Читати книгу - "Жадібний багач, білоруська казка"
- Жанр: 💙 Дитячі книги
- Автор: білоруська казка
- 155
- 0
- 06.09.23
Бібліотека сучасних українських авторів "ReadUkrainianBooks.com" - це унікальний веб-сайт, що дозволяє знайти популярні книги українською мовою, які охоплюють широкий спектр тем та жанрів. На відміну від традиційних книжкових магазинів, бібліотека працює 24/7 та дозволяє читати будь-яку книгу в будь-який час. Крім того, на сайті можна знайти безкоштовні електронні версії книг, які доступні для завантаження на будь-який пристрій.
Навіть якщо ви знаходитеся далеко від України, "ReadUkrainianBooks.com" дозволяє насолоджуватися українською мовою та літературою, що є важливою частиною культурного досвіду країни. Незалежно від того, чи ви новачок української мови, чи вже володієте нею на рівні носія, "ReadUkrainianBooks.com" пропонує широкий вибір книг на будь-який смак.
Бібліотека також допомагає у популяризації української літератури та авторів, що є важливою роботою відчутної культурної місії. Завдяки "ReadUkrainianBooks.com" можна досліджувати творчість сучасних українських авторів та відкривати для себе нові таланти. Не зважаючи на те, де ви знаходитеся, бібліотека надає можливість переживати світ літератури на новому рівні.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Жили два брати: багатий та бідний. Багатий сам нічого не робив, бо мав чимало наймитів. А бідний ловив вудкою в озері рибу – з того й жив.
Одного разу багатий справляв весілля – женив сина. Сила-силенна зібралось у нього гостей.
«Піду і я до брата в гості»,– думає бідний. Позичив він у сусідів буханець хліба й пішов на весілля.
Прийшов і стоїть на порозі з хлібом. Побачив його багатий брат:
– Ти чого приплентався? У мене тут гості не тобі рівня! Геть, щоб я тебе й не бачив!
І вигнав його.
Прикро стало бідному братові. Узяв він вудку і пішов рибу ловити. Сів у старий човен та й поплив на середину озера. Рибалив, рибалив – усе дрібна рибка попадається. А тут і сонце заходить. «Ну,– думає бідний рибалка,– закину ще раз, на щастя». Закинув вудку і витягнув таку рибину, якої зроду не бачив: велика і вся срібляста. Зрадів бідний брат з дивовижної рибини і почав її в торбу запихати. А вона раптом і говорить до нього людським голосом:
– Не муч мене, добрий чоловіче, пусти назад в озеро.
Згадав рибалка своїх дітей і каже:
– Не можу я тебе пустити – я сам голодний, і діти давно їсти хочуть. З чим я додому вернусь?
– Якщо ти такий бідний,– каже рибина,– то засунь руку мені в рота і вийми звідти золоту каблучку.
Рибалка подумав і каже:
Боюсь, ти мені ще руку відкусиш.
– Не бійся, не відкушу!
Посмілішав рибалка, засунув руку рибині в рота і витяг звідти золоту каблучку.
– Що я з нею робитиму? – питає рибалка.– Вона ж мене не нагодує.
– Нічого,– відказує рибина,– ще як нагодує! Викидай свою дрібну рибку з човна та вкинь туди оцю каблучку.
Рибалка так і зробив. І тільки кинув каблучку на дно човна, там зразу ціла купа грошей з’явилась.
Випустив бідний рибалка ту рибину в озеро, а сам хутчій до берега поплив. Скинув на березі сорочку, зсипав у неї гроші й пішов додому.
Прочув багатий, що бідний брат нову хату поставив та з гістьми бенкетує. Каже він синові:
– Піди-но поглянь, що в нього там діється.
Прийшов син, глянув та бігом назад.
– Ой,– каже батькові,– у тебе того нема, що в твого бідного брата,– і хата нова, і худоби повнісінько, і на столі всього вдосталь!
Багатий аж почорнів від заздрості. Посилає він знову сина, щоб покликав бідного брата.
Прийшов бідний брат до багатого.
– Звідкіля у тебе стільки добра? питає багатий брат бідного.– Ти, кажуть, тепер багатший за мене.
Бідняк брехати не вмів – усе й розказав, як було.
Коли почув це багатий, то так і засвербіли йому руки. «Піду,– думає,– і зловлю ту рибину».
Узяв він добру вудку, сів у новий човен і поїхав на середину озера. Рибалив, рибалив і виловив-таки чарівну рибину.
– Не муч мене,– просить рибина,– пусти назад: у мене там діти малі...
– Ні, голубко,– розходився багатий.– Не пущу! Дай мені таку ж каблучку, як дала моєму братові.
– То брат же твій бідний був, він і хліба не мав... А тобі нащо?
– Як це нащо? Не хочу, щоб брат багатший був за мене! Давай каблучку і край! А ні, то віднесу тебе додому і засмажу...
– Ну, що ж,– каже рибина. – Бери, коли ти такий заздрісний. Мені не шкода.
Роззявила вона рота. Жадібний багач засунув їй у рота руку по самісінький лікоть. Тут рибина як ухопить зубами – одкусила руку й пірнула з нею на дно озера.
Повернувся багатий брат додому без грошей і без руки.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Жадібний багач, білоруська казка», після закриття браузера.