Читати книгу - "(не) Колишні, Таня Смолярчук"

-Мар'янко, я сьогодні не зможу посидіти з лялею, у мене неочікувано з'явився залицяльник..

-Не біда..Я давно збиралася зробити собі вихідний, ось і проведу день з донечко..

-Ти точно не в образі, а то я можу відмінити побачення..

-Ні в якому разі..Ти й так достатньо робиш для нас з лялею, тобі потрібно налагоджувати своє особисте життя- переконую подругу у вірності рішення, а сама вже подумую як би то цікаво провести день з донечкою..

-Ну тоді з мене всі деталі побачення;

-Сподіваюся на цей раз все в тебе вийде- лишаю Діані свою посмішку, і цілую в щічку лишаючи на одинці..

Діана моя найкраща і єдина хто зі мною від самого початку .Вона та хто підтримувала мене, коли я тільки приїхала в столицю, вона та хто носила водичку з лимоном коли мучив страшний токсикоз.І та яка ні на мить не сумнівалася у вірності моїх рішень, а навпаки завжди підтримувала.

Найбільше в житті я хочу щоб вона була щаслива, адже вона дійсно цього варта..І якщо в її житті з'явиться гідний чоловік, ми з малюткою з задоволенням довіримо її.

-Матусю ти сьогодні будеш зі мною?- дивляться гарненькі карі оченятка поруч.

Маленька золотоволоса дівчика, з безмежно карими очима, і маленькими губками, рожевими щічками що при посмішці розтягуюттся у ямочки, що на кутиках губ.

-Звісно буду, я ж обіцяла- сідаю навприсідки, щоб потіскати малесенькі рожеві щічки.

-Чесно- чесно?

-Чесно- пречесно..

-І ми підемо в парк годувати качечок?Я хочу морозива..Обіцяєш?

-Звісно- посміхаюся, не можу стримати посмішку коли вона на мене так дивиться- я обіцяю, що сьогодні ми цілий день проведемо разом..

-Ураааа!Матусю я тебе так люблю- і тут я просто таю, ну як тут не розчулишся коли на тебе дивляться, як на справжнє божество, як же ш я люблю такі моменти, коли вона мене так обнімає.

У цей період мені здається море по коліна , що я все зможу, я ж найщасливіша мама у світі, мама найгарнішої дівчинки в світі.

Мені завжди хотілося якомога більше радувати свою дівчинку.Дарувати їй море яскравих і позитивних емоцій, щоб ніколи у її ні в чому не виникало потреби, але для цього іноді доводиться тяжко і стомлено працювати, саме через те у нас рідко бувають такі моменти коли я можу провести з Настусею цілий день..

Моє сонечко, моя радість, та хто змушує прокидатися і йти далі, вперто йти до своєї мети не озираючись на минуле, адже допоки вона потребує мене, моєї любові і підтримки, до тих пір я буду поруч зігрівати і оберігати своє сонечко від незгод.

-Матусю, дивися качечки- майже підстрибує плескаючи в маленькі рожеві долоньки, моє маленьке трьохлітнє диво..

А я подумки радію, скільки мало потрібно для того щоб побачити радість у очах дитини..

На вулиці стоїть спекотний весняний день.

Пора, коли все навколо буяє, і пахне..Пам'ятаю, ще в підлітковому віці дуже полюбляла цю пору року.Пору коли все оживає, і з'являється надія почати все спочатку..

Коли розпускався бузок, і ми з дівчатами щодуху бігли шукати семипелюсткові квіточки, адже вірили що це бажання неодмінно збудеться..

Так і зараз, я мимоволі споглядаю за донечкою, те як вона посміхається і радіє тому що птахи підпливли і з'їли її хлібчик, те як радісно плескається водичкою, і як мружить оченятка при погляді на яскраве сонечко.

-Матусю, ми з тобою дівчатка?- несподівано запитує малеча

-Звісно ми дівчатка- посміхаюся від теплоти яка віє від Настусі

-А що означає бути справжньою леді?Матвійко сказав, що дівчатка повинні бути леді, а я зовсім не знаю що означає це слово..

-Ну справжні леді- це ті дівчатка котрі завжди одіваються в гарний одяг, мають красиві зачіски і ведуть себе вічливо серед оточуючи..

-А я справжня леді?Матусю?

-Ну звісно ти в мене леді, най- найгарніша дівчинка на землі.

Моя дівчинка справжня модниця.Щодня їй потрібно одівати все нові і нові платтячка, заплітати неймовірні зачіски.Вона любить бути у центрі уваги, і тому всі дітлахи в садочку дуже полюбляють її..

Вона життєрадісна, дружелюбна дівчинка, саме через її примхи навіть у такому віці гарно одіватися, ми з Діанкою і прозвали її лялею..

-Ми обидві такі леді.Ти в мене красуня матусю- знову обнімашки, допоки очі дівчинки не загорілися щасливим вогником помітивши візочок з морозивом, повз якого ми просто не можемо пройти..

-Хочу ванільне!- плескаючи в долоньки підстрибує на одному місці моя дзига, і мені нічого не лишається як вкотре зробити їй приємне..

-А в мене смачніше- вирішую пожартувати і тичу їй своє морозиво, але як тільки воно доноситься до носика то тут же легесенько вимазую її смаколиком..

-Ай!Так не чесно..Ось тобі- вимазує мене у відповідь і ми обидві заливаємося сміхом, що роздається луною і зливається з іншими веселими гомонами..

Додому повертаємося пізно вечором, змучені але такі щасливі.

Скільки всього ми встигли зробити за сьогоднішній день: спочатку парк і годівля качечок, потім морозиво, а далі нас понесло у розважальний центр де ми заліпли на лишивший залишок часу.

Моя малеча, заледве волочить ніжками, але вперто тримає в рученятках яскраві гелеві кульки як подарунок для Діанки..

-Оооо.Як погуляли!

-Діанка це тобі- підбігає Настуся, як тільки двері квартири відчиняються перед нами і віддає подружці кульки..

-Ооо.Клас!?Мені подобається, випустимо їх завтра і загадаємо бажання.

-Так..Так!Бажання..я хочу..

-Люба не потрібно вимовляти в голос інакше може не збутися, постарайся подумати, чого б ти хотіла найбільше в житті.

-Хочу щоб у мене з'явився татко- радісно виголошує і поспішає в кімнату.

А я в цей час відчуває якесь розчарування чи що..Невже їй не вистачає тієї любові що отримує від нас; у голові проникає думка, що я щось прогавила, але я обов'язково надолужу.

Адже нам і вдвох добре..Плюс у нас є допомога і любов у вигляді Діани.

-Ну а що ти хотіла, це дітки, і кожен з них заслуговує і хоче щоб поруч були тато і мама..