверей, що зачинялися з допомогою шворки, намотаної на два гвіздки. За дверима затупотіли кроки, наче хтось тікав. Вийшовши у коридор, він ледве встиг помітити, як майнула жіноча постать у кофті й білій спідниці.

Тоді він узяв дзбан гарячої води, принесений Марі Татен, причинив двері й пошукав очима уламок дзеркала, перед яким можна було б поголитися.

Свічці лишилося кілька хвилин життя. За віконцем була ще непроглядна ніч, пронизливо холодна, як завжди на початку зими. На вітах тополь, що оточували головний майдан села, трималося ще кілька жовтих листочків.

Мегре міг випростатися на весь зріст лише в центрі мансарди, бо заважав двосхилий дах. Він тремтів від холоду. Цілу ніч протяг дув йому в потилицю, і вона зовсім затерпла.

Проте саме цей нестерпний холод викликав у нього невиразні думки, спогади про щось дуже знайоме, але, як йому здавалося, давно вже забуте.

Перший дзвін до меси… Дзвін над сонним селом… В дитинстві Мегре ніколи не вставав так рано… Він чекав другого дзвону, що лунав за чверть до шостої, — адже тоді йому не треба було голитися… Та хіба різниця тільки в тому, що тоді йому не треба було голитися?

Йому не приносили гарячої води… Бувало навіть, що вода в дзбані бралася скалками льоду… Та незабаром він уже стукотів каблуками по замерзлій дорозі.

А зараз, одягаючись, він чув, як Марі Татен сновигає по корчмі, грюкає решіткою в печі, брязкає посудом, меле каву.

Він надів піджак, потім пальто. Перш ніж вийти з кімнати, поклав у гаманець два папірці, сколоті канцелярською скріпкою. Перший із них був службовий бланк муніципальної поліції в Мулені з таким текстом: «Надсилається паризькій кримінальній поліції для належного використання».

Другий був квадратний клапоть паперу з наліпленими на ньому газетними літерами: «Повідомляємо вас, що в церкві села Сен-Ф'якр під час першої меси в день поминання станеться злочин».

Цей папірець не один день мандрував на набережній Орфевр з одного кабінету до іншого, аж поки Мегре випадково побачив його і здивувався:

— Сен-Ф'якр, біля Матіньйона?

— Цілком можливо, адже нам передали його через Мулен.

І Мегре поклав папірець у кишеню. Сен-Ф'якр! Матіньйон і Мулен! Так добре знайомі йому місця.

Він народився в Сен-Ф'якрі, де його батько тридцять років служив управителем замка. Востаннє він їздив туди на батьків похорон; старого поховали на невеличкому цвинтарі.

«Станеться злочин… під час першої меси…»

Мегре приїхав напередодні. Зупинився в єдиній тутешній корчмі, у Марі Татен.

Вона його не впізнала, але він упізнав її по очах. Косоока дівчина — колись усі називали її косоокою! Змалку вона була непоказна, а коли виросла — лишилася старою дівою. Стала ще худіша, ще косоокіша і з ранку до вечора поралася як не в їдальні, то на кухні або на подвір'ї, де годувала кролів та курей.

Комісар пішов униз. Там і досі світили гасом. Сніданок уже чекав його. Великі скибки чорного хліба, кава з цикорієм, гаряче молоко.

— Даремно ви не підете до причастя. Сьогодні ж такий день! До того ж ви однаково встали рано, щоб піти до першої меси… О боже! Уже вдарив другий дзвін!..

Той дзвін звучав якось непевно. З дороги чути було кроки людей, що поспішали до церкви… Марі Татен побігла на кухню, щоб одягнути чорну сукню, нитяні рукавички, маленький капелюшок, якому заважав шиньйон.

— Я пішла, а ви собі їжте… Може, зачините двері на замок?..

— Ні, я вже теж іду!…..

Їй було ніяково йти вулицею, поруч із мужчиною. Та ще й із мужчиною з Парижа! Вона дріботіла у вранішньому холоді, маленька, згорблена. Вітер крутив по землі опале листя. Його сухий шерхіт свідчив про те, що вночі підморозило.

До ледь освітлених дверей церкви пливли й інші тіні. Дзвони не вгавали. Де-не-де у вікнах низеньких будиночків блимали вогники: то люди похапцем одягалися до першої меси.

Мегре знову переживав давно забуте: холод, поколювання в очах, задеревілі пальці, присмак кави на язику. А потім, при вході до церкви, знайомий подмух тепла, м'яке світло, запах воску й ладану…

— Вибачте… Тут моє постійне місце… — сказала Марі Татен.

І Мегре впізнав чорне крісло з поруччям, обтягненим червоним оксамитом, де сиділа колись стара Татен, мати косоокої Марі.

Мотузка, за яку щойно смикав дзвонар, іще гойдалася в глибині церкви. Паламар запалював останні свічки.

Скільки ж було їх тут, невиспаних людей, на цьому примарному зборищі? Півтора десятка, не більше. Чоловіків було лише троє: паламар, дзвонар і Мегре.

«… Станеться, злочин…»

Поліція в Мулені вирішила, що це недотепний жарт, і не звернула на нього уваги. У Парижі здивувалися, що комісар поїхав сюди.

Трохи згодом за дверима праворуч од вівтаря Мегре почув якісь звуки і з хронометричною точністю здогадався, що там відбувається. Там була ризниця; служка, як завжди, спізнився, кюре мовчки надягає ризу, складає молитовно руки, йде до вівтаря, а слідом за ним у довгополій одежині

1 2 ... 35
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Справа Сен-Ф'якрів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Справа Сен-Ф'якрів"