Книги Українською Мовою » 💛 Детектив/Трилер » Без втрат не вийти, Вадим Володарський 📚 - Українською

Читати книгу - "Без втрат не вийти, Вадим Володарський"

895
0
28.09.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Без втрат не вийти" автора Вадим Володарський. Жанр книги: 💛 Детектив/Трилер / 💛 Детектив. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2.
Електронна книга українською мовою «Без втрат не вийти, Вадим Володарський» була написана автором - Вадим Володарський, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB, FB2 та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💛 Детектив/Трилер / 💛 Детектив".
Поділитися книгою "Без втрат не вийти, Вадим Володарський" в соціальних мережах: 
У що може перерости випадковий роман? У весілля? А якщо з цього усе лише розпочинається? У замах на тебе? Але тобі не звикати. У викрадення? Усе може бути, особливо, якщо в коханої - навіжений прихильник, який не хоче визнавати поразку, зате із великими грошима та зв'язками. А можливо, доведеться відчинити стулки сімейної шафи, повної скелетів? Звичайно, якщо справа не лише у коханні, але й у великих грошах. Опинишся втягнутим у геополітичні ігри? Що ж, треба стати не м'ячиком, яким грають, а граючим тренером у цьому двобої. Перемогти неможливо? Усе можливо, якщо в тебе є мізки, зв'язки (зароблені завдяки цим же мізкам), та ще раз мізки. Якщо ти знаєш, як порадити діяти іншим,-тоді, тим більше, знатимеш, як діяти самому.
Якщо ти - адвокат.
P.S. Розв'язка у останній главі :)

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 128
Перейти на сторінку:
1.

Ні, це, звичайно, приємно, коли дівчина вранці каже:

-От я й здійснила ще одну мрію…

А тобі-то все-таки майже тридцять п’ять. І ти сам не гадав, що така буде у твоєму житті. Молодша чи не на десять років, з зовнішністю моделі, і вже точно вона зробила це не через гроші… В тебе у голові пролітає думка: невже вона ще й приїхала заради… Адже зупинилася у знятій на кілька діб квартирі, а не у готелі, як було завжди до цього. Зателефонувала з проханням зустрітися, але, наче б то, у справі, про яку ніхто не повинен знати. Хоча, здавалося б, співробітництво нещодавно завершилося, й успішно. Запросила до себе після робочого дня. Але уся обстановка одразу сказала, що … справа тут не у справах…

Але вже наступної миті мозок, навчений звертати увагу на усе незвичайне, сигналізує: у тому, як вона сказала це, - щось не так!

А це означає (рефлекс спрацьовує): потрібно розібратися, у чому справа. І трохи згодом, коли вони пили каву, Вікентій спитав:

-І багато в тебе залишилося мрій?

Ніка подивилася йому у вічі, - мабуть, питання означало для неї щось більше, та спробувала посміхнутися.

-З парашутом стрибнути ще треба…

-І все? Якось замало мрій, як для твого віку… - Вікентій посміхався, але погляд блакитних очей, здавалося дівчині, проникав у серце та мозок. – Стрибок-то влаштувати – не проблема. Якщо ти залишишся у Києві на кілька днів, звісно. З інструктором, бо, як я розумію, ти ніколи не стрибала. Якщо вже це мрія… Мрії треба здійснювати. – Він побачив у відповідь кивок. Насправді, ці кілька фраз мали конкретну мету. Встановити особливий психологічний контакт, - який буває потрібним при допиті. Та одночасно – нагадати, що він вміє робити правильні висновки з побаченого та почутого. Втім, Ніка його давно знає, та вважає проникливим. А тепер можна було вимогливим тоном сказати: - Розповідай, у чому справа!

Щоб вона сама схотіла зробити це… Дівчина, яка звикла тримати все у собі. Багата спадкоємиця, яка не стала просто витрачати батькові гроші, а створила власну справу, хоча б навіть і заради хобі, - цю вже історію Вікентій добре знав, бо саме її справи стосувалася їхня співпраця до недавнього часу. Дівчина, яка вміє володіти собою, - ось, аж до цього моменту, й вигляду не показала. Змусити її не можна. А знати потрібно.

Вона опустила очі та сказала:

-Мені жити залишилося п’ять місяців.

-Що з тобою? Зовсім … не дають надії? – Але тут щось таки було не так. По-перше, Ніка аж ніяк не справляла враження смертельно хворої. По-друге, дивний строк. Не кілька місяців, не півроку… Саме п’ять місяців, - лікарі зазвичай так не кажуть. Виявилося, що він має рацію, бо дівчина відповіла:

-Немає кому дати мені надію. І справа не у хворобі.

Непомітно поглянувши на годинник та прикинувши, що, якщо сьогодні з’явитися у офісі пізніше, ніж зазвичай, нічого не станеться, Вікентій сказав:

-Сказала «А», - кажи й «Б». Якщо справа не у лікарях, то у чому?

 

Ніка зробила тривалу паузу. Здавалося, вона ухвалювала рішення, - розповідати чи ні… Але, нарешті, розпочала:

-Це … розпочалося минулого літа. Місяці за два до того, як тато помер… - Вона помовчала, а потім продовжила. – Тоді мене зґвалтували… - Помітивши, як змінилося обличчя Вікентія, швидко сказала: - Ні, не думай, що…

-Я не думаю. Я пам’ятаю, ти сказала, що справа не у лікарях. Пам’ятаю, ти якраз приїздила … ніби сама не своя… - Але питань тоді Вікентій їй не ставив.

-Так от. Це сталося … у компанії, але … я спочатку не знала, хто це зробив. Звичайно, коли змогла, написала заяву до поліції. Тато почав робити усе, щоб справу не зам’яли, але … вони якось так мляво працювали… Нічого дізнатися не змогли, хоча, здається, допитали усіх, але ніхто нічого не знав… Чи не хотів сказати… Насправді, вони не могли не знати, принаймні, дехто. Я з ними потім і не спілкувалася… А потім, коли тато повернувся з Туреччини… І зліг. А за місяць помер, від пухлини мозку. Після цього … не стало кому тиснути на них. І справу швидко закрили, за недоведеністю. А мені … стало не до того. Сам розумієш…

-Розумію. – Схоже на те, що у справах, - як власних, так і пов’язаних із чималою спадщиною, - вона знайшла засіб відволіктися, подумав Вікентій. Якщо не забути про те, що сталося, то хоча б думати про щось інше. Та й горе витіснило спогади… Так буває. – Але хіба це підстава вважати, що..?

Несподівано Ніка коротко посміхнулася:

-Ти кажеш … чи це говорить твоя професія: підстава вважати… - Але посмішка тут же згасла. – Справа не у цьому, я ж кажу, намагалася … не думати про те, що сталося. Але пару місяців тому… Я тоді якраз збиралася до Штатів. Потрібно було деякі справи там вирішити, заодно і щеплення від цього вірусу зробити, там іноземцям можна… Так от, тоді … до мене прийшов Микита Дьомін.

-З цієї ж компанії? – Уточнювати, взагалі-то, не було потрібно, але Вікентій вважав, що її треба … заохотити казати далі. А історія, здавалося, була складніша, ніж він гадав. Нічого, усе інше зараз почекає.

-Так. А ще… Він мій родич. Двоюрідний брат. Моя тітка, мамина сестра, вийшла за Миколу Дьоміна, тоді вже … він був...

-Я знаю, хто він. – Микола Дьомін був відомим російським бізнесменом. Якщо порівнювати із кількома олігархами, найбільш наближеними до тамтешнього президента, - він був лише одним поверхом нижче, і по статках, і по зв’язках. Якщо він був якимось чином замішаний у це, не дивно, що поліція нікого не знайшла. Втім, зрозуміло було, що буде далі.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 128
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Без втрат не вийти, Вадим Володарський», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Без втрат не вийти, Вадим Володарський» жанру - 💛 Детектив/Трилер / 💛 Детектив:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Без втрат не вийти, Вадим Володарський"