Читати книгу - "Леді для герцога, Неталі МакКензі (Netaly McKenzie)"

       Герцог Крістофер Холстон злегка посміхаючись дивився на свого противника по грі —  Джозефа Вінсента, герцога Ленокса. Вони грали вже не першу годину. А годинник пробив північ ще кілька годин тому. Його друзі: Чарлі Норфлок герцог Егертон, Роберт Рейн граф Чевінгтон та граф Томас Уестлі здались ще близько години тому. І тепер лише спостерігали за гравцями. Жоден з них не сумнівався — переможе Холстон. Розумів це і Ленокс. Однак поступатися — не бажав. Він все ще мав слабку надію, що зможе обіграти найкращого гравця клубу. Крістофера ця ситуація лише забавляла.

- Ленокс, дивлячись на Вас, спадає думка, що ви їсте кисле яблуко, а не в карти граєте. 

- Будьте Ви прокляті, Холстон! Я ще не бачив більш везучого гравця, ніж Ви! - вигукнув зрештою Ленокс скидаючи карти на стіл. 

       Холстон, спершись на спинку крісла, лише розвів руками. 

- З нетерпінням чекаю того дня, коли Ви програєте! - прошипів герцог Ленокс.

      - О, переконаний, що першими про це знатимуть усі найскандальніші газети! 

       Не маючи що відповісти Джозеф Ленокс крутнувся на каблуках та вийшов геть. Його діймав гнів та образа. І він пообіцяв собі, що помститься герцогу. Залишилось лише придумати спосіб. Та він був певен, що знайде його.

      Щойно двері за Леноксом закрились, Крістофер ліниво згріб виграш у кишеню свого сюртука. Окрім дрібних ставок друзів тут була чимала сума, яку програв Ленокс. За підрахунками герцога суми, яку програв Ленокс, могло вистачити на кілька місяців.

       - Та ти просто щасливчик! - дружньо плеснув Крістофера по плечу Томас Уестлі. - Це один з твоїх найбільших виграшів. 

      - Я цікавлюсь чи знайдеться хтось, хто зможе виграти у грі з тобою? - посміхнувся Роберт Чевінгтон.

      - О, якби я знав, що переможець розв'яже мої проблеми, то програв би з радістю. 

   Друзі переглянулись. Усі чудово були усвідомлені що мав на увазі Холстон. Останнім часом герцогиня все частіше діймала сина питаннями про одруження та народження онуків. Вона переймалася, аби у герцога з'явився спадкоємець. Але герцог всіляко ухилявся від розмов матері, або ж ввічливо вдавав, що слухає її. Однак ніхто з товаришів не зрозумів чому він зараз пригадав про це. 

      - Герцогиня знову взялася за старе? - з дальнього кутка поцікавився Егертон. 

     Холстон заперечно похитав головою. 

     - Якби ж то. Цього разу це граф Дорсет. 

      Запала тиша. Кожен прикинув причини які б штовхнули графа написати герцогу Холстону. Усі вони знали історію про те, як майже двадцять років тому батько Крістофера — герцог Колін Холстон та його близький друг — граф Джон Дорсет, уклали договір про одруження своїх дітей. Крістоферу було тоді одинадцять. І він дізнався про цю домовленість приїхавши з батьками до маєтку графа Дорсета на бал з нагоди народження їх доньки. І, як згодом виявилося, — своєї нареченої. 

      З того дня Крістофер люто ненавидів її. Ненавидів усім серцем. І кожного разу, коли батько починав розмову про дівчину, відкрито показував це. Найяскравішою демонстрацією свого відношення Крістофер по сьогоднішній день вважає перший бал дівчини, коли його, під погрозою позбавлення спадку, змусили з’явитись на перший бал так званої нареченої. Плата за ту витівку була жорсткою. Це стало ще однією причиною, за що Крістофер ще й досі злився на нині покійного батька. У якості плати той вніс до договору про одруження умову про те, що шлюб має бути добровільним зі сторони нареченої. А якщо шлюб не відбудеться, то на Крістофера чекала фінансова розплата. І батько нагадував йому про це при кожній можливості.

      Кілька років тому його ненависть до Джейн трохи стихла. Він розумів, що її вини в тому, що сталося немає. Так само як і його. Переконував себе, що вона такий самий заручник ситуації. Крістофер навіть намагався анулювати цю домовленість. Однак його батько склав документ так, що заперечити чи змінити його було не можливо. 

      - І чого хоче граф Дорсет? - врешті перервав тишу граф Уестлі. 

      - Запрошує приїхати в Дорсет-хаус. Хоче, щоб я та міс Дорсет познайомились до початку сезону. Адже в кінці нього ми маємо одружитись. 

       Уестлі скривився. 

      - Схоже, старий граф допускає, що ти швидше втратиш статки, ніж одружишся. - реготнув Чевінгтон. 

      - Можливо вона страшна на вигляд і батько намагається скоріше видати її заміж? Тоді, можливо, ти б міг відмовитись від шлюбу. - напівсерйозно промовив Чарлі, так і не піднімаючись зі свого крісла

     - О, Егертоне, відколи страшнувате обличчя заважало дітородності? - заперечив Томас Уестлі.

     - Тоді Холстону потрібно буде цілитись надзвичайно уважно, щоб з першого разу народився спадкоємець. А далі — життя, свобода... - все ще сміючись протягнув Чевінгтон

       Четвірка вибухнула гучним сміхом. Однак вже за кілька хвилин Холстон посерйознішав. 

      - То ти приймеш запрошення?! 

       - Не маю причин відмовити майбутньому тестю. - по його обличчю розтяглася крива усмішка. - Заодно познайомлюсь зі своєю нареченою. Та й відпочити та набратись сил перед сезоном не завадить. Він обіцяє бути цікавим на свіжу кров. 

       Відкланявшись Холстон вийшов з клубу. Його слова про свіжу кров розвеселили друзів. І він чув їхній сміх навіть за товстими дверима чекаючи на карету. Кожен уявив “свіжу кров” по своєму. Однак, кожен був впевнений, що це не будуть юні дебютантки. Їх “четвірка” обминала стороною. Зв’язатись з ними — рівнозначно добровільно накинути на себе окови шлюбу. Жоден з них не мав бажання втрачати статус холостяка.