Читати книгу - "Галька й валіза, Народні"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: Народні
- 254
- 0
- 27.05.22
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
За два тижні ми з мамою збиралися їхати до моря, і я вже почав складати речі у валізу. Галька з'явилася саме тоді, коли я розмірковував, брати із собою настільний хокей чи не брати.
– Збираєшся? – Галька зітхнула. – А я ніколи не бачила моря.
– Я тобі фотографію привезу! – пообіцяв я.
– І мушель! – додала Галька. – Штук десять. Найгарніших!
– Вистачить і однієї! – сказав я. – У валізі й так обмаль місця!
Я відкинув кришку валізи, і Галька побачила, що вона заповнена моїми іграшками: олов'яними солдатиками й машинками, гарматою і танком на батарейках, умістився навіть футбольний м'яч.
– Ти нічого не забув? – посміхнулася Галька.
– Велосипедний насос! – згадав я.
Одначе з насосом валіза ніяк не хотіла закриватися.
– Виклади щось! – порадила Галька.
– Що?
– Щось непотрібне.
– Всі іграшки потрібні! – сказав я й сів на кришку. Валіза затріщала, але не піддавалася.
– Ця замала! – сказала Галька. – Більша є?
– Лише мамина! – і я дістав з-під шафи велику валізу.
– Ого! – вигукнула Галька. – У таке валізище навіть я уміщуся!
І вона миттю пірнула туди. Згорнулася на дні калачиком і закрила кришку.
– Так зручно, що навіть вилазити не хочеться!
Однак за мить Галька виглянула з валізи.
– Знаєш, Юрчику, я дещо придумала: а чи не поїхати мені до моря в цій валізі?
– А як мама повезе свої речі? – запитав я.
– У твоїй валізі, звичайно!
– А іграшки?
– Егоїст! – обурилася Галька. – Тільки про себе й думаєш!
І вона, закопиливши губи, сховалася назад.
– Добре, добре! – я постукав по кришці. – Лише боюся, мама не дозволить тобі їхати в її валізі!
– А ми їй нічого не скажемо! Зробимо сюрприз!
– А він їй сподобається? – засумнівався я.
– Ще б пак! – сказала Галька. – Знаєш, як вона мене любить!
І ми негайно почали тренування з перенесення тендітного вантажу у валізі.
Перша спроба закінчилася невдало.
– Яка важка! – я аж захекався. – У тобі, напевно, тридцять кілограмів!
– Сам товстий! – образилася Галька. – Я важу двадцять чотири з половиною кіло!
Я знову спробував підняти валізу, і знову невдало.
– Слабак! – пхикнула Галька. – Мало каші їв!
– Не люблю кашу!
– Отож-бо й воно! – Галька вигулькнула з валізи, як зозуля з годинника. – Тепер будеш їсти лише „Геркулес”. Сил набиратися. Адже крім мене тобі доведеться нести й мої речі!
– Які речі?!
– Потрібні! – Галька стала загинати пальці. – По-перше, синя й червона спіднички. По-друге, чотири кофтинки. По-третє, блакитні босоніжки, кімнатні тапочки, туфлі. По-четверте, сукні. У синій горошок, з ромашками, дзвіночками й незабудками! По-п'яте, гольфи!..
Пальці на руках закінчилися, і Галька почала загинати на ногах.
– Ще б чого! – перебив я Гальку. – Все це навіть у мамину валізу не поміститься!
– Покладемо у твою!
– А мамині речі? – нагадав я.
– Не хвилюйся! – посміхнулася Галька. – Виділимо місцинку під халат і капці!
– Але я думаю...
– За тебе буду я думати! – сказала Галька. – А ти тренуйся!
Я зітхнув і, зібравши сили, поволок валізу.
Саме в цей час з роботи прийшов тато. З новенькою валізою.
– Гляди, яку гарну валізу я придбав для мами! – сказав він.
– Клас! – похвалив я. – А стару куди подінемо?
– Викинемо! – відповів татко. – Навіщо у квартирі зайвий мотлох?
Він підняв валізу з Галькою. Подружка сиділа тихо, як мишка.
– Ого! – вигукнув тато. – Ти що туди поклав?
– Потрібні іграшки! – збрехав я.
– Тут не менше тридцяти кілограмів!
Аж тут у валізи відірвалася ручка. Галька стрімголов викотилася прямісінько під ноги таткові.
– Оце номер! – сказав тато й взяв мене за вухо. – Ану, розбишако, зізнавайся, що ви знову придумали!
Довелося все розповісти.
– Артисти! – засміявся тато.
Я теж захихотів, за компанію. Утім Гальці було не до сміху.
– Зрадник! – сказала вона. – А зі зрадниками я не знаюся!
І пішла, голосно грюкнувши дверима.
З Галькою я помирився лише перед від'їздом. Вона прийшла провести нас із мамою. Мені було так сумно з нею прощатися, що я вирішив привезти їй повнісіньку валізу мушель. Якою б важкою вона не була. Стану їсти кашу богатирськими порціями, і Галька переконається, що я сильний, як Ілля Муромець!
Юрій Лихолєтов
Художник Анна Сарвіра
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Галька й валіза, Народні», після закриття браузера.