Читати книгу - "Антурам і Сантурам, індійська казка"

У невеличкому селищі край лісу мешкали два друга – Антурам і Сантурам. Чоловіки були різними за вдачею: Сантурам – добрий і працьовитий, а його товариш, навпаки, й за холодну воду не брався.

Одного разу Антурам позичив у приятеля тисячу монет, обіцяючи невдовзі повернути.

Минув час, але боржник про гроші не згадував. Урешті-решт засмучений Сантурам звернувся до суду. Хитрий друг присягнувся, що вперше чує про позику. Уважно вислухавши негідника, суддя звернувся до Сантурама:

– Кого б ти міг запросити у свідки?

– Нікого, – розвів руками бідолаха. – Давав гроші в борг під гіллястим дубом у дрімучому лісі.

Антурам же наполягав, що не знає нічого про монети та ніколи не бачив того дерева. Трохи поміркувавши, суддя вигадав, як розв’язати суперечку. Він запропонував Сантураму:

– Сходи до лісу, знайди той дуб і приведи свідка сюди.

– Шановний, – розгубився чоловік, – навіть чаклун не у змозі виконати це прохання. Як же привести сюди дерево, якщо воно не ходить, та як свідчитиме, якщо не говорить?

Суддя не розгубився:

– Я дам повістку. Віднесеш дубу й побачиш, що миттю з’явиться.

Робити нічого: бідолаха покрокував до лісу. Антурам із цікавістю спостерігав, що ж буде далі.

За годину суддя визирнув у вікно:

– Щось твій товариш забарився. Напевно, це дерево так далеко, що доведеться чекати аж до темряви.

Нерозумний Антурам необачно заперечив:

– Ні, той дуб росте край лісу. Аби туди дістатися, потрібно півгодини.

І дійсно: Сантурам незабаром повернувся.

– Ваша милосте, – зітхнув бідолаха, – зробив усе, як наказали. Але дерево відповіло мовчанням і навіть не ворухнулося.

– Помиляєшся, – зауважив суддя. – Щойно дуб отримав повістку, то відразу ж попрямував сюди й усе пояснив. Послухайте вирок: Антурам повинен повернути гроші. Крім того, я запроторюю наклепника на рік за ґрати за неправдиві свідчення.

Боржник, не очікуючи на такий розвиток подій, обурився:

– Ваша милосте, весь цей час був тут і не бачив жодного свідка, тим паче дуба. Що за вигадки?

Суддя, всміхнувшись, розтлумачив:

– Нерозумний! Твій власний язик свідчив проти. Коли прийшов сюди, то запевняв, що про жодне дерево не чув. Якщо це правда, то звідки знаєш, що потрібно дві години, аби дістатися туди? Отже, місцезнаходження дуба тобі добре відоме.

Отак чесний Сантурам отримав позичене, а брехливого Антурама покарали.