Читати книгу - "Зайчик і ведмедик, Софія Конюшек"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: Софія Конюшек
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Нарешті мешканці лісу дочекалися весни. Усміхнулося сонечко, а сніжок його злякався і втік разом зі струмочками аж за село.
Але найбільше на теплу пору чекав зайчик. Адже саме тоді прокидається його найкращий друг ведмедик, який спав протягом усієї зими.
Дерева вдягли зелене вбрання, а бурий іще спочиває. Лелеки повернулися додому, а ведмедик іще бачить приємні сни. «Чи можна так довго спати?» – захвилювався зайчик і поквапився до барлогу, щоб розбудити товариша. А той щойно прокинувся, зробив зарядку та вийшов на подвір’я привітатися з лагідним сонечком. Куцохвостий кинувся обіймати друга:
– Уявляєш, поки я до тебе йшов, розквітли всі фіалки!
– Саме їхній аромат мене й розбудив, – пробурмотів клишоногий.
– Нарешті ти прокинувся, друже! Я дуже сумував! – зізнався сіренький, і вони міцно-міцно обійнялися.
Увесь день два нерозлийводи бігали лісом, збирали барвисті квіточки та вітали весну.
Наступного ранку ведмедик почув, як їжачок голосно когось кликав:
– Зайцю! Зайцю! Неси хутчіш березовий сік!
«Мій приятель уже прибіг!» – зрадів бурий і виглянув у вікно. Але стежиною крокували їжачок і заєць, які мешкали в іншому кінці лісу. «Це не він, – засмутився ведмедик. – Треба сірому дати таке ім’я, щоб усі знали, що ми з ним товариші! Може, Вусатик? Але в кожного зайця є вуса. Назву його Зайчик-Друг-Ведмедика! Усі відразу зрозуміють, чий це приятель!» Кмітливий ведмедик зіскочив із ліжка й помчав до товариша.
На порозі зайчикового будинку клишоногий відчув апетитний запах.
– Доброго ранку, друже! А що це ти готуєш? – поцікавився гість.
– Пиріг із малиновим варенням для Ведмедика-Друга-Зайчика! – засміявся куцохвостий.
Відтоді всі мешканці лісу так і називали двох товаришів: Зайчик-Друг-Ведмедика і Ведмедика-Друга-Зайчика.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зайчик і ведмедик, Софія Конюшек», після закриття браузера.
