Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Співи, Руданський 📚 - Українською

Читати книгу - "Співи, Руданський"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Співи" автора Руданський. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Співи, Руданський» була написана автором - Руданський, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Класика".
Поділитися книгою "Співи, Руданський" в соціальних мережах: 

Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.

Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.

Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4
Перейти на сторінку:






ОЛЕГ - КНЯЗЬ КИЇВСЬКИЙ



I





Не у гості, а на кості


Ходили ко­за­ри.


Та не пи­во ж і їм бу­де,


А кров та по­жа­ри!




Вже зібрав­ся Олег віщий


На вра­жу не­до­лю,


Їде ко­нем білог­ри­вим


По чис­то­му по­лю.




Блищить бро­ня ца­рег­радська,


Шелом аж па­лає,


І кінь йо­го білог­ри­вий


Соколом сту­пає.




Олег їде чис­том по­лем,


Грає білог­ри­вий, -


Але хто ж то ко­ло гаю,


Як мо­ло­ко, си­вий?




Лиш па­ли­ця ко­ло нього


Та гуслі без струнів…


То ве­ли­кий ста­рець бо­жий,


То віщун Пе­рунів.




І Олег до то­го стар­ця


Коня по­вер­тає,


Через сідло пок­ло­нив­ся,


Віщуна пи­тає:




"Скажи мені, стар­че бо­жий,


пе­рунів про­ро­че,


чи жи­во я, чи не жи­во


сплю­щу свої очі?




І не бійся і не тай­ся,


Я дар­мо не схо­чу,


Я за сло­во прав­ди­веє


Тебе озо­ло­чу…"




"Та мені-то, - віщун ка­же, -


Нічого бо­ятись,


А зо­ло­том твоїм, кня­же,


Не озо­ло­ча­тись.




Не но­шу я срібла-зло­та,


Князів не бо­юся,


А що бу­де із то­бою,


Я не по­та­юся.




Щасливий ти, па­не кня­же!


Недолі не знаєш,


Та, як бу­деш уми­ра­ти,


Мене спо­га­даєш.




Слава твоя, кня­же, хо­дить


Помежи зем­ля­ми,


В Ца­рег­раді при­би­ваєш


Ти щи­ти на брамі.




Тебе, кня­же, не спи­ня­ють


Ні яри, ні го­ри,


Під то­бою за­ти­хає


І синєє мо­ре.




Твої броні зо­ло­тої


Мечі не ру­ба­ють,


І острії вражі стріли


Помимо літа­ють.




Під то­бою й білог­ри­вий


Чинить твою во­лю:


То літає, як ша­ле­ний,


По вра­жо­му по­лю,




То спи­ниться, як камінний,


Як ву­ди­ла здви­неш, -


А все-та­ки ти од нього,


Ти од ко­ня зги­неш!"




І по­ду­мав Олег віщий


Та й не довіряє,


Через гри­ву по­хи­лив­ся,


Із ко­ня злізає,




І кру­тую шию гла­дить,


І став про­мов­ля­ти:


"Жаль ве­ли­кий мені, ко­ню,


Тебе по­ки­да­ти!..




Таж ми ра­зом, вірний ко­ню,


Вийшли з Нов­го­ро­ду.


Разом пи­ли і му­ти­ли


Дніпровськую во­ду.




Таж ми ра­зом, вірний ко­ню,


Пролітали го­ри


І хо­ди­ли за сла­вою


Аж за синє мо­ре.




І, як щи­та в Ца­рег­раді


Прибивав до бра­ми,


На твоїх стре­ме­нах зло­тих


Я сто­яв но­га­ми.




Тепер годі, вірний ко­ню,


Йди собі гу­ля­ти,


А мені в твої стре­ме­на


Більше не сту­па­ти!..




У стре­ме­на не сту­па­ти,


В сідлі не сидіти


І з то­бою в чистім полі


Вітром не летіти…




Гуляй собі, вірний ко­ню!


А ви, мої діти,


У зе­ле­ну па­по­ло­му


Коня одягніте,




І да­вай­те йо­му пи­ти


Із мої кри­ниці,


І да­вай­те йо­му їсти


Ярої пше­ниці!.."




І вірнії йо­го слу­ги


Білогрива взя­ли,


А дру­го­го - во­ро­но­го


Князеві по­да­ли.





II





Ба, над­хо­дить і про­хо­дить


Не час, не го­ди­на,


Аж гу­ляє Олег віщий,


Гуляє дру­жи­на;




І срібнії й зо­лотії


Чари ви­хи­ляє


І давнії і новії


Бійки спо­ми­нає…




"А що ж кінь мій білог­ри­вий?"


Олег за­пи­тав­ся.


"Не пи­тай­ся, яс­ний кня­же! -


Слуга обізвав­ся. -




Давно уже білог­ри­вий


Гуляє на волі


Коло Дніпра ши­ро­ко­го


На чис­то­му полі;




Там вов­ки йо­го го­ду­ють,


Птахи дог­ля­да­ють,


Буйні вітри йо­го че­шуть,


Дощі ви­ми­ва­ють.




І на ньому уже, кня­же,


Зіллям зе­ле­ниться


Не зе­ле­на па­по­ло­ма -


Зелена тра­ви­ця".




І три­має Олег ча­ру


Та й не ви­пи­ває,


Похилився го­ло­вою


Та й собі га­дає:




"Не че­кав же мої смерті,


Згинув білог­ри­вий,


А де ж сло­ва твої віщі,


Віщуне ти си­вий?"




І поїхав Олег віщий,


Поїхали гості.


Коло Дніпра на бе­резі


Оглядають кості.




Там дощі їх роз­ми­ва­ють,


Порох за­си­пає,


І над ни­ми буй­ний вітер


Траву хи­ли­тає…




І олег на білий че­реп


Наступив но­гою


І го­во­рить: "Спи, мій ко­ню,


В мирі та спо­кою!




Та не жа­луй на Оле­га,


Що він те­бе ки­нув,


Що без нього ти без сла­ви


Серед по­ля зги­нув…




Не на ме­не, ко­ню, жа­луй,


Не на па­на сво­го,


На віщу­на, ко­ню, жа­луй,


Віщуна ста­ро­го!.."




Але зна­ти, па­не-бра­те,


Того не бу­ва­ло,


Щоби сло­во віщу­но­ве


Дармо про­па­да­ло.




І ще кості білог­ри­ва


Вода не об­ми­ла,


Як га­дю­ка у че­репі


Гніздо собі зви­ла.




І тілько йно Олег віщий


Череп нас­ту­пає,


А га­дю­ка у че­репі


Вже піну пус­кає.




Олег че­реп нас­ту­пає


З віщу­на сміється,


А га­дю­ка у че­репі


Вже пінить і в'ється…




Олег мо­ву по­чи­нає…


Скочив, як на му­ках:


Йому в но­гу зас­мок­та­лась


Чорная га­дю­ка.




І про­мо­вив Олег віщий:


"Твоя прав­да, си­вий!


Згубив ме­не мій кінь вірний,


Мій кінь білог­ри­вий!"





* * *




Зеленіє на мо­гилі


Свіжая дер­ни­на;


Над Оле­гом п'є-гу­ляє


Сивая дру­жи­на.




І срібнії й зо­лотії


Чари ви­хи­ляє


І давнії і новії


Бійки спо­ми­нає.








ПАВЛО ПОЛУБОТОК





Полуботку-Полуботку,


Наказний гетьма­не!


А хто ж тобі гетьманськую


Булаву діста­не?


Полуботку-Полуботку,


Голубе-соколю!


А як же ж ти підіймеш­ся


За ко­зацьку во­лю?


Полуботку-Полуботку,


Рідная ди­ти­но!


А як же ж ти ізійдеш­ся


З вра­жим Вельяміном?




Не пи­тай­те, хто Пав­лові


Булаву до­бу­де,


Є у нього Ук­раїна,


Є у нього лю­ди.


І пішли вже Се­мен Ру­бець


І Ва­силь Би­ковський,


Лиш че­кай­те, що то ска­же


Цар Пет­ро мос­ковський.


Нема ца­ря в Мос­ков­щині,


Десь у Те­ге­рані;


Але пос­ли й ту­ди за ним -


І вже в Аст­ра­хані.


І за мо­ре, за Хва­линське,


Листи по­си­ла­ють


Та у ца­ря се­ред бійки


Гетьмана бла­га­ють.


А тим ча­сом і Вельямін


Листи по­си­лає


Та до ца­ря мос­ковсько­го


Стиха про­мов­ляє:


"Що ро­би­ти, - ка­же, - ца­рю,


З ти­ми ко­за­ка­ми?


Либонь, во­ни хо­тять зно­ву


Битись з мос­ка­ля­ми!


Шумить-гуде Ук­раїна,


Козаки гу­ка­ють,


А най­більше Ми­ло­ра­дич


З Мар­ке­ви­чем гра­ють".


І по­ду­мав цар мос­ковський,


Та й із Те­ге­ра­ня


Серед зи­ми свої лис­ти


Шле до Аст­ра­ха­ня,


Та й і ка­же ук­раїнцям:


"Почекайте, лю­ди,


Повернуся в Мос­ков­щи­ну -


Тоді все вам бу­де!


Але за то й ме­не те­пер


Послухайте, діти,


І п'ятнад­цять мені ти­сяч


Козаків пошліте!


З Ми­ло­ра­ди­чем пошліте


В Ла­до­гу п'ять ти­сяч,


А з Мар­ке­ви­чем до Хрес­та


Пошліть де­сять ти­сяч!"


І пішли сумні ко­за­ки,


Нічого діяти…


"Зато, - ка­жуть, - ми гетьма­на


Будем жи­во ма­ти!"


Та не во­рон же то чор­ний


Із со­ко­лом б'ється,


То Вельямін з По­лу­бот­ком


За пра­ва де­реться.


І обид­ва Пет­ра-ца­ря


Просять роз­су­ди­ти.


І го­во­рить цар мос­ковський:


"Нічого ро­би­ти!


Треба, - ка­же, - По­лу­бот­ка


В Пет­ропіль заз­ва­ти


І тут йо­му по-мос­ковськи


Правду роз­ка­за­ти!"


І з

1 2 3 4
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Співи, Руданський», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Співи, Руданський"