Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Мертва зона 📚 - Українською

Читати книгу - "Мертва зона"

309
0
21.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мертва зона" автора Стівен Кінг. Жанр книги: 💛 Фентезі / 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Мертва зона» була написана автором - Стівен Кінг, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💛 Фентезі / 💙 Бойовики".
Поділитися книгою "Мертва зона" в соціальних мережах: 

Коли через майже п’ять років Джон Сміт вийшов з коми, він, певно, пожалкував про це. За цей час тіло стало чужим, його дівчина обрала іншого, а рідна мати втратила зв’язок з реальністю. А ще треба вчитися жити з аномальною здібністю – бачити майбутнє людини, лише торкнувшись її. Тож повернутися до нормального життя не вийде. Особливо після того, як на передвиборчому мітингу Ґреґа Стіллсона Джонні тисне кандидатові руку. Миттєве передбачення вражає: Стіллсон виграє президентські перегони, очолить краї-ну, а потім розв’яже ядерну війну та спричинить глобальну катастрофу. Проте змінити хід історії ще можливо. І в цьому заплутаному лабіринті Джон бачить тільки один вихід: убити Ґреґа Стіллсона.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 29
Перейти на сторінку:

Присвячую Овену.

Я тебе люблю, ведмедю



Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»





Електронна версія зроблена за виданням:

Перекладено за виданням: King S. The Dead Zone: A Novel / Stephen King. – New York: Gallery Books, 2018.





Обережно! Ненормативна лексика!





© Stephen King, 1979

© Depositphotos.com /.shock, hektor2, Raggedstone, обкладинка, 2021

© Hemiro Ltd, видання українською мовою, 2021

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», переклад і художнє оформлення, 2021

Усе, що буде далі, – художній твір. Усі головні персонажі вигадані. Через те, що події розгортаються на історичному тлі минулого десятиріччя, читач, можливо, впізнає певних справжніх осіб, котрі відіграли свої ролі в 1970-х. Сподіваюся, що не показав жодну з цих постатей хибно. У Нью-Гемпширі немає третього виборчого округу, а в Мейні – містечка Касл-Рок. Урок читання Чака Четсворта взято з книжки «Запальна Голова» Макса Бренда, вперше опублікованої видавництвом «Додд, Мед і Ко».

1

Коли Джон Сміт закінчував коледж, він уже геть забув про те, як упав на льоду того січневого дня 1953 року. По правді, йому було б важко пригадати це, вже коли він закінчував учитися в початковій школі. А його мати з батьком так нічого й не дізналися.

Діти каталися на розчищеній ділянці ставка Ранераунд у Даремі. Старші хлопці грали в хокей старими перемотаними ключками, а за ворота правили ящики з-під картоплі. Менші просто сновигали навколо, як роблять менші з незапам’ятних часів: хекали на невеличкому морозці, а їхні ніжки смішно вигиналися то назовні, то всередину. З одного боку розчищеної ділянки льоду кіптяво горіли дві гумові покришки, а біля них сиділо кілька батьків, що придивлялися за дітьми. До епохи снігоходів було ще далеко, і зимові розваги полягали в тому, щоб напружувати власне тіло, а не бензиновий двигун.

Джонні спустився від свого дому, що стояв просто через Павнел-лайн, закинувши ковзани на плече. У свої шість років він катався дуже пристойно. Не настільки добре, щоб грати в хокей зі старшими, але достатньо, щоб нарізати кола навкруг більшості інших першокласників, котрі весь час ловили рівновагу й вимахували руками, наче вітряки, або гепалися на дупу.

Тепер він уже повільно котився вздовж дальшого краю чистого льоду, і йому хотілося вміти кататися задом наперед, як Тіммі Бенедикс. Він чув, як таємниче гуде й тріщить крига під снігом трохи далі, а також вигуки хокеїстів, гуркіт вантажівки з деревиною, що перетинала міст дорогою до фабрики «Американський гіпс» у Лісбон-Фолз, і приглушену розмову дорослих. Він був дуже радий жити того холодного і ясного зимового дня. У нього все було добре, ніщо не турбувало, він нічого не хотів… тільки вміти кататися задки, як Тіммі Бенедикс.

Він проїхав повз вогнище й побачив, що кілька дорослих передають по колу пляшку випивки.

– Дайте й мені! – гукнув він до Чака Спієра, що мав на собі великий лісницький кожух і зелені фланелеві снігові штани.

Чак усміхнувся.

– Котися собі, малий. Я чув, як тебе мамка кликала.

Шестирічний Джонні Сміт поїхав, сміючись, далі. З іншого боку ділянки для ковзанів спускався від дороги сам Тіммі Бенедикс, а його батько йшов позаду.

– Тіммі! – гукнув він. – Дивись!

Він розвернувся й почав незграбно їхати задки, не усвідомлюючи, що котиться в бік хокейної гри.

– Гей, малий! – гукнув хтось. – Тікай з дороги!

Джонні не чув. Йому вдалося. Він якось одразу впіймав ритм. Треба було лиш розхитатися на ногах…

Він глянув униз, зачаровано дивлячись на те, що роблять його ноги.

Поруч із ним прошкребла кригу шайба старших дітей, стара, пошрамована й надщерблена по краях, але він її не помітив. Один зі старших, що катався не дуже добре, гнався за нею головою вперед і майже наосліп.

Чак Спієр побачив, що буде. Він звівся на ноги й гукнув:

– Джонні! Стережись!

Джонні підвів очі – а наступної миті всі вісімдесят кілограмів незграбного ковзаняра врізалися в малого Джонні Сміта на повній швидкості.

Джонні полетів, розкинувши руки. У наступну мить він приклався головою до льоду, і в його очах почорніло.

Почорніло… Чорний лід… почорніло… чорний лід… чорний. Чорний.

Йому сказали, що він знепритомнів. Він тільки й усвідомлював що ті дивні слова, які повторювалися в його думках, а тоді раптом глянув на коло облич: налякані хокеїсти, стривожені батьки, зацікавлені дітлахи. Тіммі Бенедикс посміхався. Джонні лежав на руках Чака Спієра.

Чорний лід. Чорний.

– Що? – спитав Чак. – Джонні… ти як? Ти добряче вдарився.

– Чорний, – гортанно відповів Джонні. – Чорний лід. Більше не прикурюй, Чаку.

Чак трохи налякано озирнувся, а тоді знову глянув на Джонні. Він торкнувся великої ґулі, що надувалася на хлопцевому лобі.

– Мені шкода, – сказав незграбний хокеїст. – Я його й не побачив. Малим не можна кататися коло хокею. Такі правила. – Він непевно роззирнувся, шукаючи підтримки.

– Джонні? – сказав Чак. Йому не подобався вираз хлопцевих очей. Вони були темні й далекі, відсторонені, холодні. – Ти як?

– Більше не прикурюй, – сказав Джонні, не усвідомлюючи своїх слів, а думаючи тільки про лід – чорний лід. – Вибух. Кислота.

– Може, треба повезти його до лікаря? – спитав Чак Білла Ґендрона. – Він не розуміє, що говорить.

– Дай йому хвильку, – порадив Білл.

Вони дали йому хвильку, і в голові Джонні справді вияснилося.

– Я в порядку, – пробурмотів він. – Поможіть устати.

Чорт, Тіммі Бенедикс і досі криво посміхався, і Джонні вирішив, що покаже йому дещо. До кінця тижня він уже нарізатиме кола навкруг Тіммі – і передки, і задки.

– Підходь і посидь трохи біля вогню, – сказав Чак. – Ти добряче вдарився.

Джонні дав довести себе до вогню. Від різкого й насиченого запаху розтопленої гуми йому трохи закрутило в животі. Боліла голова. Він розвідав рукою свій набряк над лівим оком. На дотик здавалося, що той випнувся на кілометр.

– Ти пам’ятаєш, хто ти й усе таке? – спитав Білл.

– Аякже. Пам’ятаю. Все гаразд.

– То хто твої батьки?

– Герб і Вера. Герб і Вера Сміт.

Білл і Чак перезирнулись і знизали плечима.

– Здається, все добре, – сказав Чак, а тоді втретє: – Але він добряче вдарився, правда? Просто ого-го.

– Це ж діти, – сказав Білл, ніжно дивлячись на своїх восьмирічних дівчат-близнючок, що каталися, взявшись за руки; а тоді знову перевів погляд на Джонні. – Дорослий би, мабуть, убився.

– Якщо тільки дорослий не поляк, – відказав Чак, і вони обидва зареготали.

Пляшка «Бушміллз» знову пішла по колу.

За десять хвилин Джонні повернувся на лід, біль у голові вщухав, а вузлуватий синець на лобі випинався, наче чудернацьке тавро. На той час як Джонні пішов додому обідати, він у радості від чудесного відкриття способу кататися задки вже геть забув і про падіння, і про непритомність.

– Хай Бог милує! – мовила

1 2 ... 29
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мертва зона», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мертва зона"