Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Лисиця, що впала з неба, Шейко-Медведєва Неля 📚 - Українською

Читати книгу - "Лисиця, що впала з неба, Шейко-Медведєва Неля"

96
0
04.04.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Лисиця, що впала з неба" автора Шейко-Медведєва Неля. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Лисиця, що впала з неба, Шейко-Медведєва Неля» була написана автором - Шейко-Медведєва Неля, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Класика".
Поділитися книгою "Лисиця, що впала з неба, Шейко-Медведєва Неля" в соціальних мережах: 

Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.

Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.

Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити

П'єса-казка на 2 дії за мотивами українських народних казок

(Скорочено)

Дійові особи:

В о в к.

Л и с и ц я.

В о р о н а.

С і р к о.

З а є ц ь.

Г у с о ч к а.

В і л.

О в е ч к а.

Ч у м а к.

П а с т у ш о к.

Д і в ч и н а.

ДІЯ ПЕРША

Діялося це в ті далекі часи, коли ще звірі і говорили, і співали, а люди їх за рівних мали і про них нові казки складали...

* * *

Ніч. Засніжений ліс. Місяць уповні. Чути тупіт, вигуки, постріли, вовче виття. З'являється, кульгаючи, В о в к у пошматовано му дівочому кожусі й барвистій хустці. За ним женуться.

В о р о н а (вигулькує з те́мряви). Тут він. Сюди! Сюди!

З'являються Чумак з рушницею, В і л — із перебинтованою шиєю, Д і в ч и н а — зі смолоскипом, П а с т у ш о к — з двома батогами, С і р к о — із залізним ланцюгом. На грудях у Сірка металевий знак його старшинства над собаками. Біля нього — О в е ч к а із дзвіночком. Позаду неї — З а є ц ь із бубном. На голові у Зайця малинова шапка із соболевою оторочкою...

В о в к. Попався! (Падає навко́лішки, затуляє голову лапами.)

Ч у м а к (до присутніх). Відступіть назад! Стрілятиму!

С і р к о. Я протестую! Треба спершу вислухати свідків і винести присуд!

В і л (хрипко, натужно). Свідчу, що саме цей шкуролуп скалічив мене!

З а є ц ь (піднімає лапу). Свідчу, що він погубив моє зайченя!

Ч у м а к. Свідчу, що цей пали́вода *1 пограбував мене і моїх побратимів — чумаків!

(*1 Пали́вода — відчайдушна людина, яка нічого й нікого не боїться і ні перед чим не зупиняється.)

Д і в ч и н а. Свідчу, що цей вовчище гнався за мною і я, щоб врятуватися, кинула йому хустку й кожушок!

П а с т у ш о к. Свідчу, що вчора він заліз у кошару...

О в е ч к а. І, прикинувшись собакою, підмовляв мене піти з ним на вечорниці!

С і р к о. Смерть вовцюганові!

У с і. Смерть! Смерть!

Розступаються. Ч у м а к прицілюється.

В о в к (підхоплюється). Постривайте! А останнє слово?

С і р к о. Говори!

Вовк (знімає кожушок, хустку, кидає на сніг). Каюся! І присягаюсь: якщо помилуєте мене, довіку не їстиму м'яса!

Усі. О-о-о!

В о в к. Буду зайцеві кумом!

В с і. Ого!

В о в к. Пастушкові — помічником! Чумакам — приятелем! Дівчатам — братом! Ще й охоронятиму і ліс, і село від будь-яких напасників.

Німа сцена. Усі вражені. Заєць передає Вовкові малинову шапку старости.

* * *

Пройшло три роки. В о в к тримає своє слово, хоча В о р о н а насміхається над ним, а С і р к о недовіряє.

Одного осіннього дня на подвір'ї Вовка трапилась незвичайна пригода. Раптом згори пролунало пронизливе: "А-а-а-а!".

З неба прямо в лапи Вовку падає якийсь рудий клубок і збиває з ніг. Вовк котиться ліворуч. А клубок — праворуч. Вовк підхоплюється, шкутильгає до непорушної Л и с и ц і.

Дивіться такожБіографія Нелі Шейко-Медведєвої

В о в к. Лиско! (Нахиляється над нею.) Ти жива чи ні?

Л и с и ц я (розплющує очі). Де я?

В о в к. На землі. У Чорнолісі.

Л и с и ц я. Ой, як далеко! А це твоя хата?

В о в к. Моя. (Показує вгору.) А що ти там робила?

Л и с и ц я. Вчилася літати.

В о в к. Хто ж тебе в небо підняв?

Л с и ц я. Журавель. Я його всю весну й літо вчила танцювати, а він пообіцяв, що навчить мене літати. Підняв аж у захмар'я й каже: "Ну, а тепер лети сама. Я втомився".

В о в к. От безсоромник!

Л и с и ц я. Не те слово! Як же я до свого дому дістануся?

В о в к. Не журися! Я накажу бобрам, щоб вони тобі візок змайстрували, у людей бичка випрошу, і поїдеш собі потихеньку.

Л и с и ц я. Дякую тобі, Вовчику! Тільки ж чи вони тебе послухаються?

В о в к. Послухаються!

Л и с и ц я. Чи не знайдеться в тебе, братику, м'ясця? Страх як хочеться їсти.

В о в к. Ні, сестрице. Капуста є, морква, каша. Хочеш каші? Хочеш сиру?

Л и с и ц я. Так, але я, мабуть, не дошкутильгаю до хати.

В о в к. Не біда. Кашу я тобі принесу, а сир — у кошику, що біля тебе. (Біжить у хату.)

Л и с и ц я (бере сир). Який у вас добрий Вовк!

В о р о н а. Не добрий, а дурний!

Л и с и ц я. Чому, голубко, чому?

В о р о н а. Даси сиру — скажу!

Л и с и ц я (відламує шматок). На! їж на здоров'я!

В о р о н а. Він у нас... прибитий. Три роки тому заліз у кошару... (Щось нашіптує Лисиці.)

Л и с и ц я. Який жах!

В о р о н а. І я так кажу!

Л и с и ця. І він ні разу?..

В о р о н а. Ні!

Л и с и ц я. А ти, я бачу, розумна пташка... Все бачиш, все знаєш...

В о р о н а. Все, Лисонько! Все чисто і бачу, і знаю!

Л и с и ц я. Мені здається, голубко, що й ми з тобою заприятелюємо.

Далі в п'єсі розповідається про те, як Лисиця живе у Вовка, прикидаючись дуже немічною, беззахисною. Простодушний Вовк її годує, береже. Лисиця ж потай вдягає його кожух, стару шапку, бігає в село красти все, що попадеться. Ворона їй допомагає, оббріхуючи Вовка. Лисиця замислює навернути голодного Вовка на розбійництво. Але він, хоча й ображений, що йому ніхто не вірить, відмовляється: "Ні. Я слово дав...".

Якось Лисиця притягла на подвір'я велику Гуску. За нею женеться розлючений Сірко, прибігли й інші мешканці села. Залякана помстою Лисиці Гуска говорить, що її поцупив Вовк.

Сірко обнюхує Гуску, а вона пахне лисицею. Він вимагає від Вовка, щоб до них вийшла Лисичка-калічка, яка живе тут. Вовк уперто захищає Лисицю, а перелякана Гуска продовжує вказувати на нього.

Обурені звірі забирають у Вовка шапку старости. Він ніяк не може второпати, чому його обмовила Гуска. Лисиця і Ворона підбурюють скривдженого Вовка проти Сірка.

ДІЯ ДРУГА

Те саме подвір'я. Дерева, кущі вкриті памороззю. З комина Вовчої хати валить дим. З лісу виходить Заєць із саморобним луком, піднімає грудку й кидає її у вікно. З хати вибігає Лисиця. Побачивши її, Заєць шмигає в кущі. Лисиця його вистежує і погрожує, що з'їсть його зайченят.

На стежці з'являється Вовк. Він мовчки кладе мішок на землю. Лисиця, побачивши, що в мішку мерзла картопля, налітає на Вовка, б'є його і йде з двору.

* * *

Лисиця з Вороною викрадають у Дівчини клунок з речами, а винним роблять Вовка. Вовк, побачивши в Лисиці обнови, наполягає, щоб вона їх негайно повернула. Але крутійка знову дурить Вовка: "Це мені віддали по-доброму!" Вона вимінює у довірливого Пастушка Овечку на "чарівний" пиріжок. Начебто, "хто його з'їсть, той стає мудрим-мудрим і щодня зможе гуляти небесним лісом".

Вовк ніяк не збагне, чому йому нічого не дають, цькують собаками. Лиска наставляє Вовка: "Бо тобі личить не просити, а брати!"

Чути ревіння волів, скрип коліс. Це чумаки повертаються додому. Лисиця посилає Вовка відібрати в Чумака рибу. Та він вихоплює рушницю і стріляє у Вовка. "Ось тобі, зраднику!" Вовк, завивши, тікає. А Лисиця падає на дорогу наче мертва. Здивований Чумак кидає її на віз, думаючи, який славний з неї буде комір. Та Лиска не дрімає. Вона скидає з воза рибу, яку Ворона підхоплює і носить у кущі.

На Вовчому подвір'ї Лисиця сортує рибу, але жодної не дає голодному Вовку. Натомість пропонує навчити його ловити рибу в ставку без вудки. Вона стрибає на спину Вовку, який везе її до ставка.

Задоволена Лисиця співає:

Нащо мені той візок,

коли в мене є вовчок!

Я лисичка бувала,

я в небі літала.

З журавля упала —

вовка осідлала.

Нащо мені ті бички?

Мене возять вовчки!..

На ставку Вовк пробиває ополонку. За порадою Лисиці він опускає хвіст у воду, дрижить від холоду і примовляє: "Лови-и-ися, рибко, вели-и-и-ка й мале-е-е-нька..." Лисиця, щоб позбутися Вовка, адже він їй заважає красти, побігла в село за Сірком.

* * *

Ворона починає розуміти, що Лисиця — злодійка, яка замислила чорну справу, і хоче допомогти Вовкові.

В о р о н а. Втікай, Вовче! Лисиця до Сірка побігла.

На березі з'являються С і р к о, Ч у м а к з рушницею, Ді в ч и н а з рогачем, Пастушок із палицею, Л и с и ц я, Віл, Гуска.

Л и с и ця. Он він! (Швидко тікає.)

Чумак цілиться у Вовка.

В о р о н а (підлітає до Чумака). Не стріляй! Не стріляй! Це не він крав!

С і р к о. А хто ж?

В о р о н а. Лисиця!

Сі р к о. Чому ж ти кричала: "Во-о-овк!"?

В о р о н а. Бо Лисиця казала, що вовки від моркви дохнуть.

Ч у м а к. Ну й дурна ж ти!

В о р о н а. А ви дуже мудрі?!

Усі знічуються, вмовкають.

С і р к о (до Вовка). Чого ж ти мовчав? Прийшов би й сказав: так і так...

В о в к. Я каза-а-а-ав.

С і р к о (подає йому лапу). Вставай!

Ч у м а к. Ну й Лисиця!

С і р к о. За хвіст її — та в суд!

В о в к. Не впіймати вам її. Хата в мене, мов фортеця. А під нею лаз, що тягнеться аж до сусіднього лісу.

До гурту підбігає З а є ц ь.

Заєць (до Вовка). Не дивися на мене, катюго! (Вклоняється усім іншим.) Шановні сільчани! Мене прислали до вас звірі по малинову шапку, бо ми хочемо обрати собі лісового старосту.

В о в к. Кого?

З а є ц ь. Лисицю, що впала з неба.

Усі сміються.

(Розгублено.) Чому смієтеся? Вона ж така сердечна, така...

Ч у м а к (до зали). Ну, що ж! Піднесемо їй шапку! За гарну науку!

* * *

Вовкова хата. О в е ч к а в брудному кожушку понуро тупцює біля кілка, до якого її прив'язано. З хати виходить Л и с и ц я. В лапах у неї ніж.

О в е ч к а (побачивши ніж, злякано). А мені оте... гостре не подобається.

Л и с и ц я. Дурненька! Я переріжу ним шнурок, і ми з тобою, обнявшись, полетимо на небо...

На подвір'я влітає В о р о н а.

В о р о н а. Чепурися, Лиско! І люди до тебе йдуть, і звірі! Шапочку тобі малинову несуть!

Л и с и ц я. Справді? А що з Вовком?

В о р о н а. Прибили й укинули в ополонку.

Л и с и ц я біжить у хату, тягнучи за собою О в е ч к у. На подвір'ї з'являються Ч у м а к і З а є ц ь. У лапах у Зайця — шапка лісового старости.

З а є ц ь. Гей, Лисичко, де ти?

Л и с и ц я (визирає з вікна). Тут...

З а є ц ь. Вийди до нас.

Ч у м а к. Ми порадилися, Лисонько, і вирішили обрати тебе лісовим старостою!

Л и с и ц я. О! Дякую вам за честь!

Ч у м а к. Отже, згода?

Л и с и ц я. Еге...

Ч у м а к. Тоді прийми від нас цю шапку і носи її собі на радість!

Л и с и ц я. Не можу вийти. Ногу підвернула. Нехай Заєць принесе її в хату. (Зачиняє вікно.)

Ч у м а к. Е, ні. Мені наказано, щоб я тобі її надягнув і присягу з тебе взяв.

Пауза.

(До Зайця.) Обманув ти нас, Зайче! Не хоче Лиска старостувати! (Повертається і йде геть.) Доведеться обрати Ведмедя.

З а є ц ь іде за ним. З хати вибігає Л и с и ц я.

Л и с и ц я (підбігає до Чумака). Ні, ні, я хочу! Хочу!

У цей час із лісу вибігають Вовк, Сірко, Дівчина, Пастушок, Гуска. Лисиця кидається до хати, але на порозі з'являється О в е ч к а з кочергою.

П а с т у ш о к. Моя Біляночка!..

Д і в ч и н а (хапає Лисицю за кожух). Мій кожух! Мої коралі!

В о р о н а (скидає з шиї дукачі). І дукачі *1 твої.

Ч у м а к . Ведіть у село розбійницю!

В о в к. Ох, Лисичко, Лисичко...

Л и с и ц я. Не охкай! Якщо я, впавши з неба, не загинула, то на землі таки не пропаду!

Я — лисичка бувала,

З журавля упала,

я у небі літала,

всіх вас ошукала *2!

В о р о н а. Іди, йди, "розумнице"!

Ч у м а к, П а с т у ш о к, Д і в ч и н а ведуть Л и с и ц ю.

З а є ц ь (віддає Вовкові шапку). Вибач, куме...

*1 Дукач — жіноча прикраса у вигляді монети.

*2 Ошукала — обдурила.

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лисиця, що впала з неба, Шейко-Медведєва Неля», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лисиця, що впала з неба, Шейко-Медведєва Неля"