Читати книгу - "Балакуча черепаха, Євген Яновський"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: Євген Яновський
- 294
- 0
- 21.05.23
🐢🗣 Книга "Балакуча черепаха" 📚🌊
Вітаю! Я - Євген Яновський, автор книги "Балакуча черепаха". Запрошую вас у захопливу подорож до світу чарівних пригод, дружби та важливих життєвих уроків.
У цій казці ви зустрінете Максима, хлопчика, який живе біля моря. Його найкращим другом є балакуча черепаха на ім'я Луїза. Черепаха має неймовірний дар - вона може говорити! Разом вони вирушають у захопливі пригоди, де зустрічають різних морських мешканців і вчаться важливим життєвим цінностям.
"Балакуча черепаха" - це книга, яка надихне дітей бути відкритими до нових знайомств, сприятиме розвитку уяви та вчить поваги до природи. Вона розкаже про силу дружби та те, як взаєморозуміння може перетворити звичайні речі на щось особливе.
Запрошую вас на readukrainianbooks.com, де ви зможете перегорнути сторінки "Балакучої черепахи" та зануритися у магічний світ пригод Максима та Луїзи. Ця книга вміє привернути увагу своїми цікавими образами та непередбачуваним сюжетом.
🌊📚 Я, Євген Яновський, запрошую вас у світ, де дитяча уява здатна перетворити звичайні речі на несподівані пригоди. Приєднуйтесь до нас у цій незвичайній подорожі, де балакуча черепаха Луїза покаже вам, що справжня сила полягає в розмові, співпраці та доброті.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Жила собі в лісі на дубі білка, а біля річки в піску – черепаха.
От якось кличе білка черепаху до себе в дупло в гості:
– Приходь до мене, горішків погриземо!
– Та як же я прийду, ти ж он як високо живеш?..
– А ти чіпляйся за мій хвіст та тримайся за нього міцніше, от і доберешся!
Витягла черепаха шию, схопила ротом білчиного хвоста, лапи підібгала, щоб не бовталися — об гілки не чіплялися. Білка поскакала з сучка на сучок, з гілки на гілку, а черепаха ззаду теліпається, черевцем кам'яним об кору постукує, але нічого, тримається.
Раптом летить повз дуб лелека, приятель черепахи, вони на річці жаб разом ловили.
– Здрастуй, кумонько, де це тебе занесло?
– Здрастуй... – Тільки-но черепаха рота роззявила, як одразу ж білчиного хвоста випустила і на землю – геп!
Забилася черепаха, розсердилася і до себе на річку поповзла.
На другий день приходить білка до черепахи:
– Чого ж ти сердишся, кумонько? Не моя то провина, що ти впала й забилася: тримати б тобі язика за зубами, усе б і обійшлося... Полізли знову!
І полізли вони з сучка на сучок, з гілки на гілку... Вже й дупло білчино близько, але тут, як на біду, пролітала поруч ворона: пером чорна, на язик гостра.
Каже ворона Білці:
– Що це ти за мокрий кругляк тягнеш?
Не стерпіла черепаха образи — та як закричить вороні:
– Сама ти круг...
Ну й звісно, знову впала на землю. Забилася ще сильніше, ніж минулого разу.
Приходить білка до черепахи в третій раз:
– Дуже мені хочеться тебе горіхами пригостити. Такі вони, кумонько, смачні, такі солодкі!.. Вже зроби ласку, помовч хоч годинку. А як заберемося на дуб, тоді з ким хочеш балакай.
Знову полізли. Тримається черепаха, нікому по дорозі не відповідає.
Ось і дупло. Вхопилася білка за поріг лапками, хвіст підтягує, черепасі киває:
– Ось ми і вдома!
Тут би черепасі ще трішки потерпіти, поки всередину не потрапила, але ні, не втрималася, відгукнулася:
– Ну, то й доб... – та й впала вниз. Лежить черепаха під дубом, так соромно їй стало, що попленталась геть...
Правду кажуть: "Поки справу не зроблено – мовчи!"
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Балакуча черепаха, Євген Яновський», після закриття браузера.
