Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Ніч на Дніпрі, Нечуй-Левицький 📚 - Українською

Читати книгу - "Ніч на Дніпрі, Нечуй-Левицький"

156
0
17.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ніч на Дніпрі" автора Нечуй-Левицький. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Ніч на Дніпрі, Нечуй-Левицький» була написана автором - Нечуй-Левицький, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Класика".
Поділитися книгою "Ніч на Дніпрі, Нечуй-Левицький" в соціальних мережах: 

Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.

Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.

Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4
Перейти на сторінку:





***


В петрівку 1877 ро­ку я приїхав на Ук­раїну й заїхав у Київ. Наш київський кру­жок зібрав­ся в од­но­го в най­ви­датніших на­ших вче­них, доб­родія Ж., щоб йо­го привітать, бо він тільки що магістру­вав­ся в універ­си­теті з ве­ли­ким поспіхом. Яка ве­се­ла роз­мо­ва бу­ла тоді в нас! Скільки мрій, скільки га­док та га­ря­чих ба­жаннів щас­тя й долі для рідно­го краю ви­ли­ва­лось в нашій роз­мові! Над­ворі бу­ла го­ди­на: ти­хо, яс­но, ве­се­ло, як бу­ло ве­се­ло й яс­но і в на­ших мо­ло­дих ду­шах. На ра­до­щах пос­та­но­ви­ли їхать гур­том по обіді на гу­лян­ку Дніпром в Виш­го­род.


По обіді най­ня­ли здо­ро­во­го ду­ба й два чов­ни, бо ком­панія бу­ла чи­ма­ла, і за­раз по обіді поп­лив­ли вго­ру Дніпром до Виш­го­ро­да. Як ми прип­лив­ли в Виш­го­род, вже нас­та­вав вечір. Сон­це вже сто­яло на вечірньому прузі над са­мим лісом. Ліс чорнів ши­ро­кою сму­гою на го­ря­чо­му пра­во­му бе­резі Дніпра; бо од Києва до Виш­го­ро­да го­ри ос­ту­пи­лись од Дніпра й за­ги­на­лись, ніби підко­ва, над ши­ро­кою зе­ле­ною Обо­лон­ню та над сіно­жа­тя­ми аж до са­мо­го Виш­го­ро­да вгорі й аж там наб­ли­жа­лись до Дніпра. Плис­ко­ва­та ши­ро­ка Обо­лонь зе­леніла, не­на­че бу­ла зас­те­ле­на зе­ле­ним ок­са­ми­том, на кот­ро­му лисніла річеч­ка По­чай­на, лисніло озер­це, ніби ки­ну­те в тра­ву лис­ню­че дзер­кальце або блис­ку­ча склян­ка. Виш­го­род роз­ки­нувсь по ши­ро­ко­му не­ви­со­ко­му шпилі. Од цього давнього ак­ро­по­ля київських князів зос­та­лись тільки ва­ли та око­пи, що за­рос­ли тра­вою. Ввесь виш­го­родський ши­ро­кий шпиль був ніби по­ме­ре­жа­ний сму­га­ми розкішних зе­ле­них ого­родів. На су­куп­них, скрізь не од­го­род­же­них ти­на­ми го­ро­дах зе­леніла розкішна со­ко­ви­та бут­ви­на та ба­дил­ля ку­ку­руд­зи, цвіли ма­ки, по­де­ку­ди зе­леніли смуж­ки житів. Ко­ло хатів у сад­ках темніли ку­пи ви­шень та стриміли здо­рові старі дикі груші. На шпилі на чо­ло­поч­ку біліла ве­се­ла не­ве­лич­ка церк­ва й не­на­че ог­ля­да­ла вікна­ми навк­ру­ги і біленькі хат­ки, і зе­лені ого­ро­ди по спа­дис­тих гор­бах та пе­ре­яр­ках. Цей ши­ро­кий шпиль по­су­нувсь над самісінький Дніпро, об­си­пав­ся й об­ва­лив­ся, і стоїть, не­на­че жов­та стіна з щіли­на­ми та роз­ко­ли­на­ми, котрі вже по­за­рос­та­ли тра­вою, ку­ща­ми гло­ду та по­де­ку­ди гус­ти­ми вер­ба­ми.


Лівий бе­рег Дніпра, рівний, плис­ко­ва­тий, суспіль за­рос­лий гус­ти­ми ло­за­ми та вер­бо­ло­зом, зе­ленів, не­на­че засіяний жи­том; а далі синіли густі бо­ри, не­на­че мо­ре, за­ку­та­не в си­ню та си­зу імлу. На південь сизіли го­ри, а на го­рах бу­ло вид­но Київ, що не­на­че по­то­пав в легкій про­зорій імлі. За­бу­ду­ван­ня не­яс­но мріли в сизій да­лечі, а над ни­ми бу­ли роз­ки­дані ніби зо­лоті бу­ке­ти: то лисніли по­зо­ло­чені бані та хрес­ти на мо­нас­ти­рях та церк­вах. Та да­ле­ка кар­ти­на зда­ва­лась якимсь квітни­ком з зо­ло­ти­ми маківка­ми та зо­ло­ти­ми квітка­ми, за які роз­ка­зу­ють тільки в каз­ках. І ви­со­ке та гли­бо­ке синє іюньське не­бо, і ті да­лекі сизі шпилі й го­ри з Андріївським со­бо­ром на чо­ло­поч­ку шпи­ля, і зо­лоті бу­ке­ти з бань та хрестів - усе це бу­ло схо­же на ті виг­ля­ди, що ча­сом сняться у сні, що за їх роз­ка­зу­ють в каз­ках. Вік про­жи­веш - і не за­бу­деш за цю пиш­ну кар­ти­ну, як ча­сом ніко­ли не за­бу­вається див­но гар­ний сон.


Сонце вда­ри­ло з-за лісу чер­во­ним промінням на київські го­ри. Ши­ро­ка зе­ле­на Обо­лонь і Поділ вкри­лись тінню й по­темніша­ли. Ви­разніше вис­ту­пи­ли ви­сокі смуж­ки київських гір під яс­ним чис­тим не­бом, об­си­пані збо­ку чер­во­няс­тим промінням. Ти­сячі вікон в до­мах, по­зо­ло­чені хрес­ти та бані на церк­вах ніби зай­ня­лись і за­па­ла­ли.


Од їх по­си­па­лись на­че пуч­ки зо­ло­тих стрілок. На дзвіни­цях не­на­че горіли чер­во­ним зо­ло­том хрес­ти та маківки, на­че пла­ва­ли ви­со­ко-ви­со­ко по­над го­ра­ми в синьому небі, ніби ли­ну­ли якісь каз­кові зо­лоті птиці. Виг­ляд на Київ став який­сь фан­тас­тич­ний. Зда­ва­лось, ніби на го­рах з'явивсь і мрів пиш­ний міраж, спле­те­ний з чу­до­вих тонів, з блис­ку, з зо­ло­та, з ро­же­вої імли та со­няч­но­го проміння. Пе­ре­до мною не­на­че з'яви­лись па­ла­ци й сад­ки Па­ри­за­ди з «Ти­сячі й однієї ночі».


Сонце спус­ти­лось ще ниж­че над лісом і по­ча­ло ніби хо­ваться десь в си­зих бо­рах. Обо­лонь, лу­ки й Поділ ніби то­ну­ли в тінь ще глиб­ше. Київські сизі го­ри ста­ли фіоле­тові. Зо­лоті бані й хрес­ти ніби жевріли, як по­га­са­ючий жар, горіли без проміння. Усе об­ли­лось делікат­ни­ми фіоле­то­ви­ми од­лис­ка­ми. За Києвом і за Дніпром не­бо од ни­зу темніша­ло, по­синіша­ло й лисніло ле­геньким фіоле­то­вим од­лис­ком. Сон­це не­на­че впа­ло десь у бір. Кольори на Києві зга­са­ли. Огонь на вікнах та на зо­ло­тих ба­нях пот­ро­ху ще­зав. Над­ворі су­теніло й по­ночіло. Ніч впа­ла на Дніпро, на го­ри, - і зник­ли й по­то­ну­ли в тем­ряві усі чу­да див­но­го міра­жу.


Надивившись на чу­до­вий вечірній виг­ляд, ми зійшли з го­ри на са­мий бе­рег і посіда­ли під кру­чею на ши­ро­ко­му по­роні, що сто­яв у бе­резі. Мо­лоді мет­ну­лись по бе­резі, по щіли­нах кручі, наз­би­ра­ли хми­зу та су­хо­го хам­ла й розк­ла­ли здо­ро­ве ба­гат­тя над во­дою. По­лум'я шуг­ну­ло ви­со­ко вго­ру й ося­яло жов­ту гли­няс­ту кру­чу та жовті бур­ти, що йшли далі по­над Дніпром. Най­няті гребці нас­та­ви­ли са­мо­вар. По­од­чи­ня­ли ко­ши­ки з хар­ча­ми, поз­на­хо­ди­ли пляш­ки й чар­ки, зас­те­ли­ли руш­ни­ка­ми поміст на по­роні. Усі доб­ре ви­го­ло­да­лись і ки­ну­ли­ся на їжу пад­ко­ви­то й зав­зя­то. Швид­ко за­кипів са­мо­вар. По­на­ли­ва­ли ста­ка­ни чаю. Хто пив чай си­дя­чи й підоб­гав­ши но­ги, хто пив сто­ячи. Мо­лоді підкла­да­ли трус­ку в ба­гат­тя. Огонь тріщав, лу­щав, аж гув, ки­дав сяєво,- і по­рон не­на­че ви­ри­нав з усім то­ва­рист­вом з чор­ної ночі, не­на­че хтось підіймав чор­ну завісу й по­ка­зу­вав сце­ну: там одні ле­жа­ли по­ко­том, другі сиділи, підоб­гав­ши но­ги; де­які навс­то­яч­ки на­ми­на­ли за­кус­ку та на­ли­ва­ли чар­ки. Ба­гат­тя зга­са­ло, - і чор­на завіса не­на­че знов зас­ло­ня­ла ту мальовни­чу сце­ну. І в воді од­ра­зу гас­ло ба­гат­тя й не­на­че то­ну­ло на дно. Над­ворі ти­хо, теп­ло й вог­ко. Свіже повітря бадьорить тіло й зве­се­ляє ду­шу. На по­роні пішла ве­се­ла роз­мо­ва, пішли жар­ти; по­чу­лась десь на краї по­ро­на пісня; до го­ло­са прис­тав дру­гий го­лос. І нес­подіва­но по­рон не­на­че роз­во­ру­шив­ся й заспівав. Го­ло­си не­на­че вда­ри­ли з усієї си­ли в тру­би. І роз­ляг­ла­ся го­лос­на пісня попід кру­чею, і за­лу­на­ла десь в щіли­нах та бал­ках, обізва­лась да­ле­ко в бо­ру.


Довго сиділи усі й співа­ли. Над­ворі бу­ла роз­ли­та та­ка розкіш, та­ка свіжість, що ніко­му не хотілось і вста­ва­ти з по­ро­на й ла­го­ди­тись у до­ро­гу. Усі жда­ли, по­ки зійде місяць, щоб не пус­ка­тись в тем­ну до­ро­гу наз­ря, нав­ман­ня та щоб бу­ло ве­селіше й без­печніше вер­таться до­до­му Дніпром при світі міся­ця.


Трохи зго­дом над чор­ною хма­рою лісу за Дніпром по­ча­ло ясніть і чер­воніти, ніби десь да­ле­ко зай­ма­лась по­же­жа. Яс­на пля­ма все ясніша­ла й шир­ша­ла. З-за чор­но­го пруж­ка ви­су­нув­ся чер­во­ний серп,

1 2 3 4
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ніч на Дніпрі, Нечуй-Левицький», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ніч на Дніпрі, Нечуй-Левицький"