Читати книгу - "Як друзі вовків налякали, болгарська казка"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: болгарська казка
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Подружилися якось віл, осел, баран і цап і надумали тікати од своїх хазяїв, щоб пожити на волі. Осел наготував сакви з їжею, віл – мішок сіна. Нав’ючили усе це ослові на спину та й пішли. Пройшли трохи й надибали вовчу голову.
– Баране, а візьми-но ту вовчу голову та кинь її в торбу! – сказав віл.
Баран був сильний, але полохливий і побоявся взяти голову. Глянув і обійшов її. Тоді цап, слабосилий, але безстрашний, узяв ту голову й заховав у торбу. Пішли вони далі. Йшли, йшли і зайшли в ліс. Бачать, вогонь горить. Чом не піти туди, не погрітися трохи? А прийшли, то таке побачили! Сидять круг вогню вовки, кашу варять.
– Добривечір! – кажуть їм друзі.
– Доброго здоров’я! – відповідають вовки.– Варимо оце кашу, а м’ясо саме йде.
Злякався баран та й каже:
– Як треба м’яса, то й у нас є.– І звелів цапові: – А вийми те м’ясо з торби!
Цап до торби та й виймає вовчу голову.
– Давай більшу,– втрутився віл.– Що цієї голови – бачиш, скільки їх, усім треба, щоб вистачило.
Цап знову виймає ту саму голову.
– Цю?
– Та ні! Діставай більшу! – закричали друзі.
Поклав цап вовчу голову в торбу, попорпався трохи, тоді вийняв її та й питає:
– Цю, чи знову не ту?
– Ні, більшу, більшу давай! – закричали всі.
Слухають вовки та й думають: «Он скільки побратимів наших побили, поки прийшли сюди. Що ж буде з нами?»
От один вовк і каже:
– Піду-но я води принесу. Треба долити в кашу! – Пішов та й не вернувся.
Інші чекали, чекали, тоді ще один озивається:
– Чогось забарився наш товариш. Чи не скоїлося чого? Піду і я по воду.– Пішов та й не вернувся.
А за ним і ті вовки розбіглися. Зостався тільки один, та й той старий-престарий.
От баран його й питає:
– Куди це поділися твої побратими? Пішли по воду та й не вернулися!
– Сам дивуюся, куди вони могли подітися? Може, що скоїлося з ними в лісі? Піду-но я побачу,– сказав старий вовк і, як дим, щез у лісі.
А друзі посідали коло вогню. З’їли кашу, напилися води й полягали спати. Не прийшли вовки й на другий день, а тоді й зовсім подалися кудись з лісу. І зажили друзі вільно й щасливо.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Як друзі вовків налякали, болгарська казка», після закриття браузера.
