Читати книгу - "Крокодил, який гірко плакав, Юрій Ярмиш"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: Юрій Ярмиш
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Хто це хлюпочеться у воді, аж весела луна ген за море котиться?
Звідки це чути:
– Фу-р-р! Ху! У-ф-ф!
То малі слоненята Біф і Діф купаються у найпрохолоднішому чистому озері. Бо в їхній країні – Африці – почалася найбільша африканська спека.
Плескалися Біф і Діф, обливали один одного водою зі своїх малих хоботів і не знали, що хтось за ними стежить.
А то був крокодил Алігатор, що їхній дзвінкий сміх почув і аж з-за моря-океану приплив.
Дивився він на веселих слоненят, потім до озера підповз і каже:
– Ой, яке озеро гарне. І воно все ваше! А в мене, найкращого заморського Алігатора, нема такого...
І з очей його на пісок покотилися сльози – великі, наче квасолини.
– Не плачте, дядьку Алігаторе! – сказали Біф і Діф.– Ідіть до озера, купайтесь собі на здоров’я! Місця всім вистачить.
А самі побігли наввипередки до лісочка зеленим листячком поласувати. Наїлися досхочу й знову до озера повернулися.
А звідти – ой лишенько! – страшна паща визирає.
Лютує зелений крокодил:
– Геть звідси! Тепер це не ваше, а моє озеро!
– Чи вам не сором, дядьку найкращий заморський Алігаторе? – аж плачуть Біф і Діф.
– От і не сором. Бо в мене найгостріші зуби!
Зазирнули слонята у пащу. Справді – отакенні злі зуби стирчать!..
Позадкували вони від заморського страховиська.
А крокодил плескався в озері, фуркав і реготав їм навздогін:
– Було озеро ваше, тепер моє!
І попленталися Біф і Діф у далекі лісові нетрі. Туди, де ліани міцно пообплітали дерева, куди навіть сонечко не зазирає крізь велике пальмове віття.
І залишилися там жити.
Та от знову почалася страшенна спека. Така, якої навіть у Африці ні люди, ані звірі ще не бачили.
Не витримали Біф і Діф. Покинули лісові нетрі і до свого найпрохолоднішого чистого озера подалися.
Алігатор їх ще здалеку побачив. Гострі зуби вишкірив, регоче, аж захлинається:
– Було озеро ваше,– га-га,– тепер моє!
І на самісіньке піщане найпрохолодніше дно пірнув. Лежить, ніжиться.
А коли випірнув, від здивування ледь водою не захлинувся.
Над озером не колишні слоненята стояли, а вже дорослі великі слони Біф і Діф.
То здалеку крокодилові вони здалися малими, як колись...
– Ану вилазьте з озера! – сказав Біф.
– І мерщій! – додав Діф.
– Ні, ні,– затявся Алігатор,– це моє озеро, не ваше.
– Що?! – скрикнув Біф.– Як-то «моє»? А наше – ні?
І прогнали слони того Алігатора в його далеку заморську країну.
Поповз він, плаче гірко.
Сльози великі,, мов картоплини, на жовтий пісок котяться.
Та ні Біф, ні Діф вже не йняли віри крокодилячим сльозам...
Зайшли вони в своє рідне найпрохолодніше і найчистіше озеро:
– Фу-р-р! Ху! У-ф-ф!
Біф набрав у хобот води, линув на Діфа. Діф почекав, доки відвернеться Біф.
А далі–ну поливати один одного! Тільки хлюпання над озером чути.
А руді мавпи закричали'
– І ми хочемо!
А смугасті зебри попрохали:
– І нам жарко!
Навіть сонечко й те зітхнуло:
– І мені самому вже спека дошкуляє!
Стали тут звірята всі разом у озері купатися, борюкатися, обливатися.
А тоді Біф і Діф набрали повні хоботи прозорої води та й почали сонечко поливати. Такі барвисті водограї над світом піднялися – уся Африка – і кучеряві негренята, і пташки, й звірята – разом під прохолодним дощиком пішли у веселий танок.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Крокодил, який гірко плакав, Юрій Ярмиш», після закриття браузера.
