Читати книгу - "Заяче сало, українські народні"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: українські народні
- 293
- 0
- 27.04.23
Казка "Заяче сало" - це популярна українська народна казка, що розповідає про зайця, який знайшов сало і намагається його зберегти від інших тварин. У цій казці є дещо більше, ніж просто історія про зайця і його сало. Це історія про те, як жадібність і самовпевненість можуть завадити зайцю зберегти своє сало.
За казкою, заяць знаходить сало та вирішує зберегти його. Але коли інші тварини, такі як лисиця та вовк, дізнаються про його знахідку, вони намагаються його украсти. Заяць виступає проти них і захищає своє сало, але його жадібність і самовпевненість відкривають двері для нових проблем. Нарешті, заяць навчається своєї помилки та розуміє, що добро повинно бути діленим, і що співпраця та допомога можуть бути вигіднішими, ніж конкуренція та залізна воля.
Казка "Заяче сало" надихає читачів на доброту та милосердя. Вона нагадує, що бути жадібним та несправедливим може привести до великих проблем, а ділитися та допомагати іншим може приносити більші користі. Ця казка є незабутньою для дітей та дорослих, які хочуть навчитися цінувати інших та бути ласкавими та щедрими.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Їхав пан з кучером Іваном у далеку дорогу. Вони їхали мовчки, але мовчанка обридла. Пан і надумав поговорити. В цей час вискочив заєць. Пан і почав свою розмову з зайця.
– От у мене в лісі водяться зайці, тільки не такі, як оце пострибав маленький, а великі. Я з-за границі привіз на розплід. Одного разу я зібрався на охоту, взяв із собою чоловік з десять загоничів. Вони нагнали на мене зайців, а я їх тільки – бах! та бах! Тоді я набив їх десятків зо три... А одного забив, то такого величезного, як баран завбільшки! Ну, а коли здер з нього шкуру, то було більш як півпуда сала. От які в мене зайці!
Кучер слухав, слухав, а далі і каже:
– Но-о, гніді, скоро вже і міст той, що під брехунами ламається.
Почув це пан і каже:
– Чуєш, Іване, так от які зайці бувають! Правда, що в нього півпуда сала то не було, а так, фунтів з десять.
– Звісно, заєць зайцем,– каже Іван.
Ну, їдуть далі, а пан знову до Івана:
– От що, Іване, а чи скоро вже буде той місток?
– Та скоро вже, пане,– каже Іван.
– Так от знаєш, Іване,– продовжує пан,– мабуть, що на тому зайцеві і десяти фунтів сала не було – так фунтів три-чотири, не більше.
– Та мені що,– каже Іван,– хай буде і так.
Але проїхали трохи, пан повертівся на місці та й знову:
– А чи скоро, Іване, вже той міст буде?
– Так, скоро, пане, ось-ось, тільки в долинку спустимось.
– Гм... – каже пан,– а знаєш, Іване, на тому зайцеві і зовсім сала не було – сам знаєш, яке на зайцеві сало.
– Та звісно,– каже Іван,– заєць зайцем;Спустились в долину, а пан і питав:
– А де ж, Іване, той міст, що ти про нього говорив?
– А він, пане,– каже Іван, – розтопився так само, як те заяче сало, що ви про нього говорили.
== Читать сказку на русском ==
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Заяче сало, українські народні», після закриття браузера.
