Читати книгу - "Лисичка-черничка, І. Франко"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: І. Франко
- 207
- 0
- 29.05.23
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Важко було Лисичці хліба добувати. Постарілася вже, послабла, а їсти хочеться. От вона вдалася на хитрощі. Забігла десь у комин, обмазалася сажею та й ходить по лісі, голову звісивши, важко зітхаючи, чотки перебираючи. Звірі зразу боялися; почали тікати від неї, та вона масненько вговорювала їх:
– Бог з вами, дітоньки! Куди се ви? Мене боїтеся? Ні, не бійтеся, мої голуб’ята. Бачите, я черничкою зробилася, богу служу, постом тіло морю, поклони б’ю, на прощу до святого місця збираюся.
Почув се Півень. Дуже його зворушила Лисиччина побожність, та й каже до неї:
– Лисичко, божа черничко, возьми мене з собою на прощу.
– Добре, Півнику. Та що ти будеш пішки йти? Сідай на мій хребет. Багато я з твойого роду душ загубила, нехай хоч сю покуту за се прийму, може, мені бог гріхи дарує.
Сів Півень Лисичці на хребет, везеться. Аж здибають Голуба.
– Куди ви, люди божі? – питає їх Голуб.
– На прощу до святого місця.
– Возьміть і мене з собою.
– Добре, Голубчику! – мовить Лисиця. – Сідай і ти на мій хребет обік Півня, там і для тебе буде місце.
Сів Голуб, їдуть. Аж ось зустрічається їм Селезень (Качур).
– На добрий день, люди божі! А куди се вас бог провадить?
– На прощу до святого місця.
– Возьміть і мене з собою.
– Добре, синку! – мовить Лисиця. – Сідай на мій хребет. Там ще і для тебе найдеться місце.
Ішли вони, йшли, аж дійшли до широкої ріки. Прийшлося їм тут ніч ночувати, ще й день спочивати, порома дожидати. От Лисичка й мовить:
– Слухайте, мої дітоньки! Ось перед нами вода глибока, дорога далека. Бог знає, чи дійдемо до цілі, чи вернемо живі. Треба вам, дітоньки, висповідатися і покуту відбути, а як у кождого буде чисте сумління, то й дорога не така страшна буде.
– Добре. Ходімо шукати попа.
– А коли добре,– мовила Лисичка, – то нащо вам попа шукати? Адже ж я черничка, духовна особа така сама, як і піп. Ходіть лишень одно за одним за мною в отсю нору, я вас висповідаю.
Знайшла Лисичка нору під каменем, влізла до неї, мов до сповідальниці, та й кличе Півня:
– Ну, Півнику, дитино моя, ходи сюди ближче, признавайся, чим ти бога образив?
– Не знаю, Лисичко. Здається, нічого злого не зробив.
– Ой ти, грішнику, грішнику! – скрикнула Лисичка. – А хіба ж то не гріх, що ти до світа пієш і людям спати не даєш? А то хіба не гріх, що ти пієш удруге геть перед світом, а подорожні думають, що вже світає, рушають у дорогу і попадаються в руки розбійникам? Адже се тяжкі гріхи, і за них тілько одна може бути покута – смерть!
І Лисичка вхопила Півника, заволокла його до нори, загризла на смерть і з’їла. А потім, облизавшися і дібравши покірного голоска, вистромила головку з нори і кликнула:
– А тепер ти, моє Голуб’ятко! Підійди ближче, на тебе черга признатися до всіх гріхів.
– Які ж там у мене гріхи, Лисичко-черничко?
– Ой небоже! – скрикнула Лисиця. – Невже ж се не гріх, коли ти по полю літаєш і зерно з поля свіжопосіяне видзьобуєш, і пшеницю з колосся п’єш? Се такий страшний гріх, що його тілько смертю можна спокутувати як слід.
І заким іще Голуб отямився, вже Лисиця вхопила його за головку, загризла і затягла до своєї нори. А потім, вихиливши голову, кличе Селезня.
– Ходи й ти, небоже, сповідатися!
– Та чого мені сповідатися? – відмовляє Селезень. – Хіба я чим бога прогнівив?
– Ой синку, синку, не говори так! – побожно зітхаючи, мовила Лисиця. – Наблизися тілько сюди до мене, я тобі повім, який у тебе гріх на душі– Ну, кажи, я й відси чую, – мовив осторожний Селезень.
– Страшний гріх! Адже ж се ти у короля корону вкрав і собі на голову настромив! Поглянь лише в дзеркало, як у тебе вся голова вилискується!
– Неправда, Лисичко. Не вкрав я королівської корони! Се ти сама вкрала її.
– Я? – скрикнула Лисичка. – Як ти можеш се говорити?
– Бо у мене свідки є, – мовив Селезень. – Ось зажди лишень тут, я їх зараз приведу.
Лисичка думала, що Селезень приведе їй качок, гусей або інших своїх свояків, і почала скубти Голуба, з’їла його й жде в своїй норі.
Тим часом Селезень іде дорогою, аж назустріч йому стрілець. Уже намірився, вже курок відвів, щоби вбити Селезня, та сей крикнув до нього:
– Стрільче, стій, не вбивай мене! Ходи за мною, я тобі покажу Лисиччину нору і ще й саму Лисицю викличу.
Зібрався стрілець, пішов за Селезнем, засів у корчах і навів стрільбу просто на вхід нори. А Селезень наблизився до нори та й кричить:
– Лисичко, Лисичко, виходи!
– А що там? – питає Лисичка зсередини.
– Се я, Селезень, прийшов і свідків привів.
– Ходи з ними до хати.
– Ні, Лисичко, вони не хочуть до твоєї хати, бо їм там затісно буде.
– Хіба їх так багато?
– Ні, Лисичко! Та що там балакати! Вийди, то сама побачиш!
Ледве Лисичка вихилила голову з нори, аж тут рушниця грим! Ударило Лисиці мов горючим полум’ям у очі. Тільки й могла, що скрикнути на Селезня:
– А куций день! А чорна година на тебе і на твоїх свідків!
Се були її остатні слова.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лисичка-черничка, І. Франко», після закриття браузера.