Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Як правильно з'їхати з глузду, або посібник з божевілля, Сергій Інший 📚 - Українською

Читати книгу - "Як правильно з'їхати з глузду, або посібник з божевілля, Сергій Інший"

1 040
0
29.01.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Як правильно з'їхати з глузду, або посібник з божевілля" автора Сергій Інший. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Як правильно з'їхати з глузду, або посібник з божевілля, Сергій Інший» була написана автором - Сергій Інший, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Бойовики".
Поділитися книгою "Як правильно з'їхати з глузду, або посібник з божевілля, Сергій Інший" в соціальних мережах: 

Головний герой Назар Коломієць, зрозумівши що він втратив усе що мав і усіх кого любив тікає від себе і від людей в намаганнях забутись, але раптом настає момент коли він прокидається далеко в минулому, йому здається що це його шанс усе змінити, прожити життя по іншому, виправити усі ті помилки яких він допустив тоді, в попередньому житті, але усе стає тільки гірше і він потрапляє до психіатричної лікарні, де з дня на день він чекає щоб знову прокинутись в минулому, але цього не трапляється.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 59
Перейти на сторінку:

Сергій Інакший

ЯК ПРАВИЛЬНО З'ЇХАТИ З ГЛУЗДУ,

АБО ПОСІБНИК З БОЖЕВІЛЛЯ

Подяка:

— Вихопень Лілії Василівні, викладачці української мови та літератури Сокільницької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня імені Івана Яковича Франка, першій людині яка змусила мене задуматись над тим, що я можу писати художні твори;

— Шумлянському Володимиру Омельяновичу, викладачу філософії, історії України, соціології та економіки Львівського коледжу «Інфокомунікацій» Національного університету «Львівська Політехніка», першій людині яка спрямувала мене до дій в напрямку написання художніх творів;

— Чигринській Юлії Павлівній, моїй коханій другій половинці, першій, єдиній і останній людині яка кожного дня підтримувала мене та підтримує і сьогодні в написанні цієї книги.

Дякую вам.

Частина перша

— Я досі не можу повірити, що ми це зробимо. Завтра, нас вже тут не буде, а там, по той бік океану, на нас чекатиме нове життя. Ти розумієш мене, коханий? Усе нове. Дім, сусіди, друзі. Я навіть одяг спалю, що на мені, як тільки куплю новий.

— Навіщо так довго чекати, спали зараз, і летімо голі. — це був невдалий жарт Назара.

— Зачекай трішки, сонце, я ще повинна побачитись з твоєю матір’ю, хочу попрощатись з нею наостанок. А ввечері, коли я повернусь, і це буда наша остання ніч тут, зробиш з моїм одягом усе що забажаєш.

Вероніка поцілувала його на прощання, та за хвилину вже зникла. Назар, залишився в ресторані, кава яку тут подавали була досить непогана, і йому хотілося смакувати її якомога довше, хотілося запам’ятати її смак наостанок. Дружини не буде ще декілька годин, а отже йому нікуди квапитись. Повернувшись в номер, Назар всівся перед телевізором в очікуванні Вероніки та в намаганнях не заснути, та йому це не вдалось «Вероніка розбудить мене коли повернеться» думав собі він, але телефонний дзвінок порушив його спокій. Годинник показував 20:13, він спав декілька годин, спросоння він вирішив що це його дружина телефонує, хоче купити вина, та не може вибрати яке саме, або ще щось такого роду.

— Коломієць Назар Артемович? — запитав чоловічий голос з того боку.

— Так, це я, я вас слухаю, а хто це? — він був ще сонний, і йому було важко зорієнтуватись, він бува подумав, що це найманці, яких він найняв напередодні для Тимофія, і вони телефонують щоб доповісти про виконану роботу.

— Назаре Артемовичу, ваша дружина зараз знаходиться в шостій міській лікарні, трапилась жахлива автокатастрофа і вона в важкому стані, вам потрібно якомога швидше приїхати сюди.

Час навколо зупинився, і не тільки час, все до чого сягав зір раптом перестало існувати. Наче мільйон вибухів поєднались у єдине а епіцентром була його голова. За одну лише мить, в пам’яті промайнуло усе. На другу мить, він повернув себе до звичного стану. Спокійно поклав слухавку, одів джинси, улюблену сорочку, кросівки, вийшов з номера попередньо вимкнувши телевізор та світло і спустився до центрального входу чекати на таксі, яке замовив ще в номері.

— В шосту лікарню, будь-ласка. — сказав Назар водію.

— Пане, у вас щось трапилось? У вас якийсь стурбований вигляд.

— Ні, все гаразд, їду провідати дружину. — відповів Назар, і хоч на вигляд він був більш-менш спокійний, в його голові все ще не вщухала буря, тому він одразу одягнув навушники, в нього була певна відраза до незнайомих людей, і розмовляти з ними він ніколи не любив, а зараз тим паче.

Іронія долі, але все це вже відбувалося раніше, в цій самій палаті, ще зовсім недавно, лежала його донька, і сьогодні тут прохолодно так само як і минулого разу, а за вікном так само похмуро, тьмяне світло пробивалось в палату крізь сірі штори. Назар сидів один навпроти Вероніки. Здавалося, він старіє з кожною секундою, його вже не тішить надія, що Вероніка раптом відкриє очі і все буде добре, ні, він просто сидів і чекав кінця що неминучий. Зараз, він відчував те саме, що відчувала його дружина, коли помирала Маргарита, тоді, він її не розумів, але зараз розуміє, шкода що надто пізно.

— Назар, це ти? — прошепотіла вона, очі її були ледь відкриті. Втративши багато крові та здобувши безліч переломів вона мала жалюгідний вигляд. Лікарі робили усе можливе, проте, прогнози були найгірші — до ранку вона не дотягне.

— Так, кохана моя, це я. — він вхопився за її холодну руку, якої вона вже не відчувала. — Все буде добре, чуєш мене, ти обов’язково поправишся.

— Я кохаю тебе. — її обличчя сяяло від щастя, прикрашене легкою посмішкою. Вона відчувала, що от-от все закінчиться, не буде більше брехні, фальші, смертей рідних, печалі. Тепер уже нічого не буде.

– І я кохаю тебе, Вероніка, ми виберемось, ти обов’язково звідси вийдеш, і ми полетимо в Канаду, до твоїх батьків, почнемо нове життя, все як ти мріяла.

— Вислухай мене, я повинна тобі дещо сказати. — кожне слово давалось їй з надзвичайною важкістю, здавалось, що вона кожної миті може померти, так і не сказавши що прагнула.

— Так, я слухаю тебе, сонце.

— Я хочу вибачитись.

— За що?

— Ти був правий, Назар, ти завжди був правий.

— Щодо чого?

— Щодо Тимофія, він чудовисько, не варто було мені з ним зв’язуватись, коханий. Потрібно було з самого початку переїхати.

— Що він зробив, що ти маєш на увазі?

— Мені здалось, лише на мить, що я в нього закохалась, але це нічого не означало, це лише миттєва слабкість, і нічого би не трапилось, якби не… — вона зупинилась набираючись сміливості сказати те, що сказати важче аніж просто померти, але Вероніка не могла так з ним вчинити, вона вважала що правда повинна бути сказана.

— Якби не що? Кохана моя, мила, скажи будь ласка, не мовчи, я прошу тебе. — він намагався вичавити з себе сльози, але в нього нічого не виходило.

— На моєму дні народженні, ми сиділи в кабінеті, і він мені казав що закоханий в мене, запропонував втекти, але я відповіла що кохаю тебе, і між нами нічого не може бути, але було вже надто пізно, він був не при собі, схопив мене, і…

– І що? Що він з тобою зробив?

— Сонце, він мене зґвалтував. Але, це в минулому, я не впевнена, що протримаюсь до ранку, і я хочу щоб ти пробачив мене перш ніж ми розпрощаємось назавжди.

— Кохана моя, тобі немає за що просити пробачення, ти нічого не зробила. — його голос був спокійним та стриманим. Дивлячись дружині прямо в очі, він мовчки піднявся з крісла, та попрямував до дверей.

— Стій, не йди, вже надто пізно, ти

1 2 ... 59
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Як правильно з'їхати з глузду, або посібник з божевілля, Сергій Інший», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Як правильно з'їхати з глузду, або посібник з божевілля, Сергій Інший» жанру - 💙 Бойовики:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Як правильно з'їхати з глузду, або посібник з божевілля, Сергій Інший"