Читати книгу - "Дурний піп і його наймит, Народні"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: Народні
- 260
- 0
- 26.05.22
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Був піп. Та прийшов до нього слуга. Каже піп:
– Чи не найняв би ти ся, Іване?
– Чому ні, – каже, – пане.
– Но, то токмімся, Іване.
– То будемо, пане.
– Та так ся токмім: котрий на котрого ся розсердить, той тому буде з хребта ремінь драти.
Тоді другого дня питає піп:
– Ти йдеш, Іване, жердя рубати?
– Іду, пане.
– То там будеш рубати, де Петрушка стане!
А отой Петрушка – пес: так ім’я йому було.
– Добре, пане.
Дав піп йому єден хліб цілий і шмат солонини:
– То аби-сь тим ситий і ти був, і Петрушка, та й на вечір аби-сь тото ціле приніс ушитко!
Іван рубав жердя, рубав, на полудня розклав вогонь. Тоді вийняв із хліба м’якушку, а кірку склав назад – тото назад ціле. Та й солонину обрізав, а шкуру склав назад – та й ото назад ціле. Тоді й Петрушці дав, і сам поїв. Увечері іде він домів, а піп – сперед нього з коновкою води:
– На, Іване, – каже, – пий воду.
– Бодай ви здорові, пане. Чи ся сердите?
– Ой, ні, Іване. Ну, будеш завтра везти тото жердя, Іване.
– Та буду, – каже, – пане.
– Та аби-сь туди йшов, Іване, куди Петрушка буде йти!
Іван упряг воли другого дня та пішов по жердя, а піп замкнув тоді двір. Прийшов Іван домів та гойкає, аби йому одчинили. Не одчинив йому ніхто. Він тоді перекидав жердя у двір, далі віз розібрав та перекидав, а тоді воли порубав та перекидав.
Прийшов до хижі.
– Куди-сь, – каже піп, – прийшов, Іване?
– Туди, куди й Петрушка, пане.
– А воли де, Іване?
– Та порубав-єм, – каже, – пане.
– Біда би тебе найшла, Іване!
– Чи ся сердите, пане?
– Ні. Завтра будеш гній возити, Іване, то там будеш сипати, де Петрушка стане.
А Петрушка став над водою та забивався у воду. То Іван там гній зсипав у воду. Пішов піп другого дня позирати, а гній у воді.
– Нещастя би тебе побило, Іване!
– Чи ся сердите, пане?
– Ні, айбо шкода, Іване!
Тоді панія з паном радяться:
– Йдімо геть відси, бо Іван удере нам з хребта ремінь!
Устали та й пішли на друге село до церкви. А слуга каже:
– А я що буду робити, пане?
– Та, – каже піп, – що будуть сусіди робити, то й ти.
А сусіди були німці.
– Та, – каже, – аби-сь петрушкою поливку закришив.
Тоді він покликав Петрушку, зарізав та закришив поливку. А німці саме хижу розбирали; то він уліз на дах та й розбирає. Приходить піп з церкви, а Іван половину даху одбив. Каже піп:
– Що ти робиш, Іване?
– Що сусіди, тото й я, пане.
– Нещастя, – каже піп, – тебе побило би, Іване!
– Чи ся сердите, пане?
– Ні, – каже, – Іване.
Тоді почали вони казати:
– Зберім книги у міх, його управім на під, а самі підемо і хижу запалимо.
Вони осталися у хижі, а Іван пішов, книги висипав з міха на друге місце, а сам заліз у міх. Вони зібралися, узяв піп міх на плечі, панія підсадила на нього, а хижу запалили.
– Но, тепер згорить Іван! – каже піп.
А Іван кличе з міха:
– Згорять ваші книги, пане.
– Та чи ти тут, Іване?
– Тут, – каже, – пане. Чи ся сердите, пане?
– Ні, Іване.
Прийшли вони на єдний берег до води, уклалися на ніч, та й Івана уклали до води; панія усередині, а пан ізкраю. Уночі Іван одсунув панію до води, а сам усередині ся остав. А піп ся схопив, заспаний, та трутив панію у воду. А Іван тоді ся схопив та й каже:
– Та що-сьте зробили, пане?
– Та чи тото ти, Іване?
– Та я, пане.
– Бог би, – каже піп, – тебе побив, Іване!
– Чи ся сердите, пане?
– Де би-х ся, – каже, – не сердив, у чорта, Іване!
– То тепер я вам буду драти ремінь із хребта, пане.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дурний піп і його наймит, Народні», після закриття браузера.